Справа №576/492/17-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Васянович В. М.
Номер провадження 22-ц/788/1198/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С.
Категорія - 39
11 липня 2017 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Ткачук С. С.,
суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2017 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та одержання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги,
Звернувшись із позовом, ОСОБА_3 просив суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з липня 1992 року по день її смерті та надати йому право на спадкування за законом після її смерті разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_4
Свої вимоги мотивує тим, що з1992 року він проживав однією сім'єю з ОСОБА_5 та її сином ОСОБА_4 в однокімнатній квартирі по АДРЕСА_1. 10 лютого 1995 року ОСОБА_4 та її син приватизували вказану квартиру. Вказує, що під час спільного проживання з ОСОБА_5 вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та були пов'язані спільним побутом. У 2016 році ОСОБА_5 захворіла і за час хвороби він опікувався нею, оскільки вона потребувала сторонньої допомоги, матеріально забезпечував, а ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Вважає, що має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 разом зі спадкоємцем першої черги за законом.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2017 року позов задоволено частково: встановлено факт постійного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з липня 1992 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені вимоги про зміну його черговості одержання права на спадкування за законом та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи скарги мотивує тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено та не оцінено докази, які є у матеріалах справи щодо його опіки над ОСОБА_5, її матеріальне забезпечення та безпорадний стан, в якому вона перебувала з липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивач доводи скарги підтримав і просив задовольнити.
Відповідач вважає рішення законним і просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_5 з 1992 року по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1. Під час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, під час хвороби ОСОБА_5 ОСОБА_3 опікувався нею.
За життя ОСОБА_5 належала на праві спільної часткової власності ? частина квартири по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 500 кв.м. за вказаною адресою, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с.10-11).
Як убачається з матеріалів справи, з 19 липня 2016 року по 11 жовтня 2016 року ОСОБА_5 знаходилася на лікуванні у різних медичних закладах ( а.с.32, 34, 36).
Згідно довідки Глухівської центральної районної лікарні №4112 від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_5 хворіла на тяжку хворобу, стан хворої важкий, знаходиться в межах ліжка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у віці 57 років.
Після її смерті спадкоємцем першої черги є син ОСОБА_4, який прийняв спадщину. (а.с. 111).
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Отже, зі змісту зазначених положень закону вбачається, що підставами для задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування, є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров'я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов'язана саме зі станом її здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Представлені позивачем докази свідчать, що дійсно під час хвороби з липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 стан здоров'я ОСОБА_5 був важкий, а з 12 жовтня 2016 року перебувала в тяжкому безпорадному стані, тому потребувала сторонньої допомоги, яку надавав їй позивач протягом цього часу, бо до хвороби померла була працездатна. Отже відсутні підстави вважати, що позивач опікувався нею протягом тривалого часу.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на доказах в справі.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку проте, що підстави для одержання ОСОБА_3 права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: