"09" листопада 2009 р. Справа № 07/142-38
за позовом Приватного підприємства «Укрзапчастини», м.Львів
до відповідача Державного підприємства «Волиньвугілля» ВП «Волиньвуглезбутпостач», м.Нововолинськ
про стягнення 112809грн. 14коп.
Суддя Сур'як О.Г.
Представники :
від позивача: Харечко Р.І., довіреність від 17.09.09р.
від відповідача: н/з
Суть спору: Позивач - ПП «Укрзапчастини» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДП «Волиньвугілля» ВП «Волиньвуглезбутпостач» 112809,14грн., в тому числі 88840,80грн. основного боргу за переданий товар згідно накладних №39 від 02.07.2008р., №41 від 11.07.2008р. та №44 від 28.07.2008р., 14460,61грн. пені, 7613,65грн. інфляційних нарахувань та 1894,08грн. - 3% річних.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України не подав, суму позову не оспорив та не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчать поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 30.10.2009р.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
На підставі усної домовленості позивач - ПП «Укрзапчастини» згідно накладних №39 від 02.07.2008р., №41 від 11.07.2008р. та №44 від 28.07.2008р. передав відповідачу - ДП «Волиньвугілля» ВП «Волиньвуглезбутпостач» товар на загальну суму 88840,80грн.
Факт отримання відповідачем обумовленого товару підтверджується довіреністю ЯПЕ №246482 від 01.07.2008р., виданою на ім'я ОСОБА_2
В силу ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проте, відповідач своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару не виконав.
З метою добровільного врегулювання спору 03.12.2008р. позивач на адресу відповідача направив лист №40 з вимогою оплатити отриманий товар.
Частиною ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, відповідач кошти за отриманий товар позивачу не сплатив, у зв'язку з чим у нього виник борг у розмірі 88840,80грн.
01.01.2009р. та 01.04.2009р. між сторонами підписано акти звірок взаємних розрахунків, якими був підтверджений борг відповідача перед позивачем на суму 88840,80грн.
Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
На день розгляду спору основний борг відповідача за отриманий товар у розмірі 8840,80грн. не погашений, не оспорений, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 7613,654грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2008р. по вересень 2009р. та 1894,08грн. - 3% річних за період з 01.01.2009р. по 17.09.2009р.
Також, позивач за прострочення виконання зобов'язання просить стягнути з відповідача 14460,61грн. пені.
Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст.546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, у зв'язку з тим, що між сторонами спору письмовий договір не укладався, а законом до господарських правовідносин, що виникли між сторонами пеня не встановлена, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 14460,61грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 509, 546-549, 625 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 43, 49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» ВП «Волиньвуглезбутпостач» (м.Нововолинськ вул..Луцька, 1, код ЄДРПОУ 30165891, п/р2600431221523 в Філії «Відділення Промінвестбанку» МФО 303310) на користь Приватного підприємства «Укрзапчастини» (м.Львів вул..Лазаренка, 4, код ЄДРПОУ 30918652, п/р260070990401 в ЛФ ВАТ «УБРП» м.Львова МФО 385446) 98348,53грн. (в тому числі 88840,80грн. основного боргу, 7613,65грн. інфляційних нарахувань та 1894,08грн. - 3% річних), а також 983,48грн. витрат по сплаті державного мита та 205,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові в частині стягнення 14460,61грн. пені відмовити.
Суддя Сур'як О. Г.