"10" липня 2017 р.Справа № 916/3388/15
За позовом: приватного підприємства "НІКА-2"
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області
про визнання недійсним свідоцтва про право власності
В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/3388/15 за позовом приватного підприємства "НІКА-2" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
В судовому засіданні, яке відбулось 10.07.2017р., представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 20 ГПК України про відвід колегії суддів від розгляду справи №916/3388/15, яка була визначена автоматизованою системою для розгляду даної справи.
В обґрунтування поданої заяви (вх. №15007/17) про відвід колегії суддів представник відповідача посилається на наступні обставини.
У судовому засіданні, яке відбулось 21.06.2017р., представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Під час обговорення запитань, які приватним підприємством "НІКА-2" було запропоновано поставити на вирішення експертизи, головуючим суддею, як зазначає відповідач, було запропоновано позивачу змінити предмет позову.
В наступному судовому засіданні приватне підприємством "НІКА-2" звернулось до господарського суду із заявою про зміну предмета позову, яка, як стверджує відповідач була прийнята колегією суддів із порушенням п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) та з порушенням прав відповідача на ознайомлення із такою заявою. При цьому, відповідач наголошував, що позивачем раніше подавалась заява про зміну предмета позову та яка була залишена суддею - членом колегії - під час розгляду справи суддею одноособово без розгляду.
Прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, на думку відповідача, свідчить про порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед судом, що мало наслідком набуття для суду прав позивача у якості пріоритетних.
Викладені обставини, з урахуванням дворічного терміну розгляду справи судом, на думку відповідача, свідчать про наявність правових підстав для відводу колегії суддів від розгляди справи №916/3388/15 відповідно до приписів ст. 20 ГПК України.
Розглянувши заяву представника відповідача про відвід колегії суддів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Положеннями п. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи суддею Цісельським О.В. одноособово, у судовому засіданні, яке відбулось 28.09.2015р., суд перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом судового засідання (т. 1, а. с. 162). При цьому, у судовому засіданні 09.10.2015р. приватним підприємством "НІКА-2" було подано до господарського суду заяву про зміну предмета позову ( т. 1, а. с. 185), у прийнятті до розгляду якої судом було відмовлено з підстав переходу до розгляду справи по суті відповідно до приписів ч.4 ст.22 ГПК України.
При цьому, під час розгляду справи колегією суддів у складі головуючого судді Желєзної С.П. та суддів Цісельського О.В., Щавинської Ю.М., а саме 26.06.2017р. до господарського суду від приватного підприємства "НІКА-2" надійшла заява про зміну предмета позову, у відповідності до якої позивачем було, зокрема, внесено зміни до заявленої позовної вимоги в частині одного із об'єктів, який увійшов до складу комплексу будівель та споруд, на які і було видано оскаржуване свідоцтво про право власності. Окрім того, позивачем було заявлено додаткову позовну вимогу, а саме вимогу про усунення перешкод у користуванні майном.
За результатами розгляду заяви приватного підприємства "НІКА-2" про зміну предмета позову, господарський суд, враховуючи, що розгляд справи по суті ще не розпочався, дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду позовні вимоги, які були викладені у п. 1 заяви про зміну предмета позову та про відсутність правових підстав для розгляду п. 2 заяви про зміну предмета позову про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки викладена вимога фактично спрямована на подання іншого позову. При цьому, під час розгляду такої заяви у судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2017р. господарський суд дійшов висновку, що зміна формулювання позовних вимог, викладених у п. 1 заяви від 26.06.2017р. не може розцінюватись судом у якості зміни предмета позову, яким було та залишилося визнання недійсним свідоцтва про право власності.
З огляду на викладене, господарський суд відхиляє посилання відповідача на неоднакове вирішення господарським судом питання щодо прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, оскільки у кожному із наведених випадків господарський суд керувався приписами Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про декларативність та надуманість заяви відповідача про відвід колегії суддів у названій частині.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 4-3 ГПК України визначено роль суду у забезпечення принципу змагальності, яка включає в себе обов'язок суду вчиняти дії, спрямовані як на фактичне встановлення обставин справи, так і на правильне застосування законодавства, що, включає в себе правильне застосування сторонами по справі як процесуального так і матеріального права, а, отже, дослідження питання щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, що фактично мало місце під час розгляду даної справи господарським судом.
Конституційний принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя сформований у країні в тому числі і з урахуванням принципів міжнародного права та має на мету, в першу чергу, як реалізацію принципів верховенства права, так і створення таких умов для громадян для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, при яких право людини та громадянина на справедливий та неупереджений суд буде реалізовано у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що одним із засобів реалізації вищенаведених принципів в міжнародному праві проголошений принцип дотримання розумних строків розгляду справи при здійсненні правосуддя. Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах ЄСПЛ виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: 1) складність справи; 2) поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до суду); 3) поведінка судових та інших державних органів; 4) важливість предмета розгляду для заявника; 5) довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового кутів зору (справа "Альне де Рибермон проти Франції" від 10 лютого 1995 р.)
Ані нормами міжнародного права, ані національного законодавства поняття розумних строків не визначено, але необхідно зробити висновок, що під розумними строками вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Поняття процесуальних строків, з урахуванням наведених вище конституційних принципів, якими проголошено право людини та громадянина на справедливий та неупереджений суд, і застосовано законодавцем саме з метою запобігання невиправдано тривалого розгляду судових справ. Однак, строки розгляду справ повинні застосовуватися під кожну окрему справу, з урахуванням критеріїв, вироблених ЄСПЛ.
Приписами ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Господарський суд зазначає, що справа №916/3388/15 була прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Желєзної С.П. та суддів Цісельського О.В., Щавинської Ю.М. 28.04.2017р. та станом на момент подання заяви про відвід колегії суддів розглядається господарським судом із дотриманням строку, встановленого ст. 69 ГПК України, що свідчить про відсутність порушень судом приписів ГПК України, а, отже, і про відсутність порушень права відповідача на розгляд справи протягом розумного строку.
Суд звертає увагу представника відповідача, що всі викладені у заяві про відвід посилання на порушення судом норм процесуального права не можуть бути, в будь-якому випадку, підставою для відводу суддів у розумінні статті 20 ГПК України.
З огляду на викладене, заява представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Желєзної С.П. та суддів Цісельського О.В., Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/3388/15 обґрунтована виключно недоведеними твердженнями, припущеннями, свавільними та безглуздими уявленнями заявника, невірним розумінням вимог діючого законодавства та приписів ГПК України, у зв'язку з чим, вказана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Желєзної С.П. та суддів Цісельського О.В., Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/3388/15 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.П. Желєзна
Суддя О.В. Цісельський
Суддя Ю.М. Щавинська