20 червня 2017 р. Справа № 804/1698/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді членів колегії: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відповідача-1 Державної судової адміністрації України, до Відповідача-2 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.03.2016р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до Відповідача-1 Державної судової адміністрації України, до Відповідача-2 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29.03.2016р., просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не здійснення дій з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити дії з перерахування коштів з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
- зобов'язати Дніпропетровський адміністративний апеляційний суд зробити ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за особливо важливу працю, надбавка за вислугу років, тощо).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є державним службовцем та працює у апараті Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на посаді судового розпорядника з 20.10.2014р. Позивач вважає, що з 26.10.2014р. по 28.03.2015р., а також з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. згідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 26.10.2014р., абз.2 ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» його посадовий оклад повинен нараховуватися та виплачуватися у розмірі 30% посадового окладу судді місцевого суду, а тому вважає, що нарахування та виплата такого посадового окладу у меншому розмірі на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006р. та постанови КМУ № 64 є протиправною бездіяльністю відповідачів, так як держава не має права відмовитися від взятих нею зобов'язань без достатніх правових підстав, виплата посадового окладу у меншому розмірі ніж встановлено було ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 26.10.2014р.) та відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно 15.06.2017р., що підтверджується розпискою наявною у справі (а.с.104).
Проте, в уточненому позові позивач просив розглядати справу без його участі (а.с.37-42).
Відповідач-1 (ДСА України) в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 20.06.2017р., що підтверджується електронним звітом наявним у справі (а.с.105).
Відповідач-2 (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно 20.06.2017р., проте, у запереченнях на позов та доповненнях до цих заперечень від 16.06.2017р., просив провести розгляд справи без участі представника Відповідача-2 на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.108-109).
У письмових запереченнях Відповідач-2 просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 09.09.2015р. відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її з урахуванням всіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, є безпідставними та суперечать чинному законодавству, так як Закон України Про Державний бюджет визначає фінансову спроможність держави щодо регулювання певної сфери відносин. У разі прийняття нових законів або внесення змін до діючих, які передбачають збільшення обсягів бюджетного фінансування, мають бути внесені відповідні зміни до Бюджету, які нададуть можливість реалізувати нові норми в дію. Відповідач-2 зазначає, що посадові оклади працівників апарату суду встановлені відповідно до додатків 45 та 55 постанови Кабінету Міністрів України №268, а структура і штатна чисельність апаратів апеляційних судів за погодженням з головою суду затверджуються Державною судовою адміністрацією України в межах видатків на утримання відповідного суду. Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. внесені були зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» шляхом її доповнення абз.2 про встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів та Кабінет Міністрів України протягом 2х місяців мав внести пропозиції на розгляд Верховної Ради України щодо приведення своїх постанов у відповідність до закону, в тому числі і збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет на 2015р.» було виключено посилання на конкретні статті діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також встановлено, що норми і положення ч.1 ст.144 цього Закону застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету. Після набрання чинності 28.03.2015р. Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким також визначалося матеріальне забезпечення працівників судової системи, зокрема, ст.147 вказаного Закону. ДСА України було направлено лист до Міністерства соціальної політики України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006р., проте за результатами розгляду ці пропозиції не знайшли підтримки Мінсоцполітики, а тому посадові оклади виплачувались у розмірах, передбачених додатками 45 та 55 постанови Кабінету Міністрів України №268, оскільки суми посадових окладів працівників апаратів судів не переглядалися, а без правового врегулювання та без достатніх кошторисних призначень, тобто збільшення видатків Державного бюджету України, суд не може здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Відповідач-2 вважає, що не може бути належним відповідачем по справі, оскільки вимоги позивача про виплату вказаних коштів залежать від дій інших державних органів, які розподіляють кошти Державного бюджету, зокрема, від дій Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, ДСА України, управління державного казначейства України. Що стосується виплати надбавок до посадового окладу, то Відповідач-2 зазначає, що за п.2 постанови КМУ №268 надбавки установлюються в межах затвердженого фонду оплати праці. У доповненнях до заперечень від 16.06.2017р. Відповідач-2 просив врахувати постанови Верховного Суду України від 12.07.2016р. у справі № 820/4648/15 та від 13.07.2016р. у справі № 820/4653/15 про проведення перерахунку заробітної плати працівників апаратів судів за якими у задоволенні позову відмовлено та вони є обов'язковими до застосування судами згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч.4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Враховуючи наведене, подані позивачем та Відповідачем-2 клопотання про розгляд справи без їх участі, належне повідомлення Відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи згідно до вимог ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, строки вирішення спору, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами на підставі ч.4 ст.122, ч.4 ч.6 ст.128 цього Кодексу.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_4 є державним службовцем та працює в апараті Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на посаді судового розпорядника з 20.10.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
У зв'язку із внесенням законодавством змін в оплаті праці працівників апаратів судів з 26.10.2014р., позивач, у складі колективного звернення, звернувся до Відповідача-2 з приводу перерахунку йому заробітної плати з урахуванням посадових окладів у розмірах, визначених абз.2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 26.10.2014р.) за результатами розгляду якого Відповідачем-2 було відмовлено в перерахунку заробітної плати з підстав того, що без правового врегулювання та без достатніх кошторисних призначень Відповідач-2 не має права здійснювати нарахування нових посадових окладів та перерахунку заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 31.12.2015р. (а.с.13-15).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про нараховану заробітну плату за період з 26.10.2014р. по 31.12.2015р. видно, що посадовий оклад позивача становив 1218 грн., тобто у меншому розмірі, ніж було встановлено ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( у редакції від 26.10.2014р.) та ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»). ( а.с.9-11).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI.
Цими змінами ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) доповнено абз. 2, яким передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VI.
З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII (далі - Закон №192-VIII) затверджено нову редакцію Закону №2453-VI, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації (ДСА), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечень збільшення видатків Державного бюджету України на оплату у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Частиною п'ятою ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правовий статус працівників апарату суду встановлено Законом України «Про державну службу». Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої ст. 33 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-ХІІ), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічне положення закріплено також частиною другою ст. 8 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону № 108/95-ВР).
Враховуючи, що вказані видатки не передбачені у Державному бюджеті України на 2015 рік. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
Так, на час виникнення спірних відносин, заробітна плата працівників апарату судів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268, зокрема, додатком 47 «Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів».
Згідно з частинами першою та другою ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Отже, діючим на момент спірних відносин законодавством, закріплювалось право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації такого права немає, так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268.
Також колегія суддів має зазначити, що відповідач-1 є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України. А відтак, реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.
У період з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України не внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатки на реалізацію згадуваних статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено.
Крім того, 02 березня 2015 року, тобто після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», був прийнятий Закон України № 217-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
Підпунктом 12 пункту 1 Закону №217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» на виконання зазначених вимог були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Окрім цього, було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Таким чином, відповідачі не мають юридично обгрунтованих підстав фінансувати, нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено нормами постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268.
Аналогічна правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема постановою Верховного суду України від 12.07.2016 року по справі №21-1726а16 та від 13.07.2016 р. по справі №820/4653/16.
У відповідності до вимог ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.
Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
При цьому, слід повідомити сторін, що головуючим суддею Конєвою С.О. у цій справі висловлена окрема думка, яка є відкритою для ознайомлення з урахуванням вимог ч.3 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72,86,94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Відповідача-1 Державної судової адміністрації України, до Відповідача-2 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3