"05" листопада 2009 р. Справа № 7/84-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Панхім”, с.Гошів Луцького р-ну
до відповідача: державного підприємства “Експериментально-дослідне господарство “Еліта””, смт. Рокині
про стягнення 35001,29 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Лавренчук О. В. - довіреність у справі
від відповідача: Голій О. В. - довіреність у справі
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач -ТзОВ фірма "Панхім" просить суд стягнути з відповідача -державного підприємства “Експериментально-дослідне господарство “Еліта”” 35001,29грн. в т.ч. 29635,25грн. заборгованості за надані послуги, 4555,83грн. інфляційних нарахувань, 810,21грн. 3% річних.
Представник позивача повідомив про сплату відповідачем 29635,25грн. заборгованості за надані послуги.
Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні повідомив про сплату 29635,25грн. заборгованості за надані послуги на підтвердження чого долучив акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2009р. Одночасно просить зменшити нарахування 3% річних та збитків, завданих інфляцією.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, ВСТАНОВИВ: 06.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Панхім” та державним підприємством “Експериментально-дослідне господарство “Еліта”” укладено договір поставки № 54.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1.1 договору поставки, продавець (позивач) надає покупцю (відповідач) нафтопродукти.
На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу на підставі видаткових накладних товар на загальну суму 73322,75грн.
Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 7 к.д. з дати поставки товарів згідно накладної.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
В порушення умов договору вартість отриманого товару відповідач частково оплатив на суму 43687,50 грн.
Заборгованості відповідача на момент подання позову до суду складала 29635,25 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем сплачено повністю суму боргу у розмірі 29635,25грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 4555,83 грн. збитків, завданих інфляцією та 810,21 грн. 3% річних.
Клопотання відповідача щодо зменшення збитків, завданих інфляцією та 3% річних до уваги судом не береться як необґрунтоване.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), оплатою послуг адвоката, які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства “Експериментально-дослідне господарство “Еліта”” (смт. Рокині, Луцького р-ну, Волинської обл., вул.. Шкільна,2, код ЄДРПОУ 35495203) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Панхім” (с. Гошів, Луцького р-ну, Волинської обл., вул.. Садова, 81, код ЄДРПОУ 30733394) 4555,83 грн. збитків, завданих інфляцією та 810,21 грн. 3% річних, 350,01грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
3. В частині стягнення 29635,25 грн. боргу, провадження у справі припинити.
4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Панхім” (с. Гошів, Луцького р-ну, Волинської обл., вул.. Садова, 81, код ЄДРПОУ 30733394) з бюджету у відповідно до ст. 8 Декрету КМУ від 21.01.1993р. № 7-93 "Про державне мито" 79грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених платіжним дорученням №526 від 08.07.2009р.(оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).
Суддя М.С. Шум