ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.06.2017Справа №910/6282/17
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Деснянського району м. Києва";
до Головного територіального управління юстиції у місті Києві;
про стягнення 35 799,68 грн.
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Максимова Я. С., представник, довіреність № 46-4891 від 17. 10. 2016 р.;
Від відповідача: Муквич А. О., представник , довіреність № 7/33/712/ від 19.04.2017 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 26 528,04 грн. основного боргу, 4 473,02 грн. інфляційної складової боргу, 1 195,84 грн. трьох відсотків річних, 3 602,77 грн. пені, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/6282/17, розгляд справи призначено на 16.05.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 року слухання справи відкладено до 06.06.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року слухання справи відкладено до 20.06.2017 року.
У судовому засіданні 20.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмову відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
02 листопада 2015 року між комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (балансоутримувач) та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві (орендар) укладено договір № 003110-К про відшкодування витрат балансоутримувача (надалі-договір) та Додатках № 1, № 2 та № 3 до цього договору.
Відповідно п. 1.1. договору, балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в додатку № 1 до цього Договору, нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 29, а орендар бере участь у витратах понесених балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі та відшкодовує плату за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.
Згідно п. 2.2.3. договору, орендар щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в КП «Керуюча компанія» (відділі управління нежитловим фондом) відповідні рахунки на оплату, перелік яких зазначено у додатку № 1.
Оплата послуг та відшкодування плати за землю вноситься орендарем на рахунок балансоутримувача не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 2.2.4. договору).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі балансоутримувач) власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Отже, позивач як балансоутримувач, має права, передбачені пунктом 6 частини 1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово- комунальних послуг.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. З Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги. У розумінні ст.1 згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами. Тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999р. № 686-ХІУ, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Несплата відповідачем вартості наданою та отриманою послуги порушують права позивача як балансоутримувача будівлі, в якому перебуває відповідач, а також права позивача як колективного замовника (абонента) комунальних послуг, яким укладено договори з виконавцями цих послуг.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг відповідно до умов договору. Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду справи, складає 26 528,04 грн.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Головне територіальне управління юстиції у місті Києві обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26 528,04 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач за прострочення строків оплати за надані послуги, керуючись пунктом 2.2.4. договору нарахував та просить стягнути з відповідача 3 602,77 грн. пені.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 3 602,77 грн. за визначений позивачем період.
Крім того, за порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1195,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4473,02 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1195,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4473,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д; код ЄДРПОУ 34691374) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 39605452) основну заборгованість у розмірі 26 528 (двадцять шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 04 коп., пеню у розмірі 3 602 (три тисячі шістсот дві) грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 4 473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 1 195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.06.2017 р.