26 січня 2017 р. Справа № 804/5490/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №177-1303.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом безпідставно визначено грошові зобов'язання позивача, а саме збільшено (донараховано) грошові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі договору від 14.05.2012 року за реєстровим номером 2501 позивач придбав 1/4 частину нежитлової будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект газети «Правда», будинок 3б.
ОСОБА_6 пункту 1.5 вказаного договору будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2015 га, кадастровий номер 1210100000:01:068:0078, яка знаходилась в користуванні продавця на підставі договору оренди землі.
Таким чином, в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка 0,050375 га за адресою м. Дніпропетровськ, проспект газети «Правда», будинок 3б. Дана земельна ділянка не приватизована, договір оренди земельної ділянки не укладався.
Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було складено відносно позивача податкове-повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №177-1303, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 30 485,44 грн. з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
ОСОБА_6 із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
При цьому, в силу пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Так, рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.06.2013 року №103/36 середню (базову) вартість земель міста Дніпропетровська розраховано на територію в межах міста - 306,35 гривень за 1 кв.м.
ОСОБА_6 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2012 року, що видавалась попередньому власнику нежитлового приміщення за адресою: вул. Ближня, 31-Б, визначено наступні коефіцієнти: зональний коефіцієнт (2,24); сукупний локальний коефіцієнт (1,01); коефіцієнт функціонального використання (1,2).
Виходячи із формули розрахунку розміру земельного податку, сума нарахованого позивачу податку на землю на 2016 рік складає 10 176,95 грн.
Однак, визначаючи суму податку, податковий орган використав коефіцієнт 3 та сума податку у податковому повідомленні-рішенні склала 30 485,44 грн.
Застосування коефіцієнту 3 відповідач пояснив прийняттям Дніпропетровською міською радою рішення від 15.07.2015 року №3/65, відповідно до пункту 16 Додатку 2 якого плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Також рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №4/65 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв. м. землі 306,35 грн. (Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.04.2016 року №5/7 уточнено, що вказана вартість визначена станом на 01.01.2013 року).
Разом з тим, згідно статті 8 Податкового Кодексу, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
У відповідності до пункту 12.3 статті 12 Податкового Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 Податкового кодексу України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 Податкового кодексу України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 Податкового кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового Кодексу офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України.
Відповідно підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Водночас, пунктом 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Так, з вищевикладеного вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. Встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Натомість Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 прийнято 15 липня 2015 року і не було офіційно опубліковано раніше вказаної дати, у зв'язку з чим застосування контролюючим органом вказаного рішення для визначення податку на землю у 2016 році є неправомірним, та могло б мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.
Також Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №200/26369/15-а (2а/200/444/15) від 20.04.2016 року, яка залишена без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, скасовано Рішення Дніпропетровської міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 15.07.2015 року №3/65.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2016 року по справі №202/4257/16-а визнано нечинними Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Дніпропетровська» та від 27.04.2016 року №5/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.07.2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Дніпропетровська».
Зважаючи, що вказаними рішеннями міської ради передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
При цьому суд зауважує, що нормами Податкового кодексу України не передбачено такого податку як плата за користування земельними ділянками.
Так, у пункті 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України передбачено, що складовою частиною плати за майно є плата за землю, яка, в свою чергу, складається з податку на землю та орендної плати за користування землями державної та комунальної власності.
За таких обставин підприємство буде платником земельного податку лише після набуття ним статусу власника земельної ділянки, а платником орендної плати тільки після укладення відповідного договору оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності. І тому відповідно у фізичних та юридичних осіб відсутні підстави для сплати плати за користування земельними ділянками за відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
ОСОБА_6 частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 30 485,44 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.06.2016 року №177-1303.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 31 січня 2017 року.
Суддя ОСОБА_1