Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Клочко І.В.
№22-ц/796/8281/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №754/3768/17
11 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря Синявського Д.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС» - Свободи Діани Богданівни на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр», ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС», ОСОБА_6, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними,
У березні 2017 рокупозивач ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29069621 від 01.04.2016 19:08:41 приватний нотаріус Набока О.В. номер запису про право власності: 14018532 та зобов'язати приватного нотаріуса Набоку О.В. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС» на нерухоме майно a саме: групу приміщень № 3а на другому поверху, загальною площею 1003,1 кв.м; групи приміщень № 4 на третьому поверху, загальною площею 5054,4 кв.м; групи приміщень № 5 на четвертому поверху, загальною площею 5168,6 кв.м; групи приміщень №. 7 на шостому поверху, загальною площею 4944,1 -кв.м; групи приміщень № 8 в надбудові, загальною площею 683,6 кв.м; групи приміщень № 9 в надбудові, загальною площею 607,5 кв.м; групи приміщень № 10 в надбудові, загальною площею 117,3 кв.м; групи приміщень № 11 в надбудові, загальною площею 4,8 кв.м; групи приміщень № 12 в надбудові, загальною площею 21,4 кв.м., що знаходиться згадресою АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу, групи приміщень №6 на п'ятому поверсі, серія та номер: 1086, виданий 22.04.2016 року, видавник: Швець P.O., приватний нотаріус КМНО та зобов'язати його внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на нерухоме майно a саме: групу приміщень № 6 на п'ятому поверсі, загальною площею 5159,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:
- групу приміщень № 3а на другому поверсі, загальною площею 1003,1 кв.м.;
- групу приміщень № 4 на третьому поверсі, загальною площею 5054, 4 кв.м.;
- групу приміщень № 5 на четвертому поверсі, загальною площею 5168. 6 кв.м,
- групу приміщень № 7 на шостому поверсі, загальною площею 4944,1 кв.м,
- групу приміщень № 8 в надбудові, загальною площею 683, 6 кв.м.;
- групу приміщень № 9 в надбудові, загальною площею 607. 5 кв.м.;
- групу приміщень № 10 в надбудові, загальною площею 117, 3 кв.м;
- групу приміщень № 11 в надбудові, загальною плопіею 4, 8 кв.м.;
- групу приміщень № 12 в надбудові, загальною площею 21,4 кв.м.,
- групу приміщень № 6 на пятому поверсі, загальною площею 5159, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Мотивувала заяву тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, вона є спадкоємцем ОСОБА_10, якій належало 28/100 часток статутного капіталу ТОВ «Автомобільний центр».
У березні 2017 року їй стало відомо, що ТОВ «Автомобільний центр» продало майно товариства ТОВ «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року - заяву задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме:
- групу приміщень № 3а на другому поверсі, загальною площею 1003,1 кв.м.;
- групу приміщень № 4 на третьому поверсі, загальною площею 5054, 4 кв.м.;
- групу приміщень № 5 на четвертому поверсі, загальною площею 5168. 6 кв.м,
- групу приміщень № 7 на шостому поверсі, загальною площею 4944,1 кв.м,
- групу приміщень № 8 в надбудові, загальною площею 683, 6 кв.м.;
- групу приміщень № 9 в надбудові, загальною площею 607. 5 кв.м.;
- групу приміщень № 10 в надбудові, загальною площею 117, 3 кв.м;
- групу приміщень № 11 в надбудові, загальною плопіею 4, 8 кв.м.;
- групу приміщень № 12 в надбудові, загальною площею 21,4 кв.м.,
- групу приміщень № 6 на пятому поверсі, загальною площею 5159, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
- Допущено ухвалу до негайного виконання.
Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача ТОВ «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС» - Свобода Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.
Вказує на те, що при вирішенні питання про накладення арешту судом не було враховано, не досліджено та не встановлено, яким чином накладення арешту на майно буде порушувати законні права та інтереси позивача у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, правовий статус позивача, яка не є учасником ТОВ «Автомобільний центр».
Крім того, у випадку задоволення позовних вимог позивач не набуває жодних прав на майно щодо якого вжито заходи забезпечення, а позовні вимоги та заява про вжиття заходів забезпечення обґрунтовані позивачем, як уже учасником ТОВ «Автомобільний центр», яка такою не являється.
Позивач взагалі не є стороною Договорів, які остання просить визнати недійсними. Тоді як, у відповідності до ст. ст. 201, 215 ЦК України правом на звернення до суду про визнання недійсними договорів наділена сторона договору.
Головною небезпекою незабезпечення позовів є можливість недобросовісного відповідача реалізувати спірне майно під час розгляду справи, що призводить до затягування справи у справах про визнання правочинів недійсними, за наслідками яких може бути визнано право власності, управління майном.
Станом на сьогоднішній день, на думку апелянта, позивач не набув жодного корпоративного права на майно ТОВ «Автомобільний центр», оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення до ТОВ «Автомобільний центр» із заявою про вступ як учасника товариства.
Посилання позивача на той факт, що судом у цивільній справі №754/14810/15-ц установлено юридичний факт про те, що позиває є учасником ТОВ «Автомобільний центр» є помилковим.
Вважає, що наслідки прийняття рішення у даній справі жодним чином не вплинуть на майнові права позивача на забезпечене ухвалою суду майно.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте , з таким висновокм суду погодитись неможливо з огляду на наступне.
За ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективневиконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Як убачається з виділених матеріалів справи, позивач у позові просила визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС» на нерухоме майно та визнати недійсним договір купівлі-продажу групи приміщень.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на майно ,суд не з'ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірність, оскільки відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем ОСОБА_10, якій належало всього 28/100 часток статутного капіталу ТОВ «Автомобільний центр», вона не є учасником товариства ТОВ «Автомобільний центр» і не набула жодних корпоративних прав на майно ТОВ «Автомобільний центр», на яке судом накладено арешт.
Отже, суду слід було зясувати чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення внаслідок захисту порушеного права позивачки, як спадкоємиці, яка відповідно до ст.. 55 Закону України «Про господарські товариства» спадкує не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі товариства.
Не з»ясував суд і вартість частки позивачки в статутному (складеному) капіталі товариства, вартість групи приміщень, на які накладено арешт, а також чи забезпечить позивачу накладення арешту на групу приміщень загальною площею 45 528,2 кв.м.реальне та ефективне виконання судового рішення та чи не спричинить безпідставне звернення до даних дій порушення прав та законних інтересів інших осіб.
Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви знайшли своє підтвердження.
Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, така ухвала підлягає до скасування з передачею заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ РЕМ-СЕРВІС» - Свободи Діани Богданівни - задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року - скасувати, заяву представника ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді