"03" липня 2017 р.Справа № 916/1070/17
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Лісецька Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" про стягнення 21370,44 грн., -
В засіданнях суду 26.05.2017 р. та 16.06.2017 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" про стягнення 21370,44 грн., посилаючись на наступне.
24.11.2016 року згідно залізничної накладної № 52648870 відповідач прийняв до перевезення вантаж вугілля антрацит АМ (13-25мм), масою 66,980 тонн, відвантажений зі ст. Кипуча, Донецької залізниці на адресу ФОП ОСОБА_2, ст. Хащувате, Одеської залізниці. При цьому позивач зазначає, що вантаж прийнято без зауважень, завантаження здійснено нижче бортів. Факт належності вантажу ФОП ОСОБА_2 підтверджується договором № 03/01-15 від 03.01.2015 р., видатковою накладною № 46 від 24.11.2016 р., листом від ТОВ „Гарантія" від 24.11.2016 року.
Як вказує позивач, 28.11.2016 року при комісійному переважуванні вантажу на ст. Основа 440209 складено комерційний акт АА № 058530, яким виявлено та засвідчено недостачу вантажу у кількості 8080 кг вугілля. Згідно вказаного акту зважування проводилось на 150-т вагонних вага ВТВ-1 СТБ (останній огляд-перевірка 18.11.2016 р.); навантаження нижче бортів 200 мм, розрівнене з природними відкосами; зліва по ходу над 4, 5-м люками мається конусоподібне поглиблення 3000х2500х800 мм; на поверхні вантажу маються залишки маркування; на місці поглиблення маркування відсутнє; у перевізному документі мається відмітка про нанесення маркування; зліва та справа по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3, 4, 5-х люків - зазори 10 мм.
За ствердженнями позивача, фактично вантаж видано отримувачу з нестачею 8080 кг. Так, посилаючись на ст. 110 Статуту залізниць України, позивач зазначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. При цьому в ст.ст. 113-115 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вказує позивач, згідно рахунку № 1671 від 24.11.2016 р. первинна вартість однієї тонни відвантаженого вугілля складає 2884,00 грн. з урахуванням ПДВ. З огляду на вказане, позивач зазначає, що за його розрахунком сума збитків складає 21370,44 грн., що підлягає стягненню із залізниці призначення відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України.
Поряд з цим позивач вказує, що після звернення до відповідача з претензією про відшкодування відповідної суми коштів ним було отримано відмову у її задоволенні від 17.02.2017 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2017 р. позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1070/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 24-26). Зокрема, відповідач зазначає, що 24.11.2016 року ТОВ «ГЗФ Східно-Донбаська» згідно залізничної накладної № 52648870 відправило у вагоні № 55120570 вантаж - антрацит на адресу позивача. Як зазначає відповідач, на шляху прямування поїзда були складені акти загальної форми № 24825 від 27.11.2016 р. на станції Красний лиман Донецької залізниці, № 23171, № 44065 від 28.11.2017 р. на станції Основа Південної залізниці. Так, на підставі актів загальної форми № 24825, № 23171, № 44065 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 55120570 та був складений комерційний акт серії АА № 058530/46/2. Згідно вказаного комерційного акту: фактична маса брутто вагона склала 82400 кг, тара с вагона з перевізного документу 23500 кг; маса вантажу нетто за перевізним документом 66980 кг; фактична маса вантажу нетто 58900 кг, що менше документу на 8080 кг; навантаження нижче бортів 200 мм, розрізнене з природними відкосами; ліворуч та праворуч по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3,4,5-к люків - зазори 10 мм; зазори заклали ганчір'ям; поглиблення розрівняли, маркування нанесли; просипання вантажу відсутнє. Також відповідач вказує, що в технічному відношенні, як зазначено в комерційному акті, вагон був справний, разом з тим непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій, але вантажовідправник свідомо не відмовився від завантаження вагону та не здійснив заходів, які б унеможливлювали витікання вантажу. Відповідач вважає, що це свідчить про можливість втрати, псування вантажу внаслідок вказаної вище несправності: вантажовідправник до завантаження вантажу у вагон нещільне прилягання кришок люків бачити міг. Вагон для перевезення вантажу, що має дрібні фракції, у комерційному відношенні не підготував, тому втрата вантажу можлива. Також відповідач зазначає, що під час перевезення втрата вантажу у вагонах відкритого типу виникає через його витікання (просипання) з причини наявності щілин, це мало бути помічено відправником ще до початку навантаження. Тобто, на думку відповідача, саме вантажовідправник при завантаженні мав прийняти всі необхідні заходи, щоб попередити просипання вугілля під час перевезення вантажу до станції призначення. При цьому відповідач зазначає, що згідно акту загальної форми № 23171 від 28.11.2017 р. на деталях вагону маються сліди розсипу вантажу. В залізничній накладній № 52648870 зазначено наявність маркування вапном, однак при наявності просипання вантажу таке маркування порушується. Відтак, посилаючись на п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, відповідач зазначає, що якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу. На підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що у даному випадку вантажовідправником були порушені вимоги ст.ст. 31, 32 Статуту залізниць України, а саме: згідно 31 ст. Статуту залізниць України та п. 5 та 6 „Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу" при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, вантажовідправник перед завантаженням вантажу у вагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні в даному випадку визначається відправником, так як завантаження здійснювалося його засобами. До того ж вагон, в якому виявлено нестачу, є власністю ТОВ „СВТЛ", який здійснює технічне обслуговування та ремонт вагону власними силами та силами спеціалізованих установ на договірних засадах. Враховуючи наведене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
15.06.2017 р. відповідачем були подані до суду додаткові пояснення (а.с. 37-38), відповідно до яких відповідач зазначає, що згідно акту загальної форми №23171 від 28.11.2017 р. ліворуч по ходу поїзда над 4-м та 5-м люками є воронкоподібне поглиблення 3000мм х 2500 мм х 800 мм. При огляді поїзда встановлено: ліворуч та праворуч по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3,4,5-х люків - зазори 10 мм. Зазори заклали ганчір'ям на коліях станції Основа Південної залізниці. На деталях вагону маються сліди розсипу вантажу. Як вказує відповідач, згідно інформації наданої Регіональною філією «Південна залізниці» кришки люків, у яких виявлені зазори, знаходились під вагоном у важкодоступному для огляді місці. Приймальниками поїздів станції Основа при натурному огляді розмір визначався візуально, з зазначенням його приблизної величини, без застосування вимірювальних пристроїв. Згідно із графою 20 накладної № 52648870 Кипуча-Хощевате у вагон № 55120570 завантажений вантаж «антрацит». Відправником у графі 7 накладної додатково вказано - вугілля марки АМ, але, як зазначає представник відповідача, розмір фракції не зазначений. Відповідач зазначає, що фактично, згідно інформації наданої Регіональною філією «Південна залізниці», у вагоні № 55120570 було завантажене вугілля різне за розміром та конфігурацією куска, також і дрібної фракції розміром менше ніж 10 мм, що підтверджується наявністю слідів, розсипу вантажу на деталях вагону. Крім того відповідач вказує, що відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, якій підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Як зазначає відповідач, позивач в підтвердження вартості втраченого вантажу надав суду рахунок на оплату №1671 від 24.11.2016 р., де зазначено: постачальник - ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика Східно-Донбаська» покупець - ТОВ «Гарантія». Однак, на думку відповідача, зазначений рахунок не може бути доказом, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, оскільки він не підтверджує вартість саме відправленого за накладною № 52648870 вантажу.
16.06.2017 р. позивачем були надані до суду додаткові пояснення (а.с. 41) стосовно заперечень відповідача про те, що поданий для перевезення вагон був технічно справним, однак непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій, а вантажовідправник свідомо не відмовився від завантаження вагону та не здійснив заходів, які б унеможливили витікання товару. Так, позивач зазначає, що в графі «причини виникнення несправності» в комерційному акті АА № 058530/46/2 зазначено: зліва та справа по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3,4,5-х люків з виникненням зазорів 10 мм. Як зазначено у накладній № 52648870 на перевезення вантажу, найменування вантажу - вугілля марки АМ. При цьому, згідно ДСТУ 3472:2015 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація», літера А в назві марки «АМ» означає, що це вугілля антрацит, а згідно ГОСТ 19242-73 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація за розміром кусків» літера М в назві марки означає, що це вугілля мілке, з розміром кусків від 13 до 25 мм. Отже, позивач зазначає, що навіть куски мінімального розміру вугілля фракції АМ теоретично не могли б просипатися у зазори розміром 10 мм, тому твердження відповідача про те, що вантажовідправник свідомо обрав вагон не придатний для перевезення вантажів дрібних фракцій та не підготував його для такого перевезення, не відповідають дійсності. Наразі позивач зауважив про те, що відповідач не надав доказів того, що відповідні зазори розміром 10 мм існували на момент подачі вагону під завантаження. При цьому позивач вважає, що насправді відбулося не протікання (просипання) вантажу, а його втрата, зникнення у інший спосіб (наприклад, шляхом крадіжки), про це свідчать також наступні записи у комерційному акті: «зліва по ходу над 4,5 люками міститься конусоподібне поглиблення, на поверхні вантажу міститься залишки маркування, на місці поглиблення маркування відсутнє, в той час як у перевізному документі міститься запис про нанесення такого маркування». Вочевидь, як зазначає позивач, якби дійсно мало місце протікання вантажу, на місці такого протікання все одно мали б залишитися залишки нанесеного маркування, а на іншій частині вантажу маркування повинно було б залишитися повністю. В свою чергу, оскільки таке маркування на місці поглиблення відсутнє взагалі, а в інших місцях лише частково присутнє, позивач робить висновок про те, що недостача виникла внаслідок зняття верхнього шару вантажу, а не внаслідок його протікання чи просипання. Отже, позивач зазначає, що оскільки вантажовідправник правильно визначив придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, поданий вагон повністю відповідав вимогам для перевезення вантажу, тому відповідальність за недостачу вантажу при перевезенні повинен понести відповідач.
Також 26.06.2017 р. позивачем були надані суду додаткові пояснення (а.с. 52) стосовно поданої відповідачем інформації щодо обставин виявлення та оформлення випадку нестачі вугілля у вагоні 55120570 за відправкою № 52648870 Кипуча-Хощевате від 07.06.2017 р. Зокрема, стосовно вказаного розміру зазорів у 10 мм неприлягання кришок 3,4,5 люків, позивач зазначає, що у комерційному акті АА № 058530 від 28.11.2016 р. чітко зазначено «зазори 10 мм». Натомість у вказаному акті відсутня будь-яка інформація стосовно важкодоступності огляду вагону чи візуального визначення розмірів зазорів без застосування вимірювальних приладів. Відтак, позивач зазначає, що вказані твердження відповідача є недостовірними, та не підтверджуються належними доказами. Стосовно твердження відповідача про «зазначення відправником у графі 7 накладної додаткової інформації - вугілля марки АМ, але розмір фракції не зазначений», то позивач посилається на раніше надані пояснення з посиланням на вимоги ГОСТ 19242-73 «Вугілля бурс, кам'яне та антрацит. Класифікація за розміром кусків», вказуючи, що літера М в назві марки уже означає, що це вугілля мілке, з розміром кусків від 13 до 25 мм. Стосовно припущення відповідача про те, що фактично у вагоні було завантажене різне за розміром та конфігурацією вугілля, також і дрібної фракції розміром менше ніж 10 мм, то, як стверджує позивач, дана інформація не підтверджується жодним доказом. Більше того, як зазначає позивач, зважаючи на те, що вугілля марки АМ є одним із найдорожчих серед марок вугілля антрацитової групи, у випадку невідповідності вантажу вимогам щодо якісних показників, такий вантаж не був би позивачем прийнятий взагалі. Натомість оскільки вантаж повністю відповідав вимогам щодо якості, то посилання відповідача на непідтверджені відомості позивач вважає як намагання ввести суд в оману. Додатково до вказаних пояснень позивачем надано платіжні доручення № 62 від 07.12.2016 року та № 66 від 13.12.2016 року про оплату вартості поставленого вантажу.
29.06.2017 р. відповідачем були подані до суду додаткові пояснення (а.с. 56), в яких відповідач наполягає на тому, що позивач не надав підтвердження понесення ним збитків, а саме платіжного документу, що підтверджує сплату коштів за вантаж, який він ніби-то придбав за договором №03/01-15 від 03.01.2015 року. На думку відповідача, надані до матеріалів справи копія договору №03/01-15 від 03.01.2015 року, видаткова накладна №46 від 24.11.2016 року та лист ТОВ «Гарантія» від 24.11.2016 року без наявності платіжного документу, що підтверджує сплату коштів за вантаж, не є належними доказами понесення збитків позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
03.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарантія" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки вугільної продукції № 03/01-15, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля в кількості, асортименті та строки, вказані в специфікації та рознарядках покупця, які додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.
За умовами п. 2.1 договору поставка вугілля здійснюється постачальником на склад покупця залізничним транспортом.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що поставка вугілля залізничним транспортом повинна здійснюватися відповідно до норм, виключно в вагонах з нижніми люками, які відкриваються. Вагони без нижніх люків не приймаються.
Згідно п. 3.1 договору якість вугілля повинна відповідати встановленим нормам.
Відповідно до п. 3.2 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється в порядку, передбаченому відповідними правилами і інструкціями 11-6, 11-7 та додатками до них.
За умовами п. 3.3 договору доплати та уцінки за показниками якості (зольність, вологість) не здійснюються.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що право власності на вугілля переходить до покупця тільки після отримання від постачальника всіх необхідних документів, а саме: накладної на товар, податкової накладної, рахунку-фактури, документа, що підтверджує право власності на вугілля.
Згідно п. 4.1 договору сума поставки вугілля за даним договором орієнтовна, так як визначається за усередненою кількістю вугілля (69 т) в одному вагоні і уточнюється по фактично отриманої кількості згідно з виставленими рахунками.
Відповідно до п. 4.2 договору ціни на вугілля договірні, у відповідності з договором з покупцем, вказані в специфікації.
В п. 4.3 договору визначена форма оплата, а саме: оплата здійснюється протягом 30 днів з дати відвантаження (можлива 100% передоплата) на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 4.5 договору встановлено, що транспортні витрати з постачання вугілля залізничним транспортом від станції навантаження до станції призначення (залізничний тариф) оплачуються покупцем згідно виставлених постачальником окремих рахунків-фактур.
Згідно п.п. 6.1-6.2 договору останній набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016 р.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний повідомити телеграмою або факсом дату відвантаження, кількість та марку відвантаженого вугілля у відповідності до перевізними документами.
Як з'ясовано судом, ФОП ОСОБА_2 за вказаним вище договором було придбано у ТОВ „Гарантія" вугілля марки АМ (13-25) у кількості 66,98 т на загальну суму 196586,30 грн. з ПДВ, про що свідчить надана позивачем видаткова накладна № 46 від 24.11.2016 р. Наразі слід зазначити, що вартість придбаної позивачем вугільної продукції марки АМ (13-25) у кількості 66,98 т було сплачено останнім згідно платіжних доручень № 62 від 07.12.2016 р. в сумі 165000,00 грн. та № 66 від 13.12.2016 р. в сумі 31586,30 грн., в яких зазначено підставою для оплати рахунок № 109 від 24.11.2016 р. При цьому у видатковій накладній № 46 від 24.11.2016 р. вказаний рахунок також вказано як підстава для оплати.
Поряд з цим за умовами вказаного договору поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом.
Так, згідно залізничної накладної № 52648870 від 24.11.2016 р. придбану позивачем вугільну продукцію було відправлено зі станції Кипуча Донецької залізниці відправником - ТОВ „ГЗФ Східно-Донбаська" на адресу приватного підприємця ОСОБА_2 до ст. Хощевато Одеської залізниці. Як вбачається з наданої позивачем копії вказаної залізничної накладної, залізницею прийнято до перевезення вугілля марки антрацит навалом кількістю 66980 кг у вагоні № 55120570, вказаний вантаж прийнято без зауважень, завантажено нижче бортів.
Між тим, як стверджує позивач, на станцію призначення зазначений вагон надійшов з ознаками недостачі у кількості 8080 кг вугілля, що зафіксовано в комерційному акті АА № 058530/46/2 від 28.11.2016 р.
Як свідчать матеріали справи, під час перевезення залізницею були складені акти загальної форми № 24825 від 27.11.2016 р. на станції Красний лиман Донецької залізниці та № 23171, № 44065 від 28.11.2016 р. на станції Основа Південної залізниці. Так, на підставі актів загальної форми № 24825, № 23171, № 44065 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 55120570 та на наслідками комісійного переважування вантажу на ст. Основа 440209 28.11.2016 р. був складений комерційний акт серії АА № 058530/46/2. Згідно вказаного комерційного акту: фактична маса брутто вагона склала 82400 кг, тара с вагона з перевізного документу 23500 кг; маса вантажу нетто за перевізним документом 66980 кг; фактична маса вантажу нетто 58900 кг, що менше документу на 8080 кг. Наразі в комерційному акті зазначено, що зважування проводилось на 150-т вагонних вага ВТВ-1 СТБ (останній огляд-перевірка 18.11.2016 р.); навантаження нижче бортів 200 мм, розрівнене з природними відкосами; зліва по ходу над 4, 5-м люками мається конусоподібне поглиблення 3000х2500х800 мм; на поверхні вантажу маються залишки маркування; на місці поглиблення маркування відсутнє. У перевізному документі мається відмітка про нанесення маркування, зліва та справа по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3, 4, 5-х люків - зазори 10 мм. зазори заклали ганчір'ям, поглиблення розрівняли, маркування нанесли. Просипання вантажу відсутнє. Також в комерційному акті зазначено, що в технічному відношенні вагон технічно справний.
За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні вугільної продукції у вагоні № 55120570 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача складає 21370,44 грн.
Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Наявна в матеріалах справи копія залізничної накладної № 52648870 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача - ФОП ОСОБА_2 до ст. Хощевате.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.
Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У залізничній накладній № 52648870 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.
При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.
Також згідно п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Як вказано в п. 3.21 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", з метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).
Згідно залізничної накладної № 52648870 вантаж марковано вапняними розчином, навантаження навалом, нижче бортів, загальна маса вантажу - 66980 кг, визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150-тонних).
Викладене свідчить про визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення, а також засвідчено обставину вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Також матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.
Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: „Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності".
Так, з підстав комерційної несправності залізницею були складені акти загальної форми від 27.11.2016 р. № 24825 на ст. Красний лиман Донецької залізниці та від 28.11.2016 р. № 23171 і № 44065 на ст. Основа Південної залізниці. В акті № 44065 зазначено, що на підставі раніше складеного акту загальної форми № 23171 від 28.11.2016 р. була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 55120570 та встановлено, що фактична маса брутто вагона склала 82400 кг, тара с вагона з ПД 23500 кг; маса вантажу нетто за ПД 66980 кг; фактична маса вантажу нетто 58900 кг, що менше документу на 8080 кг. Зважування проводилось на 150-т вагонних вага ВТВ-1 СТБ (останній огляд-перевірка 18.11.2016 р.); навантаження нижче бортів 200 мм, розрівнене з природними відкосами; зліва по ходу над 4, 5-м люками мається конусоподібне поглиблення 3000х2500х800 мм; на поверхні вантажу маються залишки маркування; на місці поглиблення маркування відсутнє; у перевізному документі мається відмітка про нанесення маркування; зліва та справа по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3, 4, 5-х люків - зазори 10 мм; зазори заклали ганчір'ям; поглиблення розрівняли, маркування нанесли; просипання вантажу відсутнє.
Наведені обставини стали підставою для складання залізницею комерційного акту від 28.11.2016 р. № АА 058530/46/2, яким підтверджено вищевикладене та встановлено різницю маси вантажу проти перевізного документа в сторону зменшення на 8080 кг.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать саме від залізниці. Так, прийняття відповідачем до перевезення вказаного вантажу свідчить про погодження з вказаною у залізничній накладній масою вантажу. Натомість зі змісту комерційного акту випливає, що втрата вантажу (фактично наявні виїмки) мала місце під час перевезення.
Стосовно заперечень відповідача про те, що поданий для перевезення вагон був технічно справним, однак непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій, а вантажовідправник свідомо не відмовився від завантаження вагону та не здійснив заходів, які б унеможливили витікання товару, суд зазначає наступне.
Так, на станції Основа Південної залізниці, внаслідок огляду вагону № 55120570, було складено акт про технічний стан вагону № 14 від 28.11.2016 р., в якому зазначено, що вагон технічно справний.
Отже, акт про технічний стан вагону підтверджує, що вагон є технічно справним, тобто придатними є ходові частини, колісні пари, буксовий вузол, рама вагона, гальмівне обладнання, автозчепний пристрій вагону.
Згідно п. 6.2.5. Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації ЦВ-0043, яка затверджена наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 р. № 417-Ц, визначення технічного стану і придатності ходових частин, колісних пар, буксового вузла, рами вагона, гальмівного обладнання, автозчепного пристрою вагонів, що належать відправнику вантажу проводиться працівниками ПТО.
Так, згідно Інструкції ЦВ-0043 технічний стан зовнішнього і внутрішнього обладнання власних вагонів визначає відправник вантажу. Тобто придатність вагону для перевезення даного типу вантажу визначає відправник вантажу.
Наразі згідно п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона, так і його непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). Вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.
Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: "Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Згідно п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта складається акт про технічний стан вагона.
Згідно акту про технічний стан вагону від 28.11.2016 р. № 14 вагон є технічно справним, при цьому в акті вказано, що зліва та справа по ходу нещільне прилягання кришок 3, 4, 5-х люків з виникненням зазорів, 10 мм. У зв'язку з цим в акті зроблено висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок указаної вище несправності: вантажовідправник до завантаження вантажу у вагон нещільне прилягання кришок люків бачити міг; вагон для перевезення вантажу, що має дрібні фракції, у комерційному відношенні не підготував; втрата вантажу можлива.
Так, з огляду на вказані обставини, відповідач вказує, що під час перевезення, втрата вантажу у вагонах відкритого типу, виникає через його витікання (просипання) з причини наявності щілин, це мало бути помічено відправником ще до початку навантаження. Відтак, вантажовідправник при завантаженні мав прийняти всі необхідні заходи, щоб попередити просипання вугілля під час перевезення вантажу до станції призначення.
Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.
Відповідні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами і доповнен.). Зокрема, у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Разом з тим як вбачається зі змісту комерційного акту АА № 058530/46/2, в графі «причини виникнення несправності» зазначено: зліва та справа по ходу поїзда нещільне прилягання кришок 3,4,5-х люків з виникненням зазорів 10 мм. Як зазначено у накладній № 52648870 на перевезення вантажу, найменування вантажу - вугілля марки АМ. При цьому, згідно ДСТУ 3472:2015 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація», літера А в назві марки «АМ» означає, що це вугілля антрацит, а згідно ГОСТ 19242-73 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит. Класифікація за розміром кусків» літера М в назві марки означає, що це вугілля мілке, з розміром кусків від 13 до 25 мм. Отже, вказане свідчить про те, що прийняте залізницею до перевезення вугілля фракції АМ не могли б просипатися у зазори розміром 10 мм, тому ствердження відповідача про те, що вантажовідправник свідомо обрав вагон не придатний для перевезення вантажів дрібних фракцій та не підготував його для такого перевезення спростовуються вищенаведеним. Тим більше докази того, що відповідні зазори розміром 10 мм існували на момент подачі вагону під завантаження, в матеріалах справи відсутні. До того ж записи у комерційному акті про те, що зліва по ходу над 4, 5 люками міститься конусоподібне поглиблення, на поверхні вантажу міститься залишки маркування, на місці поглиблення маркування відсутнє, в той час як у перевізному документі міститься запис про нанесення такого маркування, свідчать про те, що у даному випадку мало місце непротікання (просипання) вантажу, а його втрата. Суд погоджується з доводами позивача про те, що у разі протікання вантажу на такому місці могли бути залишки від нанесеного маркування, а на іншій частині вантажу маркування мало бути повністю. В свою чергу, оскільки таке маркування на місці поглиблення відсутнє взагалі, а в інших місцях лише частково присутнє, це свідчить про те, що недостача виникла не внаслідок протікання чи просипання вугілля.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вантажовідправник правильно визначив придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, поданий вагон повністю відповідав вимогам для перевезення вантажу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, тому відповідальність за недостачу вантажу при перевезенні повинен понести відповідач. Адже, як вище зазначалось, зі змісту комерційного акту АА 058530/46/2 від 28.11.2016 р. вбачається, що у спірному вагоні з вантажем № 55120570 за накладною № 52648870 встановлено наявність виїмок вантажу із зазначенням того, що вказаний вагон у технічному стані є справним.
Виходячи з викладеного та з врахуванням того, що матеріалами справи не спростовано обставину визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізного документа № 52648870 правильної маси вантажу у спірному вагоні та за обставин відсутності доказів на спростування вжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України є безпідставними.
Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 55120570 саме на відповідача як перевізника.
Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивачем надано до суду видаткову накладну № 46 від 24.11.2016 р., а також платіжні доручення № 62 від 07.12.2016 р. та № 66 від 13.12.2016 р., які свідчать про сплату вартості придбаної позивачем вугільної продукції марки АМ (13-25) у кількості 66,98 т на суму 196586,30 грн. з ПДВ (165000,00 грн. + 31586,30 грн.). Доводи відповідача про те, що позивач не довів належними доказами факт понесення ним збитків з огляду на відсутність доказів сплати коштів за вантаж, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:
вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:
вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:
мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
Так, з урахуванням наведеного, позивачем здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу 8080 кг вугілля у вагоні № 55120570, що складає 21370,44 грн., виходячи з вартості однієї тони 2884,00 грн. з урахуванням ПДВ та за вирахуванням норми природної втрати (8,08 т - 0,67 т) х 2884,00 грн.). Наразі слід зазначити, що згідно видаткової накладної № 46 від 24.11.2016 р. позивачем придбано вугільну продукцію по ціні за одну тону 2445,83 грн. без ПДВ (2935 грн. з ПДВ), і саме вказану ціну позивачем було сплачено згідно платіжних доручень № 62 від 07.12.2016 р. та № 66 від 13.12.2016 р. У зв'язку з цим розмір вартості втраченого вантажу має складати 21748,35 грн. (8,08 т - 0,67 т) х 2935 грн.).
В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума втрат в розмірі 21370,44 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 21370,44 грн. Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду справи позовні вимоги в цій частині позивачем не уточнювались та не змінювались, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд доходить до висновку про доведеність документальними доказами та наявність законних підстав для покладання матеріальної відповідальності в порядку ст. 129 Статуту залізниць України саме на перевізника у вигляді відшкодування вартості нестачі вантажу, що за розрахунком позивача, зробленим у відповідності до вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 21370,44 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" про стягнення 21370,44 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) вартість нестачі вантажу в сумі 21370/двадцять одна тисяча триста сімдесят/грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2017 р.
Суддя В.С. Петров