провадження №22-ц/796/7384/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Ю.
справа №756/11134/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
06 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого-судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Поливач Л.Д.
за участю секретаря Горбачової І.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання із спадкодавцем, визнання права власності на частину квартири,-
В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить встановити факт її спільного проживання з бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини; визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, як спадкоємця за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 За час життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідала онукам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1/2 частину зазначеної вище квартири.
Про обставини складання заповіту ОСОБА_1 дізналась тільки в лютому 2014 року від ОСОБА_4, яка тривалий час приховувала цю обставину. В квітні 2014 року ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що з 2007 року по час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, факт чого і просить установити, а відтак прийняла спадщину.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову в таких вимогах.
В апеляційній скарзі посилається на безпідставність та необґрунтованість вимог, недоведеність факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем та наявність у справі протилежних цим твердженням доказів. Окрім того, зазначає про неправдивість тверджень, що ОСОБА_1 допомагала своїй бабусі, вказуючи, що фактично допомагала ОСОБА_4 Покази свідків, які дали пояснення на користь позивача вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Позивач та представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання позивача разом із спадкодавцем на час його смерті підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до п.23 цієї постанови Пленуму якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Підставою, за яких можливо встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем є встановлення обставин стосовно: місця проживання спадкодавця на день його смерті; чи було це місце постійним або переважним місцем його проживання або тимчасовим; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті позивач; характер та період його проживання із спадкодавцем.
З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 За життя ОСОБА_5 складено заповіт, за яким належну їй на праві приватної власності відповідну частину квартири АДРЕСА_1 вона заповідала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках.
30 травня 2013 року ОСОБА_4 до Четвертої Київської державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини за заповітом.
05 квітня 2014 року до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори (у зв»язку із ліквідацією Четвертої Київської державної нотаріальної контори та передачею її справ) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась ОСОБА_1
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 05 квітня 2014 року у зв»язку із пропуском ОСОБА_1 строку прийняття спадщини відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири, щодо якої вирішується спір. Із наданих документів із даними про місце проживання нотаріусом не установлено факту прийняття спадщини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, зміненого рішенням Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи - Головне управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено (з підстав невірного визначення суб»єктного складу осіб).
Також установлено, що ОСОБА_1 з 21 травня 1989 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. За цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_4
При цьому, рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банку України» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки вимоги банку задоволено, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості.
У вересні 2011 року, в квітні 2013 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 отримувала поштову кореспонденцію приватного та офіційного характеру, відповідно, також у вересні 2011 року замовила виготовлення меблів (адреса проживання вказана така ж).
Обставини проживання із спадкодавцем на момент смерті останньої також підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Твердження апеляційної скарги щодо критичного ставлення до даних пояснень цих свідків відхиляються колегією суддів, оскільки фактичні дані, повідомлені свідками, повністю узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а обставин, які давали б підстави уважати такі дані неналежними або не допустимими, колегією суддів не установлено.
Доводи апеляційної скарги на спростування обставин проживання позивача разом із спадкодавцем в частині посилань на письмові докази, які містять відомості про реєстрацію позивача за певною адресою, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, самі лише обставини реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою, що є відмінною від місця проживання спадкодавця, не є вирішальними критеріями. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності з іншими даними.
При цьому належними слід вважати докази, які виникли до моменту смерті спадкодавця та/або такі, які містять інформацію про цей період.
Посилань на докази, які спростовували б встановлені судом обставини справи, апеляційна скарга не містить.
Відтак, судом першої інстанції вірно установлено фактичні обставини справи та вирішено спір на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Л.Д. Поливач