Унікальний номер справи № 757/6003/17-ц Головуючий у 1-й інстанції - Васильєва Н.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7419/2017 Доповідач - Шахова О.В.
12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Горбачовій І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 червня 2002 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Протягом останніх шести місяців фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені з причин відсутності взаєморозуміння, різних інтересів та різних поглядів на життя, шлюбні відносини носять формальний характер, примирення неможливе, тому просила розірвати шлюб.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року позов задавлено.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 08 червня 2002 року Виконкомом Пухівської сільської Ради Броварського району Київської області, актовий запис № 6, розірвано.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що позивачем не було доведено в суді першої інстанції, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам дитини, суд не дослідив та не надав оцінку його доказам, не надав строк на примирення, не з'ясував дійсних обставин справи, та не врахував, що вони ведуть спільне господарство, разом виховують неповнолітніх дітей.
У судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач наполягає на розірванні шлюбу, збереження шлюбу та сім'ї є неможливим.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 червня 2002 року Виконкомом Пухівської сільської Ради Броварського району Київської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 6 .
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У силу ст. 56 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Встановивши, що сторони спільне господарство не ведуть, мають різні інтереси та погляди, втратили почуття любові та поваги один до одного, сімейно-шлюбні стосунки припинені в червні 2016 року з причин сварок та скандалів в сім'ї, відсутності взаємопорозуміння, застосування фізичного насилля з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення норм матеріального права не надав подружжю строк на примирення є безпідставними.
У відповідності до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні припини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей.
З урахуванням всіх обставин у справі, причини припинення шлюбних відносин, категоричним небажанням позивача, а також позовних вимог позивача та зазначених причин припинення шлюбних відносин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що примирення подружжя є неможливим і шлюб підлягає розірванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено ч. 1 ст. 128 ЦПК України, оскільки копію позовної заяви він не отримував, а відтак - був позбавлений права на подання письмових заперечень на позов є також безпідставними з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.19) копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної зави була надіслана відповідачу на адресу за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, проте поштове відправлення відправлене на адресу відповідача повернуто об'єктом поштового зв'язку із неможливістю вручення через закінчення встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Отже, відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання, неотримання поштового відправлення (його повернення за закінченням терміну зберігання), слід розцінювати як належне вручення.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права висновків судді першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставою для скасування ухвали судді першої інстанції.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий
Судді