10 липня 2017 року м.Житомир справа № 806/1184/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черняхович І.Е.,
секретар судового засідання Господарчук І.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та прийняти рішення у вигляді наказу,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви від 10.07.2017 просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 42,0 га на території Брусилівського району (бувшої Осівецької сільської ради) для сінокосіння ОСОБА_3 за його клопотанням від 21.03.2017;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 42,0 га на території Брусилівського району (бувшої Осівецької сільської ради) для сінокосіння за клопотанням від 21.03.2017 ОСОБА_3 та прийняти рішення у вигляді наказу.
В обґрунтування позову зазначає, що рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою приймається у вигляді наказу. Однак, в порушення вимог законодавства відповідач надав відповідь у вигляді листа. Позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у неналежному розгляді його клопотання, оскільки не було прийнято рішення у вигляді наказу.
Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 42 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області). В додатках зазначено: копія доручення, графічні матеріали, копія паспорта 2, 3, 11 сторінки, ін. коду (а.с. 6).
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 18 квітня 2017 року №Г-4358/0-4213/6-17 повідомило ОСОБА_3 про те, що в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно бажаного строку оренди вище зазначеної земельної ділянки та запропоновано визначити строк дії оренди земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою відповідного змісту (а.с. 7).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не оспорює підстави відмови у задоволенні його клопотання, він лише не погоджується з формою такої відмови, оскільки вважає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, або мотивована відмова надаються у вигляді приймання наказу. З огляду на вказану обставину суд не надає оцінки підставам відмови у задоволенні клопотання позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 34 Земельного кодексу України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Приписами ч. 2.ст. 123 Земельного кодексу України, визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено форми, у якій повинна надаватися відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, єдина вимога до такої відмови - це її належна мотивація.
З наявної у матеріалах справи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою вбачається, що вона є вмотивованою, оскільки містить обґрунтоване посилання на обставини, за яких відповідач позбавлений можливості розглянути клопотання позивача позитивно.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога є необґрунтованою.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 42,0 га на території Брусилівського району (бувшої Осівецької сільської ради) для сінокосіння за клопотанням від 21.03.2017 ОСОБА_3 та прийняти рішення у вигляді наказу, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо здійснення дозвільної діяльності на розробку проекту землеустрою та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді клопотання від 21.03.2017 діяв у спосіб, передбачений законом та з чітким дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 86, 128, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та прийняти рішення у вигляді наказу - відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 11 липня 2017 р.