ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.07.2017Справа №910/6655/17
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія»
простягнення 80116,47 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаПалій Ю.В. - представник
від відповідачаГончаров М.І. - директор, Кравченко В.В. - представник
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» 80116,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №4279 від 30.04.1998 в частині здійснення розрахунків за спожиту активну електричну енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.12.2015 по 01.02.2017 у розмірі 74086,60 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1089,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 4940,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/6655/17 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі №910/6655/17 на 15 днів, а в судовому засіданні 21.06.2017 оголошено перерву до 05.07.2017.
В судове засідання, призначене на 05.07.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що у 2003 році Колективне житлово-комунальне підприємство «Агропромбудіндустрія» звернулося з листом №253 від 10.11.2003 до СВП «Енергозбут Київенерго» про припинення терміну дії договору №31-04279 від 1998 року. Проте, позивач безпідставно продовжує вимагати оплату електричної енергії по цьому договору, яку відповідач на власні потреби не використовує. Крім того, відповідач зазначає, що у 2008 році між мешканцями житлових будинків та ПАТ «Київенерго» при посередництві відповідача були укладені колективні угоди на користування електричною енергією по кожному із житлових будинків, а також між ПАТ «Київенерго» та кожним мешканцем на постачання та оплату електричної енергії.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
30.04.1998 між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго» (правонаступником якого у спірних правовідносинах є Публічне акціонерне товариство «Київенерго»; енергопостачальна організація) та Колективним житлово-комунальним підприємством «Агропромбудіндустрія» (абонент; споживач) було укладено договір на використання електричної енергії №4279 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах згідно переліку (приєднаної) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності (додаток №1).
В свою чергу, згідно з п. 4.1 Договору абонент зобов'язався оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього договору.
З положень Договору слідує, що електропостачання здійснюється житловим будинкам за адресами згідно з додатком 3.1 до Договору, точки обліку встановлені в ГРЩ житлових будинків: сходові клітини та ліфти житлового будинку по вул. Володарського (наразі - вулиця Золотоустівська), 48/5; освітлення сходових клітин та ліфт житлового будинку по вул. Річна, 3; ліфт та освітлення сходових клітин, бойлер житлового будинку по вул. Володарського (Золотоустівська), 44/22; ліфт та освітлення сходових клітин житлового будинку по вул. Володарського (Золотоустівська),46.
Пунктом 6 Договору встановлено, що розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюється згідно з Додатком №13 за тарифами прейскуранта 09-01 та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (додаток 3.1, 3.2, 3.3).
У Додатку №2 до Договору сторони погодили порядок розрахунків.
Згідно з п.п. 1, 2.1, 3 Додатку №2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 12 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця; при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 2.2 Додатку №2 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.
Пунктом 4 Додатку №2 до Договору встановлено, що обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.
Згідно з п. 5 Додатку №2 до Договору за даними акта про використану електричну енергію з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті приймання-передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких відповідач надає позивачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.
За правовою природою укладений між сторонами Договір №4279 від 30.04.1998 є договором поставки (енергопостачання).
Відповідно до ст. 245 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення Договору) за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних в матеріалах справи актів про фіксацію показників приладів обліку, актів прийняття-передавання товарної продукції (підписаних електронними підписами представників сторін) та відповідних рахунків-розшифровок вбачається, що на виконання умов Договору (особовий рахунок №3104279) за період з 01.12.2015 по 01.02.2017 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 121469,80 грн.
Однак, в порушення умов Договору та наведених вище положень законодавства відповідач своїх зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії належним чином не виконав.
В рахунок оплати спожитої у спірному періоді електричної енергії відповідачем сплачено позивачу лише 47383,20 грн (з урахуванням переплати станом на початок спірного періоду).
Решта вартості спожитої електроенергії оплачена відповідачем не була, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.12.2015 по 01.02.2017 у розмірі 74086,60 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що у 2008 році між мешканцями житлових будинків та ПАТ «Київенерго» при посередництві відповідача були укладені колективні угоди на користування електричною енергією по кожному із житлових будинків, а також між ПАТ «Київенерго» та кожним мешканцем на постачання та оплату електричної енергії, зокрема, колективна угода №2/08 від 16.04.2008 по житловим будинкам по вул.Золотоустівська, 48/5, 44/22, 46 та колективна угода №4/08 від 06.05.2008 по житловому будинку по вул. Річна,3. Колективне житлово-комунальне підприємство «Агропромбудіндустрія» є лише балансотримувачем цих будинків, електричну енергію не споживає і наразі не надає послуги із утримання будинків. Відтак, за твердженням відповідача, вимоги позивача є безпідставними, оскільки дія Договору була припинена ще у 2008 році.
Однак, суд відзначає, що колективні угоди від 16.04.2008 №2/08 від 06.05.2005 №4/08, укладені між сторонами не припиняють дію укладеного між сторонами Договору №4279 від 30.04.1998, не є новацією по відношенню до зобов'язань, які виникають з нього, а також не змінюють порядок розрахунків, визначений додатком №2 до даного Договору.
У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до п.13 Договору цей договір складається на строк до 31.12.1998, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Положеннями ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Доказів розірвання (дострокового припинення) Договору №4279 від 30.04.1998 із дотриманням передбаченого законодавством порядку або доказів визнання його недійсним відповідачем не надано.
Так само у справі відсутні докази звернення відповідача до позивача із заявою про відмову від Договору в порядку, передбаченому пунктом 13. Лист №253 від 10.11.2003 такою заявою не є, оскільки у ньому лише зазначається про неможливість продовження Договору та прохання заключити прямі особові договори на електричну енергію зі споживачами послуг, однак, у листі не зазначено, що відповідач відмовляється від Договору в порядку п. 13. Більш того, фактичні дії сторін (позивач повідомив про неможливість розірвання Договору та продовжував поставляти електричну енергію, а відповідач частково сплачував її вартість) свідчать про те, що як позивачем, так і відповідачем дана заява як заява про відмову від Договору не розцінювалась.
Отже, протягом спірного періоду Договір №4279 від 30.04.1998 був чинним, а тому в силу положень ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний був оплачувати поставлену позивачем електричну енергію у відповідності до умов Договору.
Посилання відповідача на невідповідність фактичної ціни електричної енергії та ціни, закладеної у тарифі на утримання будинків у частині електроенергії за користування ліфтами та освітлення сходових клітин, не спростовують правомірності заявлених позивачем вимог, оскільки умовами Договору встановлено порядок здійснення розрахунків та визначення вартості спожитої електроенергії, який не ставить в залежність від ціни, закладеної у тарифі на утримання будинків.
Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 74086,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1089,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 4940,69 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевірених судом.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» (01135, м.Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 44/22, ідентифікаційний код 22949319) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість у розмірі 74086 (сімдесят чотири тисячі вісімдесят шість) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 4940 (чотири тисячі дев'ятсот сорок) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 12.07.2017
Суддя Ю.М. Смирнова