Справа № 2-1192/09
_________ 2009 р.
Іменем України
16 листопада 2009 року Слов'яносербський районний суд в складі:
головуючого судді Кобзій Т.І.
при секретарі Мінка Н.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Слов'яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ту обставину, що між ним та відповідачкою було укладено договір позики, у відповідності з яким він передав у власність відповідачці гроші в сумі 30000 грн., а відповідачка зобов'язалася повернути йому вказану суму грошей. Проте борг відповідачка не повернула, на неодноразові вимоги позивача про повернення боргу не реагує. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідачки суму боргу.
В судовому засіданні позивач пояснив, що вказану в розписці суму 30000 грн. він не давав відповідачці в борг, а ця сума є недостачею, яка утворилася у відповідачки під час її роботи реалізатором у його дружини ОСОБА_1.
Відповідачка позов не визнала, суду пояснила, що вона дійсно працювала реалізатором товару у дружини позивача з березня 2008 року по грудень 2008 року. В грудні 2008 року торгову палатку вони закрили, ключі залишилися у позивача та його дружини. В лютому 2009 року ОСОБА_1 прийшла до них додому, сказала, що вони провели інвентаризацію та виявили у неї недостачу 30000 грн., стала погрожувати ув'язненням, вимагати написати розписку на цю суму. Вона написала розписку, а мама погодилася повернути цю суму. Пізніше вона сама перераховувала свої записи по торгівлі, за її підрахунками недостача складає близько 1500 грн..
Гроші від торгівлі вона не брала, і позивач не давав їй 30000 грн. у борг, тому повертати цю суму не згодна.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав розписку про те, що відповідачка ОСОБА_2 взяла у нього в борг 30000 грн..
У відповідності зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Проте, в судовому засіданні встановлено, що фактично договір позики між сторонами не укладався, і позивач не давав відповідачці вказану суму грошей. Цей факт підтвердив і сам позивач, пояснюючи, що це є сума недостачі. Крім того, в розписці відповідачки не вказано строк повернення суми. Жодних доказів на підтвердження недостачі та її суми позивачем не надано. За таких обставин вимоги позивача про стягнення суми боргу не можуть бути задоволені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1074, 1075 ЦК України , ст.10,60,212,214 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Слов'яносербський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Кобзій Т.І.