Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Усатова І.А.
№22-ц/796/8158/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №760/3309/16-ц
11 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря Синявського Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договорів купiвлi-пpoдaжy квартир недійсними, витребування квартир у спільну сумісну власність та визнання права власності на 1/2 частину квартири за кожним з співвласників,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру НОМЕР_1, яка складається з однієї кімнати, загальною площею - 59,90 кв.м., житловою площею - 22,40 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620732380000, квартиру НОМЕР_2, яка складається з однієї кімнати, загальною площею - 60,40 кв.м., житловою площею - 22,90 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 620779680000;
- визнати недійсними договори купівлі-продажу: квартири НОМЕР_1 убудинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. 17 квітня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за №907 та квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. 17 квітня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за №911;
- витребувати у ОСОБА_5 квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані у будинку АДРЕСА_1, та повернути їх у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1
- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частин квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані у будинку АДРЕСА_1.
В мотивування вимог посилався на те, що він з 26 липня 2003 року по 25 листопада 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3
В період шлюбу між ОСОБА_3, як емітентом, та ОСОБА_8, як комісіонером, укладено два договори комісії, за якими комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за винагороду здійснити для комітента від свого імені за рахунок комітента пошук та купівлю нерухомого майна (прав на нерухоме майно або укласти інший договір, результатом виконання якого буде набуття комітентом у власність нерухомого майна) в будинку, що будується, обумовленого в п.1.1.1 (однокімнатна квартира, загальною площею не менше 60 кв.м. та не більше 63 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 - «майно», за ціною, що не перевищує 630 000 грн., у тому числі ПДВ.
Згідно договору №ОАК-054-1-298 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 листопада 2006 року, з усіма змінами та доповненнями, ТОВ «ТРІЄСТ», в особі директора Саханова А.В., як продавець, продав, а ОСОБА_8, яка діє на підставі договору комісії від 15 листопада 2006 року, укладеного з ОСОБА_3, від власного імені та в інтересах ОСОБА_3, як покупець, купує майнові права на однокімнатну квартиру, загальною площею 60,79 кв.м., будівельний номер НОМЕР_1, на 10 поверсі в секції «А» житлово-офісно-торговельному комплексі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно договору №ОАК-055-1-299 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21 листопад 2006 року, з усіма змінами та доповненнями, ТОВ «ТРІЄСТ», в особі директора Саханова А.В., як продавець, продав, а ОСОБА_8, яка діє на підставі договору комісії від 15 листопада 2006 року, укладеного з ОСОБА_3, від власного імені та в інтересах ОСОБА_3, як покупець, купує майнові права на однокімнатну квартиру, загальною площею 60,79 кв.м., будівельний номер НОМЕР_2, на 10 поверсі в секції «А» житлово-офісно-торговельному комплексі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
12 листопада 2009 року між ТОВ «ТРІЄСТ» та ОСОБА_8, яка діяла від власного імені та в інтересах ОСОБА_3, складено акт приймання-передачі майнових прав у відповідності із Договором №OAK-054-1-298 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в редакції від 12 листопада 2009 року, згідно умов якого продавець передає, а покупець приймає майнові права на квартиру: 1-кімнатну, будівельний номер НОМЕР_1 в секції «А», загальна площа 60,79 кв.м., розміщену на 10 поверсі в житлово-офісно-торгівельному комплексі, розташованому в АДРЕСА_1, вартістю 613 249,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% -102 208,25 грн.
13 січня 2010 року між ТОВ «ТРІЄСТ» та ОСОБА_8, яка діяла від власного імені та в інтересах ОСОБА_3, складено акт приймання-передачі майнових прав у відповідності із Договором №ОАК-055-1-299 купівлі- продажу майнових прав на квартиру в редакції від 13 січня 2010 року, згідно умов якого продавець передає, а покупець приймає майнові права на квартиру: 1-кімнатну, будівельний номер НОМЕР_2 в секції «А», загальна площа 60,79 кв.м., розміщену на 10 поверсі в житлово- офісно-торгівельному комплексі, розташованому в АДРЕСА_1, вартістю 613 249,52 грн., у т.ч. ПДВ 20%-102 208,25 грн.
09 березня 2010 року між ТОВ «Київська фінансово-будівельна компанія» (замовник) та ОСОБА_3, що є власником майнових прав на квартиру (власник), за участю ТОВ «ТРІЄСТ» (інвестор) складено акт приймання-передачі однокімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 59,90 кв.м., жилою площею 22,4 кв.м., що знаходиться на 10 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та акт приймання-передачі однокімнатної квартири НОМЕР_2, загальною площею 60,40 кв.м., жилою площею 22,9 кв.м., що знаходиться на 10 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
08 жовтня 2010 року Головним управлінням житлового забезпечення, виконавчого органу КМР (КМДА) на ім'я ОСОБА_3 були видані свідоцтва, що посвідчують набуття права власності на квартиру НОМЕР_1 та квартиру НОМЕР_2, що розташовані в АДРЕСА_1. 09 січня 2011 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєстровано право власності на вказані квартири.
12 листопада 2013 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, що набрало законної сили 25 листопада 2013 року, шлюб між ним та ОСОБА_3 - розірвано.
Вказує на те, що вищезазначені майнові права на вказані квартири є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, розпорядження яким здійснюється виключно за взаємною згодою.
Проте, 17 квітня 2015 року ОСОБА_3 без його відома та згоди, зазначивши, що майнові права на вищезазначені квартири є її особистою приватною власністю, на підставі договорів купівлі-продажу спірних квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в АДРЕСА_1, передала ОСОБА_4, як покупцеві, вказані квартири, а ОСОБА_4 прийняла їх у власність. В цей же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані квартири за ОСОБА_4
27 травня 2015 року ОСОБА_4 за договорами дарування квартир, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. за реєстровим №664 та №667, передала спірні квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2, у власність ОСОБА_6. В цей же день, 27.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вказані квартири.
07.10.2015 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. та зареєстрований в реєстрі за №770, а 06 листопада 2015 року на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №928, ОСОБА_5 набула право власності на квартиру НОМЕР_2, яка знаходиться у АДРЕСА_1, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №11941666.
Позивач вважає, що спірні квартири незаконно, з порушенням норм чинного законодавства України вибули з спільної сумісної власності колишнього подружжя, чим порушено право власності позивача на частку у спільному майні подружжя.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує на те, що 09 листопада 2009 року ОСОБА_1 внесено за квартиру з будівельним НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 68 960,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату здійснення платежу становило 551 197,28 гривень, для оплати кредиту за кредитним договором №2706/1106/72-481 від 21.11.2006 року (а/с 29).
13 січня 2010 року ОСОБА_1 внесено грошові кошти в розмірі 72 519,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 580 035,97 гривень, на повне погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №2706/1106/72-481 від 21.11.2006 року (а/с 54, том І).
Крім того, з договорів купівлі-продажу (т.2 а.с. 164-171) вбачається, що від продажу об'єктів нерухомості подружжя отримало дохід в зальному розмірі 3 416 927,00 гривень.
Зазначене підтверджує те, що подружжя мало достатню кількість спільних сімейних коштів, частина з яких була витрачена, в тому числі, і на придбання квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Продаж наведених вище об'єктів нерухомого майна був не єдиним джерелом доходів подружжя.
Так, починаючи з 2004 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та згідно звітів суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку його дохід в 2008 році становив 304 150.00 гривень, в 2009 року - 258 860.00 гривень та в 2010 року - 266 400.00 гривень, що вчергове підтверджує факт наявності в подружжя достатньої кількості грошових коштів та відсутність необхідності їх отримання в борг.
Зазначила, що уточненою позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна спільної сумісної власності подружжя, що власноручно 23.02.2015 року підписана ОСОБА_3, тобто за два місяці до укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та 03.03.2015 року пред'явлена до Шевченківського районного суду м. Києва, в якій вона зазначила наступне: «Позивач наводить перелік нерухомого майна, придбаного за спільні кошти подружжя за час перебування з Відповідачем у шлюбі, а саме, крім іншого, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, квартир НОМЕР_1. Згідно висновку про вартість майна від 18 лютого 2015 року (додається) вартість майна становить 2 389 400.00 гривень, та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, квартир НОМЕР_2. Згідно висновку про вартість майна від 18 лютого 2015 року (додається) вартість майна становить 2 389 400,00 гривень. Також в пункті 4 вимог даної уточненої позовної заяви вбачається, що Позивач просить суд виділити їй у власність квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Судом встановлено, що 26 липня 2003 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації актів про одруження 2003 року липня місяця 26 числа зроблено запис за №1365 (Том 1 а. с. 15).
15 листопада 2006 року між ОСОБА_3, яка діяла від власного імені та у власних інтересах та ОСОБА_8, яка діяла від власного імені та у власних інтересах було укладено договір комісії (Том 1 а.с. 18-20).
Відповідно до п. 1.1 цього Договору комітент (ОСОБА_3.) доручає, а комісіонер (ОСОБА_8) зобов'язується за винагороду здійснити для комітента від свого імені за рахунок комітента пошук та купівлю нерухомого майна (прав на нерухоме майно або укласти інший договір, результатом виконання якого буде набуття у власність комітентом нерухомого майна) в будинку, що будується обумовленому в п. 1.1.1, надалі: «майно за ціною, що не перевищує 630 000 грн., у тому числі з ПДВ»
Згідно п. 1.1.1 Договору комісіонер зобов'язаний укласти на замовлення комітента договір купівлі - продажу майна (однокімнатної квартири) загальною площею не менше 60 кв.м. та не більше 63 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно п. 9.2 Договору жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.
21 листопада 2006 року між ОСОБА_8 та ТОВ «ТРІЄСТ» укладено договір № ОАК-054-1-298 купівлі - продажу майнових прав на квартиру та договір №ОАК-055-1-299 купівлі - продажу майнових прав на квартиру (Том 1 a.c.31-35; a.c. 47-51).
За змістом договору № ОАК-054-1-298 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 21.11.2006 p. передбачено, що ТОВ «Трієст» (продавець) продає, а ОСОБА_8 (покупець) купує майнові права на об'єкт інвестування - квартиру НОМЕР_1, загальною площею 60,79 кв.м. на десятому поверсі секції «А» житлово-офісного-торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1, п. 1.6 Договору).
За змістом договору № ОАК-054-1-299 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 21.11.2006 p. передбачено, що ТОВ «Трієст» (продавець) продає, а ОСОБА_8 (покупець) купує майнові права на об'єкт інвестування - квартиру НОМЕР_2, загальною площею 60,79 кв.м. на десятому поверсі секції «А» житлово-офісного торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1, п. 1.6 Договору).
Згідно п. 1.1 Договору застави майнового права від 21.11.2006, укладеного між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_8 (заставодавець) заставою за цим договором заставодавець забезпечує належне виконання будь-яких своїх зобов'язань перед заставодержателем, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, що випливають з кредитного договору №2706/1106/72-481 від 21.11.2006, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у розмірі 170000 (сто сімдесят тисяч) доларів США на строк до 21.11.2021 зі сплатою щомісячно процентів у розмірі 16% (Том 1 а.с.53 ).
Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що заставодавець передає у заставу заставодержателю майнові права у т.ч. ті, що виникнуть у майбутньому за договором № ОАК-054-1-299 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 21.11.2006, укладеного між заставодавцем та ТОВ «Трієст», а саме право отримати у власність однокімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 60,79 кв.м. на десятому поверсі секції «А» житлово-офісного торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Вартість предмету застави складає 613 249, 52 грн. (п.1.4 Договору).
12.11.2009 між ТОВ «Трієст», ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено тристоронню угоду «про внесення змін до договору №ОАК-054-1-298 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 21.11.2006 р, згідно якого, ТОВ «ТРІЄСТ» (продавець) продає, а ОСОБА_8 (покупець)» від власного імені та в інтересах ОСОБА_3 купує майнові права на квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1.
12.11.2009 згідно акту приймання-передачі майнових прав між ТОВ «Трієст» та ОСОБА_8, яка діє від власного імені та в інтересах ОСОБА_3 остання прийняла майнові права на квартиру НОМЕР_1, в секції «А» загальною площею 60,79, житлово - офісного торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
13.01.2010 між ТОВ «Трієст», ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладено тристоронню угоду «про внесення змін до договору №ОАК-054-1-299 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 21.11.2006, згідно якого, ТОВ «ТРІЄСТ» (продавець) продає, а ОСОБА_8 (покупець)» від власного імені та в інтересах ОСОБА_3 купує майнові права на квартиру НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 (Том 1 а.с.55-59 ).
Згідно акту приймання - передачі майнових прав від 13.01.2010, укладеного між ТОВ «Трієст» та ОСОБА_8, яка діє від власного імені та в інтересах ОСОБА_3, остання прийняла майнові права на квартиру НОМЕР_2, в секції «А» загальною площею 60,79, в житлово-офісному-торгівельному комплексі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с.60).
8.10.2010 Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 видано свідоцтво про право приватної власності на житлову квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Того ж дня, 8.10.2010 р. Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 видано свідоцтво про право приватної власності на житлову квартиру НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Згідно технічних паспортів, наявних в матеріалах справи, вказані квартири є однокімнатними: квартира НОМЕР_1 - загальною площею 59,9 кв.м., жилою - 22,4 кв.м, а квартира НОМЕР_2 - загальною площею 60,4 кв.м., жилою 22, 9 кв.м.
12 листопада 2013 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано (Том 1 а.с. 17).
За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
За змістом статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.
Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 2202.2017 року у справі №6-17цс17, від 07.09.2016 року у справі №6-727цс16, від 30.03.2016 року у справі №6-533цс16, від 27.01.2016 року у справі №6-1912цс15, від 07.10.2015 року у справі №6-1622цс15.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_4 не знала та не могла знати, що квартири можуть бути спільною сумісною власністю подружжя з огляду на те, що на час здійснення продажу спірного майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були розлучені, в паспортних даних не містилося запису про одруження, а згідно Реєстру речових прав на майно та Свідоцтв про право власності на квартири були лише відомості про те, що квартири належать ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.
Таким чином, вимоги позивача про витребування у ОСОБА_5 квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані і у будинку АДРЕСА_1, повернення їх у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є безпідставні.
Що стосується вимог позивача про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку поділу майна права власності по Ѕ частині квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, то такі вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Як встановлено колегією суддів, підстави для визнання недійсними договорів по відчуженню спірних квартир відсутні, як відсутні і підстави до визнання цих квартир об'єктами спільної сумісної власності бувшого подружжя на час розгляду зазначеної справи з огляду на правомірність їх придбання відповідачами та забороною створення умов для порушення прав дійсних на час розгляду справи власників.
Окрім того, як убачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна спільної сумісної власності подружжя (т.3 а.с.51), в якому, поряд з іншими вимогами, просила поділити і спірні квартири, передавши у її власність у порядку поділу майна, визнаючи ці квартири об'єктами спільної сумісної власності подружжя. Тому висновок суду про те, що спірні квартири були придбані виключно за кошти ОСОБА_3 є передчасним.
Отже, з урахуванням того, що наявність порушеного права позивача з боку колишньої дружини не встановлено, оскільки на час розгляду справи квартири відчужені за договорами, які судом недійсними не визнані, матеріально - правового механізму для відновлення порушеного права позивача у визначений ним спосіб колегією не встановлено. У разі виникнення спору щодо поділу майна, позивач не позбавлений можливості заявити вимоги про компенсацію вартості частки майна, придбаного подружжям у шлюбі.
Таким чином , встановивши, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія дійшла висновку , що рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення в частині скасування заходів забезпечення позову не оскаржувалося, а тому є таким, що набрало законної сили.
Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна про визнання договорів купiвлi-пpoдaжy квартир недійсними, витребування квартир у спільну сумісну власність та визнання права власності на 1/2 частину квартири за кожним з співвласників - відмовити.
Рішення в частині скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року - залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді