Унікальний номер справи № 757/35696/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Васильєва Н.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7815/2017 Доповідач - Шахова О.В.
12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Горбачовій І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, зацікавлені особи: ОСОБА_2, відділ Державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві, на рішення державного виконавця, викладене у довідці-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеною скаргою, у якій просила визнати довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 28 вересня 2015 року по 31 травня 2016 року від 14 червня 2016 року незаконною; зобов'язати державного виконавця Відділу Державної виконавчої Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві скасувати довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 28 вересня 2015 року по 31 травня 2016 року від 14 червня 2016 року.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Печерським районним судом міста Києва від 30 жовтня 2015 року на її користь з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з 28 вересня 2015 року до повноліття. ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві здійснював виконання рішення суду. 27 травня 2016 року державний виконавець Сімерецька В.С. склала довідку-розрахунок, якою визначила заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів в розмірі 2226514,92 гривень. Підставою для такого розрахунку стала декларація ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, надана їм як державним службовцем. 14 червня 2016 року державний виконавець склала нову довідку-розрахунок, якою встановила, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Державний виконавець дійшла такого висновку на підставі заяви ОСОБА_2 та додатків до неї, поданих через канцелярію відділу 10 червня 2016 року. Боржником подано такі документи: декларація за 2015 року в редакції, відмінній від офіційно опублікованої; «розшифровку до декларації»; довідку до декларації; податкову декларацію платника Єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2015 року; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2015 року; довідку-розрахунок номер 088014 серії ААЕ; довідку від ПАТ «Укрсоцбанк». Вважає, що декларація за 2015 рік, яку ОСОБА_2 подав до Відділу ДВС, не відповідає офіційно опублікованій декларації. Подана ОСОБА_2 декларація заповнена друкарським, а не рукописним способом. Крім того, у цій декларації неадекватно відображені відомості в графі 3 / 17 знаків питання замість зазначеної посади декларанта/, у графі 49 /три знаки питання після числа/, у графі 59 /чотири знаки питання після числа/. До того ж ця декларація взагалі не підписана і в ній немає дати її заповнення. Обов'язок подання декларації та її форма встановлені у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції». Законом не встановлено необхідності додавати до Декларації такі документи як «довідка до Декларації» та «розшифровка до Декларації». Із довідки з банку вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» анулював ОСОБА_2 борг за кредитом у розмірі 2039358,21 гривень та анулював відсотки за кредитом у розмірі 483780,81 гривень - загалом 2523139,03 гривень. У декларації у графі 20 /інші види доходів/ відображено суму 2660408 гривень. тобто на 137000 гривень більшу ніж доход ОСОБА_2 від прощення банком його боргу. Походження цих доходів /137000 гривень/ ОСОБА_2 не пояснив. Апеляційний суд Чернігівської області на підставі ухвали від 20 квітня 2016 року у справі номер 742/1760/15-ц надіслав запит до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яким просив надати відомості про доходи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. 19 травня 2016 року Головне управління ДФС України у місті Києві надало відповідь на цей запит номер 290/9/26-15-08-02-23ОСК, де вказано, що «згідно з поданою декларацією про майновий стан та доходи за 2015 рік, ОСОБА_2 доходів від здійснення підприємницької діяльності протягом 2015 року не отримував». З огляду на це, дохід ОСОБА_2 , відображений у п.17 Декларації не може бути доходом від здійснення ним підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем. Вважає, що поданих ОСОБА_2 документів недостатньо для однозначного висновку про те, що відображений ним у декларації дохід був отриманий до вересня 2015 року. Для здійснення правильного розрахунку його боргу зі сплати аліментів необхідно було витребувати ряд додаткових документів, тому просила скаргу задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року скаргу задоволено.
Визнано довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 28 вересня 2015 року по 31 травня 2016 року, здійсненої на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року у справі номер 757/35696/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, видану державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою В.С., затверджену начальником Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Хорішко О.О. 14 червня 2016 року неправомірною.
Зобов'язано державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецьку В.С. або іншого державного виконавця за дорученням начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Хорішко О.О. скасувати довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 28 вересня 2015 року по 31 травня 2016 року, здійсненої на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року у справі номер 757/35696/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, видану державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою В.С., затверджену начальником Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Хорішко О.О. 14 червня 2016 року та здійснити розрахунок заборгованості за вказаний період з дослідженням всіх оригіналів документів, наданих сторонами у виконавчому провадженні та перевірки доводів, викладених стягувачем щодо доходів боржника за вказаний період часу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.
ОСОБА_1 та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Інші особи в судове засідання не з'явились.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги.
На обґрунтування своїх доводів, вказує, зокрема, що суд першої інстанції не дослідивши належним чином матеріали справи, дійшов до помилкового висновку, що оспорювана довідка-розрахунок від 14 червня 2016 року не відповідає вимогам ст.. 195 СК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з 28 вересня 2015 року.
Виконання зазначеного судового рішення здійснювало ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві.
27 травня 2016 року державний виконавець Сімерецька В.С. склала довідку-розрахунок, якою визначила заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів в розмірі 2226514,92 гривень.
Підставою для такого розрахунку стала декларація ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, надана їм як державним службовцем.
14 червня 2016 року державний виконавець склала нову довідку-розрахунок, якою встановила, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Державний виконавець дійшла такого висновку на підставі заяви ОСОБА_2 та додатків до неї, поданих через канцелярію відділу ДВС 10 червня 2016 року.
Боржником подано такі документи: декларація за 2015 року в редакції, відмінній від офіційно опублікованої; «розшифровку до декларації»; довідку до декларації; податкову декларацію платника Єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2015 року; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2015 року; довідку-розрахунок номер 088014 серії ААЕ; довідку від ПАТ «Укрсоцбанк».
У відповідності до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення строку, передбаченого законом про стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості по сплаті аліментів адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів. У разі, якщо утримані суми аліментів стягувану не перераховані державний виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, роз,ясніє йому права, встановлені ч.1 ст.87 вказаного Закону та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.
У відповідності до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції яка діяла на момент складання довідки - розрахунку) передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
Відповідно до п. 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року ( далі Інструкція) ( в редакції яка діяла на момент складання довідки - розрахунку) розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилися після утримання податків, відсотків або частки заробітку ( доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Згідно п.7.13.1 вказаної Інструкції якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи з середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості.
У відповідності до положень п. 7.13.1 Інструкції лише після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості та повідомляє про це стягувача та боржника.
Встановивши, що державний виконавець не перевірив доводів стягувача про те, що декларація за 2015 рік , яку подав ОСОБА_2 до відділу ДВС, не відповідає офіційно опублікованій декларації, не витребував офіційні данні щодо поданої боржником декларації, не усунув розбіжності в сумі, зазначеній в різних деклараціях, не отримав достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та дійшов до помилкового висновку, що оспорювана довідка-розрахунок від 14 червня 2016 року не відповідає вимогам ст.. 195 СК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки зазначена довідка - розрахунок складена поверхово, на підставі документів, наданих лише боржником без належної їх перевірки та витребування достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір.
Інші доводи апеляційної скарги висновків судді першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними і не обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право поставити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
Підстав, передбачених ст. 311 ЦПК України для скасування оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 312 п. 1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий
Судді