21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
12 листопада 2009 р. Справа 7/218-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", м. Вінниця
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир",с. Слобода-Межирівська Жмеринського району Вінницької області
про стягнення 9794,56 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Волчков О.В. - представник, довіреність № 483 від 24.12.2009 року.
відповідача : Ільницька Ю.Ю. - представник, довіреність б/н від 05.05.2008 року.
Надійшла позовна заява про стягнення з СТОВ "Мир" на користь ТОВ "Остер" 9794,56 грн., у тому рахунку 6996,00 грн. основного боргу та 2798,56 грн. відсотків за користування товарним кредитом в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору від 30.12.2008 року № 30/12-5.
Ухвалою від 05.10.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/218-09 та призначено до розгляду на 05.11.2009 року.
В судовому засіданні 05.11.2009 року оголошувалась перерва до 12.11.2009 року з метою надання сторонами додаткових доказів необхідних для розгляду справи.
12.11.2009 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог в якій останній в зв'язку з допущеною помилкою при розрахунках відсотків нарахованих по товарному кредиту просить вважати вірною суму основної заборгованості в розмірі 9794,40 грн.. При цьому позивач просить зменшити суму позову на 0,16 грн..
Розглянувши вказану заяву, яка власне за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду оскільки остання не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.
За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.
В судовому засіданні представник відповідача в усному поясненні заперечує проти позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом вказуючи при цьому, що при укладенні Договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 сторонами було погоджено, що їх розмір становитиме 3 (три), а не 5 (п'ять) як зазначено в п.1.2 Договору. В зв'язку з цим представник відповідача зазначає, що заявлені до стягнення відсотки за користування товарним кредитом, які обраховані виходячи із того, що їх розмір становить 5 (п'ять) відсотків є невірним. Також представник відповідача вказує, що підпис на договорі від 30.12.2008 року № 30/12-5 належить не директору СТОВ "Мир".
Позивач в усному поясненні не погоджується з запереченнями відповідача вказуючи на те, що твердження останнього є суто суб'єктивним, не підтверджено жодним належним доказом і наполягає на задоволенні позовних вимог в заявленому розмірі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
На протязі 2007-2008 років позивачем було поставлено відповідачу товарів (засоби захисту рослин та насіння) на загальну суму 136342,80 грн., що зокрема підтверджується видатковими накладними № 425 від 18.09.2007 року на суму 30300,00 грн., № 456 від 04.10.2007 року на суму 66511,80 грн., № 457 від 04.10.2007 року на суму 32535,00 грн., № 531/1 від 17.12.2008 року на суму 6996,00 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей оригінали яких оглядались в судовому засіданні 05.11.2009 року (а.с.13-19, т.1).
За отриманий товар згідно вказаних накладних відповідач розрахувався лише частково, а саме згідно банківських виписок № 237 від 11.09.2007 року на 30300,00 грн., № 108 від 21.03.2008 року на 7000,00 грн. та № 299 від 18.07.2008 року на 25535,00 грн.. Також відповідачем було проведено часткове повернення позивачу придбаного товару , що підтверджується накладною на повернення товару № 013 від 12.03.2008 року на суму 66511,80 грн.. Тобто відповідачем було погашено борг перед позивачем на загальну суму 129346,80 грн..
Таким чином борг відповідача склав 6996,00 грн. (136342,80-129346,80).
За посиланням позивача він неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання спору та погашення заборгованості в добровільному порядку, однак останній на вказані звернення не реагував.
В подальшому 30.12.2008 року між сторонами було укладено договір № 30/12-5, в п. 1.1 якого сторони зафіксували вищенаведені факти щодо поставок товару позивачем та часткового розрахунку за нього відповідачем, та того, що станом на 30.12.2008 року борг відповідача перед позивачем складав 6996,00 грн..
При цьому в п. 1.2 Договору сторони погодили, що продавець (позивач) погоджується відстрочити оплату товару на умовах товарного кредиту під 5 (п'ять) відсотків на місяць на неоплачену вартість товару, починаючи з 01.01.2009 року, а покупець (відповідач) прийняти дані умови та оплатити відсотки по товарному кредиту за фактичний строк користування ним, починаючи з 01.01.2009 року.
Також сторони узгодили, що остаточний строк розрахунків з продавцем повинен бути здійснений покупцем не пізніше 01.09.2009 року (п.2.1.2 Договору).
Однак відповідачем не було виконано умов договору № 30/12-5 від 30.12.2008 року та не було проведено розрахунків за отриманий товар та відсотків за користування товарним кредитом, як того вимагали умови договору.
З урахуванням викладеного 05.10.2009 року позивач звернувся з позовом до суду про стягнення основного боргу та відсотків за користування товарного кредиту.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Разом з тим, суд з урахуванням того, що сторонами після здійснення господарських операцій по поставці товару та проведення відповідачем часткових розрахунків було укладено договір № 30/12-5 прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Частиною 2 названої статті встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що укладенням договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 сторони змінили первісне зобов'язання стосовно строків та умов оплати товару. Наведене свідчить про те, що укладення договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 є новацією.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 6996,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 2798,40 грн. відсотків за користування товарним кредитом, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до сь.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.5 ст.694, ч.2 ст. 536 ЦК України передбачено можливість для сторін при продажу товару в кредит встановити оплату у вигляді процентів як на ціну товару так і на суму заборгованості. При цьому розмір процентів може бути встановлено в договорі.
Як вбачається із п.п.1.2, 2.1.2 Договору сторони погодили розмір відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5 (п'ять) відсотків на місяць на неоплачену вартість товару та проведення остаточного розрахунку з продавцем не пізніше 01.09.2009 року.
З врахуванням викладеного проведений позивачем обрахунок в частині відсотків за користування товарним кредитом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог є вірним, а тому суд задовольняє його в заявленому позивачем розмірі - 2789,40 грн. (6996,00*40(5*8(01.01.2009-30.08.2009)/100).
Заперечення відповідача наведені в його усному поясненні оцінюються судом критично, оскільки є непереконливими та не підтверджуються жодним належним доказом.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що відповідач вказує на відсутність у нього іншого примірнику оригіналу договору від 30.12.2008 року № 30/12-5. Разом з тим оглядом оригіналу договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 наданого суду позивачем встановлено, що зі сторони СТОВ "Мир" окрім підпису міститься відтиск гербової печатки підприємства.
Крім того, слід зауважити, що відповідачем після укладення договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 не було сплачено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості по ньому.
Договір від 30.12.2008 року № 30/12-5 на момент прийняття рішення у справі № 7/218-09 не визнано недійсним, а тому виходячи з приписів ст.ст.204, 629 ЦК України він є обов'язковим для сторін.
Також суд зазначає, що в разі встановлення нових обставин, які спростовують покладені в основу судового рішення у справі № 7/218-09 (в тому рахунку і щодо недійсності договору від 30.12.2008 року № 30/12-5 в цілому чи його частини) СТОВ "Мир" не позбавлено права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку встановленому розділом ХІІІ ГПК України "Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами".
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 05.10.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням заяви позивача поданої 12.11.2009 року про уточнення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.
При цьому суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням сторін 12.11.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, ч.2 ст.524, ст.ст.525, 526, 527, ч.2 ст.533, ч.2 ст.536, ч.2 ст.549, ч.1 ст.550, ч.1 ст. 530, ч.2 ст.536, ч.ч.1, 2 ст.604, ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ч.1 ст. 625, ст.ст. 627, 628, 629, ч.5 ст.694 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", с. Слобода-Межирівська, Вінницька область, 23123 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03377840, р/р - 26002300000850 в філії АКБ "Форум" в м. Вінниці, МФО - 302816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", вул. Артема, 7, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - р/р 2600748010261 в ВАТ КБ "Хрещатик", МФО-302786, ідентифікаційний код - 23103085) - 6996 грн. 00 коп. - боргу, 2798 грн. 40 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 101 грн. 99 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 листопада 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу- вул.Артема,7, м. Вінниця, 21001.
3 - відповідачу- с. Слобода-Межирівська Жмеринського району Вінницької області, 23123.