копія
17 січня 2017 р. Справа № 804/5748/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК", в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила, скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р. у виконавчому провадженні №51890690 Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки на момент винесення спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р. стягувачем вже була подана заява про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, яка відповідачем протиправно не була розглянута. При цьому, розмір виконавчого збору має бути визначений з урахуванням залишку несплачених коштів, оскільки позивач частково сплатив суму грошового зобов'язання, визначену у виконавчому документі, проте відповідачем розраховано суму виконавчого збору з усієї суми, що підлягає стягненню.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач при винесені оскаржуваного рішення діяв у межах і спосіб, передбачені нормами чинного законодавства. Так, на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р. позивач не виконав в повному обсязі рішення майнового характеру у строк наданий йому відповідно до постанови про відкладення виконавчих дій від 15.08.2016р. При цьому, заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, за наслідками розгляду якої державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа без подальшого виконання від 04.11.2016р., була подана після спливу строку на добровільне виконання рішення державного виконавця.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи була належна чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила, правом на подання письмових пояснень до позову не скористалася.
Оскільки до судового засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені статтею 128 КАС України відсутні, а представники позивача і відповідача, які прибули до судового засідання, не заперечували проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, розглянув цю справу у письмовому провадженні за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволені адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №51890690 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. №НАІ 309423 від 30.03.2016р., про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 53034,30 доларів США та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису 3000,00грн. на користь Публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК".
Як свідчать матеріали виконавчого провадження №51890690, копії яких надані відповідачем для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, на підставі заяви стягувача ПАТ "АЛЬФА-БАНК" та вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 05.07.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51890690, якою, зокрема, боржнику ОСОБА_1 надано строк на добровільне виконання.
Також, 05.07.2016р. державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В матеріалах виконавчого провадження містяться супровідні листи про направлення на адресу ОСОБА_1 копій вищевказаних постанов від 05.07.2016р., однак, докази отримання позивачем засобами поштового зв'язку цих документів відсутні.
13.07.2016р. державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 131908,85грн.
04 серпня 2016 року до відповідача надійшла заява представника ПАТ "АЛЬФА-БАНК" про повернення виконавчого документа без подальшого виконання в рамках вимог п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, листом від 05.08.2016р. №5/04-14 орган ДВС повідомив ПАТ "АЛЬФА-БАНК", що повернути виконавчий напис № НАІ309423, виданий 30.03.2016 року, не можливо у зв'язку із тим, що представник стягувача по довіреності № 002701/16 не має права подавати заяви про повернення виконавчого документу.
Також з матеріалів виконавчого провадження №51890690 слідує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук Д.Ю. 27.07.2016р. звернувся до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з адвокатським запитом про надання інформації про відкритті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1
На вказаний запит відповідачем 05.08.2016р. за вих.№5/04-14/13317/1 надано відповідь, в якій, зокрема, повідомлено, що в провадженні Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №51890690, відкрите постановою від 05.07.2016р., якою боржникові надано строк на добровільне виконання до 12.07.2016р.
В матеріалах виконавчого провадження №51890690 містяться розписки представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Д.Ю. про отримання ним дублікатів постанов від 05.07.2016р. про відкриття виконавчого провадження №51890690 та про накладення арешту на майно боржника - 11.08.2016р.
У зв'язку із означеним, 15.08.2016р. представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковальчуком Д.Ю. подано клопотання про відкладення виконавчих дій, в якому зазначено, що боржник ОСОБА_1 своєчасно не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого остання була позбавлена можливості виконати вимоги виконавчого документа добровільно у наданий строк.
15 серпня 2016 року виконуючим обов'язки начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова про скасування процесуального документу, а саме: постанови про стягнення виконавчого збору від 13.07.2016р. у зв'язку із надходженням вищевказаної заяви про відкладення виконавчих дій.
Також 15.08.2016 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій та надано строк до 22.08.2016 року на добровільне виконання виконавчого напису № НАІ 309423, виданого 30.03.2016 року.
23 серпня 2016 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що боржником у встановлений строк виконавчий напис не виконано, а саме до 22.08.2016р. відповідно до постанови про відкладення провадження виконавчий дій від 15.08.2016р., стягнуто з ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 131908,85грн.
В подальшому, 26 жовтня 2016 року до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання в рамках вимог п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
03 листопада 2016 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 112,50грн.
04 листопада 2016 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а постанову від 23.08.2016р. про стягнення з боржника виконавчого збору виведено в окреме провадження.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р., суд зважає на таке.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. з відповідними змінами (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Приписами ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
При цьому ч.5, ч.6 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За змістом приписів ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
При цьому, ч.3 ст.27 вказаного Закону встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону.
Частиною 6 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч.8 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що, вирішуючи питання про початок примусового виконання рішення та стягнення у зв'язку із цим виконавчого збору, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу, свідчитиме про обізнаність останнього щодо наданого строку для самостійного виконання вимог виконавчого документа та взагалі про наявність виконавчого провадження, а також перевірити наявність або відсутність документального підтвердження своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Як слідує з матеріалів справи, позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження 11.08.2016р., а отже останній з 11.08.2016р. був обізнаний щодо відкритого відносно нього виконавчого провадження, а також про відкладення виконавчих дій на строк, встановлений ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» (до десяти робочих днів, до 22.08.2016р.), здійснене за його заявою, тобто про строк, в який необхідно самостійно виконати вимоги виконавчого документа задля запобігання початку примусового виконання.
Разом з тим, ОСОБА_1 не скористалася наданим їй правом на добровільне виконання виконавчого документу та не сплатила у встановлені строки у повному обсязі визначену у виконавчому написі №НАІ 309423 суму боргу, та, відповідно не надала підтверджуючих доказів про добровільне виконання державному виконавцю.
Також суд зауважує, що ні 15.08.2016р. при зверненні до відповідача з клопотанням про відкладення виконавчих дій, ні 22.08.2016р. - в останній день для самостійного виконання вимог виконавчого документа, ні станом на час розгляду справи судом, позивачем не надано доказів виконання вимог виконавчого документа у повному обсязі.
Означені обставини підтверджуються листом представника позивача, направленим відповідачу засобами поштового зв'язку 26.10.2016р., копія якого міститься в матеріалах виконавчого провадження №51890690, відповідно до якого повідомлялося, що 20.07.2016р. позивачем було сплачено заборгованість за кредитним договором №0310/0108/74-004 від 16.01.2008р. ПАТ "АЛЬФА-БАНК" у загальній сумі 25000,00 доларів США, що підтверджується копіями квитанцій від 20.07.2016р. на суму 3000,00 доларів США та на суму 22000,00грн.
Разом з тим, згідно з виконавчим написом №НАІ 309423 боржник мав сплатити ПАТ "АЛЬФА-БАНК" 53034,30 доларів США та суму сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису 3000,00грн.
Листом від 01.11.2016р. відповідач звертався до ПАТ "АЛЬФА-БАНК" щоб той підтвердив факт сплати кредиту 20.07.2016р., однак, підтверджуючих документів стягувачем надано не було.
При цьому суд зазначає, що у заявах, які подавалися ПАТ "АЛЬФА-БАНК" від 04.08.2016р. та 26.10.2016р. про повернення виконавчого документа без подальшого виконання в рамках вимог п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем не зазначалося про сплату позивачем усієї суми боргу, яка визначена у виконавчому написі №НАІ 309423, та доказів наведеного не надавалося. Звертаючись з заявою про повернення виконавчого документа стягувачеві, останній не зазначав, що таке повернення має бути здійснене у зв'язку із самостійним виконанням.
Також, докази щодо повної сплати суми боргу за виконавчим написом №НАІ 309423 на час розгляду цієї справи сторонами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача суду не надано.
Щодо доводів позивача про те, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р. стягувачем вже була подана заява про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, яка органом ДВС протиправно не була розглянута, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідачем у задоволені заяви від 04.08.2016р. про повернення виконавчого документа без подальшого виконання було відмовлено через те, що представник стягувача по довіреності №002701/16 не мав права подавати заяви про повернення виконавчого документу. При цьому доказів оскарження зазначених дій відповідача суду не надано.
Крім того, як вказувалося вище, у заяві від 04.08.2016р. стягувач просив повернути виконавчий документ, не посилаючись на самостійне виконання боржником зобов'язання та доказів такого не надавав.
Друга заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання була подана 26.10.2016р., тобто після спливу строку на добровільне виконання виконавчого напису №НАІ 309423 згідно з постановою про відкладення провадження виконавчих дій від 15.08.2016р.
При цьому ані на момент подачі заяви від 26.10.2016р., ані в подальшому стягувачем та боржником не було надано доказів слати ОСОБА_1 суми, визначеної у виконавчому написі №НАІ 309423.
Водночас, матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що державним виконавцем після закінчення строку на добровільне виконання вчинялися виконавчі дії з метою примусового виконання вимог виконавчого документа, а саме: з'ясовувалася інформація щодо наявного у боржника ОСОБА_1 майна шляхом здійснення витягів з відповідних реєстрів (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта), надсилалися запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби про джерела отримання доходів боржника, до Територіального сервісного центру 1244 Регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській області щодо наявності у ОСОБА_1 транспортних засобів, винесено постанову про арешт коштів боржника на відкритих рахунках ОСОБА_1, інформацію про які отримано від Державної податкової служби України, та який (арешт) виконаний банками, про що останні надали відповідні повідомлення державному виконавцю, винесено вимогу від 09.09.2016р. про надання МБТІ м. Дніпропетровська копій технічної документації та правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення та квартиру, що належать ОСОБА_1, винесено подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 від 28.10.2016р., і лише після вчинення вищеперелічених виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа представником стягувача за наявності вже належним чином оформленої довіреності подано заяву від 19.10.2016р., отриману відповідачем 26.10.2016р., про повернення виконавчого документа.
Зважаючи на те, що боржник у встановлений законом строк самостійно не виконав вимоги виконавчого документа та не надав державному виконавцю доказів на підтвердження такого виконання, у зв'язку із чим державним виконавцем розпочато примусове виконання виконавчого документа та здійснено відповідні виконавчі дії задля такого примусового виконання, при цьому станом на час розгляду справи боржником так і не надано доказів повного виконання вимог виконавчого напису у встановлені строки, суд приходить до висновку про правомірність постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2016р.
При цьому суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що розмір виконавчого збору має бути визначений з урахуванням залишку несплачених коштів, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Так, за виконавчим документом, яким у даному випадку є виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. №НАІ 309423 від 30.03.2016р., сума, що підлягає стягненню з боржника, складає 53034,30 доларів США та 3000,00грн.
Саме з суми визначеної у виконавчому написі №НАІ 309423 від 30.03.2016р., який у свою чергу є рішенням майнового характеру, Заводським відділом державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було нараховано виконавчий збір у розмірі 10 відсотків на підставі ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням означеного, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.94 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" про скасування постанови - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова