79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.07.2017р. Справа № 914/585/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м.Львів
до відповідача: Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, м.Самбір Львівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області, м.Самбір Львівської області
про стягнення 46172,46грн.
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю
від третьої особи: ОСОБА_3 - представник за довіреністю
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» м.Київ в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м.Львів до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, м.Самбір Львівської області про стягнення 46172,46грн., з яких 40021,49грн. основного боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, 4947,24грн. індексу інфляції та 1203,73грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 27.03.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 24.04.2017р. Ухвалою суду від 24.04.2017р. до участі у справі, за клопотанням відповідача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області та відкладено розгляд справи на 22.05.2017р. Ухвалою суду від 22.05.2017р. за клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 31.05.2017р. Ухвалою суду від 31.05.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про залучення до участі в справі іншого відповідача - Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області, та призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Мазовіта А.Б., Петрашко М.М.
Ухвалою суду від 02.06.2017р. справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні 05.07.2017р.
У зв'язку з перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, що унеможливило його участь в судовому процесі, у відповідності до ст.2-1 ГПК України, проведено повторний автоматизований розподіл, за результатами якого до складу колегії увійшла суддя Кітаєва С.Б.
Представники учасників судового процесу в судове засідання 05.07.2017р. з'явились, їм роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2017р. долучив до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження своєї правової позиції (вх.№23832/17 від 05.07.2017р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, поясненнях (вх.№18280/17 від 23.05.2017р.). Ствердив, зокрема, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. (включно) ним надано телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, вартість яких, у відповідності до чинного законодавства, підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Проте, відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Самбірського району, не відшкодовано понесені позивачем витрати на вищевказані послуги на загальну суму 40021,49грн. Позивач також звертає увагу на те, що Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації уникало підписання відповідних форм для проведення звірки розрахунків відшкодувань, не пояснюючи причини відмови. Зазначене зумовило звернення ПАТ «Укртелеком» до суду із позовом, в якому, окрім 40021,49грн. основного боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, до стягнення також заявлено 4947,24грн. індексу інфляції та 1203,73грн. 3% річних. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2017р. повторно подав клопотання (вх.№23718/17 від 05.07.2017р.) про залучення до участі в справі іншого відповідача - Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області, мотивуючи таку необхідність тим, що участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є, згідно з роз'ясненням Вищого господарського суду України, наданим у інформаційному листі від 13.08.2008р. №01-8/482, ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органів державної влади, на підставі ст.1173 ЦК України.
Представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, проти такого клопотання усно заперечили, зазначивши про його необґрунтованість.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що господарський суд має право залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин, підставу та предмет позову, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що Самбірське управління Державної казначейської служби України Львівської області не виступає у спірних правовідносинах зобов'язаною стороною, а діє на виконання покладених на нього завдань та в межах законодавчо визначених повноважень. Відтак, підстави для залучення до справи іншого відповідача відсутні, а тому у задоволенні такого клопотання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації судом відмовлено.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2017р. проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№1730/17 від 18.04.2017р.). Зокрема, зазначив, що положенннями чинного законодавства передбачено здійснення компенсаційних виплат за надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок коштів відповідного бюджету, у той час як реальної можливості здійснити ці виплати Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації не мало через відсутність у його розпорядженні таких коштів як з державного, так і з місцевого бюджетів, таким чином, жодної вини відповідача (умислу чи необережності) у нездійсненні таких компенсаційних виплат нема. Також звертає увагу на те, що нормами цивільного та господарського кодексів не передбачено обов'язку відшкодування витрат за надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок коштів бюджетної установи. У задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судовому засіданні 05.07.2017р. повідомив, що згідно поданої відповідачем звітності про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7м) станом на 01.05.2017р. за КПКТКВ 1513034 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку», КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1234,40грн. Зазначене відображено у поданих Самбірським управлінням Державної казначейської служби України Львівської області поясненнях (вх.№18176/17 від 22.05.2017р.).
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено таке.
Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (позивач по справі) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. надано на пільгових умовах відповідним категоріям населення на території Самбірського району послуги загальною вартістю 40021,49грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою №3-пільга за вказаний період.
Чинним законодавством встановлено, що вартість таких послуг, наданих на пільгових умовах, підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг. Таким розпорядником на території Самбірського району Львівської області є Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації (відповідач по справі).
Оскільки відповідачем, всупереч покладених на нього чинним законодавством зобов'язань, не відшкодовано позивачу 40021,49грн. по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги відповідним категоріям населення на території Самбірського району за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, ПАТ «Укртелеком», в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до суду із позовом, в якому окрім вказаної суми основного боргу до стягнення також заявлено 4947,24грн. індексу інфляції та 1203,73грн. 3% річних, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України на суму простроченого грошового зобов'язання.
При вирішенні спору та прийнятті рішення по справі суд виходив з такого.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», Законом України «Про охорону дитинства», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 та інших законодавчих актів України.
Оскільки такі послуги є, у відповідності до ст.633 ЦК України, предметом публічного договору, позивач надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться, в тому числі й споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, що відповідає положенням ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації», п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295.
Так, ст.63 вказаного Закону передбачено, що телекомунікаційні послуги, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.
Так, у відповідності до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Зокрема, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та «Про охорону дитинства», для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Бюджетним кодексом України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (ст.87). При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97).
Відповідно до пп. «б» п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 (далі по тексту - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.
В п.2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, згідно п.3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
З наведеного слідує, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг на території Самбірського району є Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню на зазначеній території послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати саме відповідач за рахунок відповідних субвенцій.
Cудом встановлено, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, позивачем на пільгових умовах надано послуги зв'язку відповідним категоріям населення на території Самбірського району на загальну суму 40021,49грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою №3-пільга за вказаний період. Суд звертає увагу на те, що такі акти протягом 2016 року відповідачем отримувались, проте не підписані без зазначення причин. В матеріалах справи відсутні обґрунтовані заперечення Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації як щодо факту надання відповідних послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що вартість таких послуг підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу за рахунок державних субвенцій.
Як визначено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.
Проте, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, зокрема положень Бюджетного кодексу України, Постанови №256 та Поряду №256, а також вимог встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005р. №20 (зі змінами та доповненнями), не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 40021,49грн.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги (згідно з формою №3-пільга, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003р. №83), що вручені відповідачу, проте ним не підписані, позивачу не повернуті, хоча, як вже зазначалось, жодних заперечень як щодо факту надання послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик не висловлено.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).
Суд звертає увагу на те, що відсутність чітко визначеного порядку відшкодування наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення за рахунок державних субвенцій, не може свідчити про відсутність такого обов'язку у відповідача.
Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини від 27.06.2013р. справі «ПАТ «Кіровоградобленерго» проти України» (заява №35088/07), суд встановив порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки компанія-заявник була зобов'язана надавати частину своїх послуг безкоштовно і не мала змоги ініціювати отримання належного відшкодування через відсутність чіткого та передбачуваного законодавства у цьому зв'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГКУкраїни, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦКУкраїни та п. 1 ст. 193 ГКУкраїни, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже зазначалось, за змістом ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, а ч.1 ст.527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Вищенаведені висновки відображено також в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12, у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2015р. у справі № 922/3830/14.
Беручи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 40021,49грн. по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, надані відповідним категоріям населення на території Самбірського району за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення 4947,24грн. індексу інфляції та 1203,73грн. 3% річних, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що право на проведення таких нарахувань виникає у кредитора на підставі норми закону прямої дії з моменту настання прострочення боржника та є актуальним до моменту припинення зобов'язання.
Так, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, чинним законодавством не встановлено чітких термінів відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, які здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано відповідачу лише акти звіряння розрахунків за формою №3-пільга за відповідний період, проте на його адресу вимоги про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в порядку ст.530 ЦК України не направлялися.
Зважаючи на відсутність в законодавстві конкретної календарної дати (періоду) після настання якого у відповідача виникає зобов'язання в частині оплати видатків на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, які здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України, тобто дати виникнення грошового зобов'язання у відповідача, суд, за відсутності відповідної вимоги, пред'явленої до моменту звернення до суду із позовною заявою, не вбачає підстав для стягнення з останнього сум 3% річних та індексу інфляції, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, зважаючи на встановлену судом відсутність прострочення боржника.
Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, оскільки позов задоволено судом частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1386,85грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації (Львівська область, м.Самбір, вул. Гетьмана Мазепи, буд.8; код ЄДРПОУ 25258877) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Львів, вул.Дорошенко, буд.43; код ЄДРПОУ 01186030) 40021,49грн. основного боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, та 1386,85грн. судового збору.
3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 10.07.2017р.
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.