11 липня2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
при секретарі Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г., про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року,-
В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г., про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2016 за позивачем визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був чоловіком ОСОБА_3
Вказував, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. за заявою позивача про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва ОСОБА_1 про прийняття спадщини, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутності документів, що підтверджували факт проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем.
Справа № 757/57125/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8085/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Бортнцька В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Враховуючи наведене, позивач просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з лютого 2010 року по день його смерті, визнати за ОСОБА_1, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4, а також визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1195 га за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Вказував, що в судовому засіданні свідки підтвердили, що позивач навідувався до своєї тітки та її чоловіка, оскільки останні потребували сторонньої допомоги, а з 2010 року позивач проживав однією сім'єю з ними за адресою: АДРЕСА_3. Позивач здійснював догляд за тіткою та її чоловіком, зокрема, купував ліки, допомагав по господарству, а після їх смерті здійснив всі дії пов'язані з похованням.
Звертав увагу, що після смерті ОСОБА_3, позивач продовжував проживати разом із ОСОБА_4 в зазначеній квартирі та доглядав за останнім.
Зазначав, що суд не взяв до уваги покази свідків, а також те, що майнових спорів з приводу заявлених вимог про спадкування не існує, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звертався лише позивач.
Враховуючи наведене, просив рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Разом з тим, на адресу суду 11.07.2017 надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи. Проте вказане клопотання не містить доказів на підтвердження викладених причин неявки позивача та його представника в судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_1
Відповідно до інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НОМЕР_2 від 05.11.2015 квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району 29.03.1992, зареєстрованого КП «Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 30.03.1993 за реєстровим № 1817 в реєстровій книзі 18-216 (а.с. 15, т. 1).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 (а.с. 16-18, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 (а.с. 19, т. 1), який є співвласником вищезазначеної квартири.
21.04.2016 позивач звернувся до ПН КМНО МанойлоН.Г. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4
Постановою ПН КМНО Манойло Н.Г. від 04.11.2016 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки не є членом сім'ї в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За змістом ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'ю відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Ці права та обов'язки не обов'язково мають бути обов'язками щодо взаємного утримання. Вони можуть бути цивільно-правовими, наприклад, пов'язаними із придбанням, у тому числі створенням спільною працею об'єктів спільної сумісної власності.
Проте, встановлені обставини не мають ознак та не свідчать про наявність взаємних прав та обов'язків, що притаманні сім'ї в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України, оскільки спільне проживання, побут та наявність взаємних прав та обов'язків можуть бути і у інших суб'єктів, які не є членами сім'ї.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 та постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Надані позивачем копії квитанцій про оплату наданих житлово-комунальних послуг не є належним доказом факту проживання однією сім'єю.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання права власності на частину квартиру за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки позивачем не доведено факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Доводи апеляційної скарги про те, що майнових спорів з приводу заявлених вимог про спадкування не існує, інші спадкоємці, після смерті ОСОБА_4 відсутні та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звертався лише позивач не є підставою для скасування рішення та задоволення позову, оскільки дані доводи не ґрунтуються на вимогах чинного цивільного законодавства України.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: