79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.07.2017р. Справа № 914/951/17
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Волинь", м. Луцьк,
до відповідача:Приватного підприємства фірма "Юлія", м. Львів (м. Винники),
про: стягнення 15.600,64 грн.
Представники:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Волинь" до Приватного підприємства фірма "Юлія" про стягнення 15.600,64 грн. Ухвалою суду від 19.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2017 р. Ухвалою суду від 13.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №150209-8/В від 09.02.2015 р. своєчасно не оплатив вартості отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10.000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1.422,18 грн. пені, 2.010,96 грн. - 20 проценти річних та 1.167,50 грн. - інфляційних втрат. Також просить покласти на відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1.000,00 грн.
Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не подано жодних додаткових доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмового відзиву відповідача за доказами доданими до справи.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В судове засідання представник позивача не з'явився, додаткових доказів не подав.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, заперечення проти позовних вимог та додаткових доказів не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між сторонами у справі був укладений договір поставки №150209-8/В від 09.02.2015 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити товар, згідно з заявкою покупця (відповідач у справі), а покупець - прийняти його і сплатити вартість товару на умовах та в строк передбачений цим договором.
Відповідно до пункт 5.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару (замовленої партії) протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (замовленої партії).
Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар в термін, що зазначений п. 5.1 цього договору, покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, а саме: сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 20% річних від суми заборгованості та інфляційні втрати за весь термін прострочення платежу.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: RV-00029435 від 24.03.2016 р. у сумі 8.954,11 грн. та RV-00029447 від 24.03.2016 р. у сумі 3.019,63 грн.
Часткова оплата за переданий товар позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною RV-00029435 від 24.03.2016 р., тому залишок до оплати за цією накладною становить 6.980,37 грн.
Відповідачем подано позивачу гарантійний лист від 11.04.2016 р. №331, в якому гарантує оплату кредиторської заборгованості перед ТзОВ "Рошен-Волинь" до 10.05.2016 р.
Позивачем виставлена позивачу грошова вимога від 24.05.2016 р. №57/ЮП про оплату вартості поставленого товару за умовами виконання Договору.
Відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати отриманого товару у сумі 10.000,00 грн. не виконав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з поставки товару.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини першої статті 712 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: RV-00029435 від 24.03.2016 р. у сумі 8.954,11 грн. та RV-00029447 від 24.03.2016 р. у сумі 3.019,63 грн. Часткова оплата за переданий товар позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною RV-00029435 від 24.03.2016 р., тому залишок до оплати за цією накладною становить 6.980,37 грн.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару (замовленої партії) протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (замовленої партії).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі товару виконав, відповідач не виконав свій обов'язок з своєчасної оплати вартості товару. Тому позовні вимоги про стягнення 10.00,00 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Як наслідок неналежного виконання зобов'язання, позивач вимагає стягнення з відповідача 1.422,18 грн. пені, 2.010,96 грн. - 20 проценти річних та 1.167,50 грн. - інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар в термін, що зазначений п. 5.1 цього договору, покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, а саме: сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 20% річних від суми заборгованості та інфляційні втрати за весь термін прострочення платежу.
Разом з тим, судом здійснено перерахунок пені, відповідно до якого вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими в сумі 1.422,18 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині стягнення інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми. Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими частково, в сумі 890,00 грн. В іншій частині (277,50 грн.) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.05.2016 - 31.05.20166980.371.0016.986987.35
01.06.2016 - 30.06.20166980.370.998-13.966966.41
01.07.2016 - 31.07.20166980.370.999-6.986973.39
01.08.2016 - 31.08.20166980.370.997-20.946959.43
01.09.2016 - 30.09.20166980.371.018125.657106.02
01.10.2016 - 31.10.20166980.371.028195.457175.82
01.11.2016 - 30.11.20166980.371.018125.657106.02
01.12.2016 - 31.12.20166980.371.00962.827043.19
01.01.2017 - 31.01.20176980.371.01176.787057.15
01.02.2017 - 28.02.20176980.371.01069.807050.17
621,25
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.05.2016 - 31.05.20163019.631.0013.023022.65
01.06.2016 - 30.06.20163019.630.998-6.043013.59
01.07.2016 - 31.07.20163019.630.999-3.023016.61
01.08.2016 - 31.08.20163019.630.997-9.063010.57
01.09.2016 - 30.09.20163019.631.01854.353073.98
01.10.2016 - 31.10.20163019.631.02884.553104.18
01.11.2016 - 30.11.20163019.631.01854.353073.98
01.12.2016 - 31.12.20163019.631.00927.183046.81
01.01.2017 - 31.01.20173019.631.01133.223052.85
01.02.2017 - 28.02.20173019.631.01030.203049.83
268,75
Суд розцінює положення пункту 7.3 Договору щодо визначення штраф у розмірі 20% річних від суми заборгованості, як такий, що спрямований на зміну розміру процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" 17.12.2013 р. №14 сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Суд здійснивши перерахунок процентів річних (з урахуванням положень пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку про обгрунтованість стягнення 2.006,94 грн. - 20 проценти річних. В частині стягнення 4,02 грн. 20 процентів річних слід відмовити.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
6980.3708.04.2016 - 09.04.201736720 %1400.92
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
3019.6308.04.2016 - 09.04.201736720 %606.02
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить покласти на відповідачів адвокатські витрати у розмірі 1.000,00 грн.
Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Волинь" (далі - клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (далі - адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №45-ЮП від 03.05.2017 р. За умовами цього договору адвокат зобов'язується надати клієнтові правову допомогу у справі про стягнення коштів з ПП фірма "Юлія", а саме: вивчення документів по наявній заборгованості, підготовка позовної заяви із здійсненням розрахунків заборгованості та штрафних санкцій, подання вищевказаної позовної заяви до суду, представництво інтересів клієнта в суді. Відповідно до п. 4. вказаного договору за правову допомогу передбачену цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 1.000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Волинь" прийняло надані послуги за актом №1-00000030 від 25.05.2017 р. та оплатило адвокату ОСОБА_1 1.000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 03.05.2017 р.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №607 від 04.01.2012 р.
Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідачі зобов'язані відшкодувати, суд дійшов до висновку про покладення на відповідачів понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1.000,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, су
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства фірма "Юлія" (адреса: вулиця Лермонтова, будинок 10, місто Львів, місто Винники, Львівська область, 79495; ідентифікаційний код 23887572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Волинь" (адреса: вулиця Карбишева, будинок 1, місто Луцьк, Волинська область, 43023; ідентифікаційний код 39528609) 10.000,00 грн. - боргу, 1.422,18 грн. - пені, 2.006,94 грн. - 20 процентів річних, 890,00 грн. - інфляційних втрат, 1.468,64 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 1.000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.07.2017 року.
Суддя Петрашко М.М.