"05" липня 2017 р.Справа № 916/1257/17
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Роздільнянського районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 14213,01 грн., -
Роздільнянський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 14213,01 грн. витрат на допомогу по безробіттю, посилаючись на наступне.
Згідно п. 1, 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15.12.2016 р. № 1543, Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державної служби зайнятості (Центрального апарату), Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості , а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» Служба продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».
Так, ОСОБА_2 у зв'язку із звільненням 16.11.2016 р. з посади старшого інспектора-чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звернувся 05.12.2016 р. до Роздільнянського районного центру зайнятості за пошуком роботи і відповідно до законодавства отримав статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
Однак, в подальшому відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 р. по справі № 815/7148/16 та витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2017 р. № 603 о/с, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині звільнення зі служби старшого інспектора-чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2В на посаді старшого інспектора-чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 16.11.2016 р.
В свою чергу у зв'язку із поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду відповідно до абзацу 10 підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 (зі змінами) ОСОБА_2 був знятий з обліку у Роздільнянському районному центрі зайнятості з 30.03.2017 р.
Як стверджує позивач, за період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_2 були надані передбачені чинним законодавством послуги в сприянні у працевлаштуванні та виплачено матеріальне забезпечення, а саме за період з 05.12.2016 р. по 30.03.2017 р. Центром зайнятості витрачено всього 14213,01 грн., які склались із видатків на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2
З огляду на вказане, Центром зайнятості 11.04.2017 р. направлено на адресу Головного управління Національної поліції в Одеській області претензію № 171/03-04 з пропозицією у місячний термін добровільно сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг у розмірі 14213,01 грн., які були виплачені безробітному ОСОБА_2 Але, як стверджує позивач, станом на 26.05.2017 р. заборгованість не повернуто.
Наразі позивач посилається на положення ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-111 від 02.03.2000 року, якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. При цьому згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017 р. позовну заяву Роздільнянського районного центру зайнятості прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1257/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач у відзиві на позов (а.с. 31-33) просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. Так, згідно п. 28 розділу IV в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1577 від 15.12.2015 р., керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. Відтак, відповідач зазначає, що у керівника не має вибору звільняти чи ні, він зобов'язаний забезпечити виконання висновку атестаційної комісії шляхом видання відповідного наказу. Тобто, як вказує відповідач, процедура реалізації висновку атестації Головним управлінням була повністю дотримана, що є свідченням законності видання наказу про звільнення. На думку відповідача. отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, без урахування суми допомоги по безробіттю, є переплатою коштів для ГУНП в Одеській області, а не для Центру зайнятості. Тому відповідач зауважує, що ГУНП повинно сплачувати ОСОБА_2 за час його вимушеного прогулу та ще й Центру зайнятості за те, що останній сплачував за той же період допомогу по безробіттю у розмірі 14213,01 грн. З огляду на вказане, відповідач заперечує щодо задоволення позову, оскільки зазначені виплати призведуть до значних матеріальних збитків ГУНП в Одеській області, яке змушене не тільки поновити працівника й оплатити йому вимушений прогул, але й компенсувати допомогу по безробіттю, яку отримував працівник від центру зайнятості. Поряд з цим відповідач
Поряд з наведеним відповідач зауважив, що для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем. Адже, заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням ОСОБА_2 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_2 Окрім того відповідач вказує, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України. Таким чином, на думку відповідача, в його діях не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з ГУНП в Одеській області заявлених позивачем до стягнення в якості шкоди 14213,01 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
05.12.2016 року в Роздільнянському районному центрі зайнятості зареєструвався як шукаючий роботу ОСОБА_2, звільнений 16.11.2016 року з останнього місця роботи - чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області через службову невідповідальність згідно п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України „Про національну поліцію” на підставі наказу ГУНП В Одеській області від 16.11.2016 року № 1480о/с.
Наказом Роздільнянського районного центру зайнятості від 06.12.2016 року № НТ 161206 ОСОБА_2 надано статус безробітного та наказом Центру від 12.12.2016 року № НТ 161212 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613.
Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно п. 8 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Відповідно до ст. 7, 16 цього ж Закону, допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
В силу ч. 1 ст. 23 названого Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Так, позивач стверджує, що в період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_2 були надані соціальні послуги та виплачено матеріальне забезпечення по безробіттю на загальну суму 14213,01 грн.
Між тим постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 815/7148/16 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним, скасування наказу про його звільнення зі служби в поліції та зобов'язання поновити позивача на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 29.01.2016 року № 133 в частині включення посади, яку обіймав ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестації;
- визнано протиправними дії Атестаційної комісії № 8 ГУНП в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_2 10.03.2016 року без дотримання його прав, гарантованих ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року;
- визнано протиправним та скасовано рішення АК №8 ГУНП в Одеській області, що оформлене протоколом ОП № 15.00004590.0027723 від 10.03.2016 року, та зазначено в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийнято стосовно ОСОБА_2;
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року № 180о/с в частині звільнення ОСОБА_2В.з посади старшого інспектора-чергового Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області з 16.11.2016 року;
- зобов'язано ГУНП в Одеській області поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора-чергового Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області з 16.11.2016 року; центру ГУНП в Одеській області;
- стягнуто з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з його середньомісячного розміру - 5947,50 грн.
Вказана постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 815/7148/16 надійшла до Роздільнянського районного центру зайнятості разом із наказом ГУНП в Одеській області № 603 о/с від 30.03.2017 року про поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора - чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 16.11.2016 р.
Як вбачається з витягу із наказів Роздільнянського районного центру зайнятості, вказаним Центром на підставі наказу від 05.04.2017 р. було припинено з 30.03.2017 р. виплату по безробіттю ОСОБА_2 у зв'язку із поновленням її на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, та ОСОБА_2 знято з обліку в службі зайнятості.
Згідно довідки Роздільнянського районного центру зайнятості від 11.04.2017 р. за період з 05.12.2016 р. по 30.03.2017 р. ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 14213,01 грн.
Наразі позивач вважає, що сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_2 в розмірі 14213,01 грн. в період його перебування на обліку з 05.12.2016 р. до 30.03.2017 р. включно як безробітного підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом поновлено його на роботі.
Так, 11.04.2017 року Роздільнянським районним центром зайнятості поштовим листом була направлена відповідачу претензія від 11.04.2017 р. № 171/03-04, в якій пропонувалось відповідачу в місячний термін з дня отримання претензії суму коштів в розмірі 14213,01 грн., які виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю, повернути на розрахунковий рахунок позивача на вказаними в претензії реквізитами. Проте, за ствердженнями позивача, по теперішній час відповідачем заборгованість не сплачена.
Несплата вказаних грошових коштів зумовила звернення Роздільнянського районного центру зайнятості до господарського суду Одеської області із заявленим позовом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, статтями 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було виплачено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю в сумі 14213,01 грн. При цьому неправомірність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі № 815/7148/16, якою ОСОБА_2 було поновлено на посаді старшого інспектора - чергового Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 16.11.2016 р.
Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 14213,01 грн., які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2
Доводи відповідача про те, що у разі задоволення позову стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого позивачем забезпечення в порядку ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” призведе до значних матеріальних збитків Головного управління Національної поліції в Одеській області, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на положення ст.ст. 11, 22, 1166, 1192 ЦК України, які регулюють відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктну відповідальність, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява, яка подається до господарського суду повинна містити, в т. ч., (п.5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту його права чи інтересу.
Підставами позову - є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
З матеріалів справи вбачається, що в якості підстав позову Центр зайнятості послався на норми Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Тобто, позовні вимоги в даному випадку ґрунтуються на положеннях саме Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.06.2015р. № 613, постанові КМУ від 20.03.2016 р. №198. В свою чергу виниклі між сторонами правовідносини регулюються саме вказаним законом, а тому положення ст.ст. 11, 22, 1166, 1192 ЦК України, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Роздільнянського районного центру зайнятості обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, який звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до держбюджету покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов Роздільнянського районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 14213,01 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) на користь Роздільнянського районного центру зайнятості (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності, 4а; код ЄДРПОУ 20995077; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: р/р 37171300900381 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач - Роздільнянський районний центр зайнятості) 14213/ чотирнадцять тисяч двісті тринадцять/грн. 01 коп. витрат на допомогу по безробіттю.
3. СТЯГНУТИ з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) до державного бюджету (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2017 р.
Суддя В.С. Петров