Ухвала
05 липня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Штелик С.П., Гулька Б.І., Журавель В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 4 625 131грн 12 коп.
В обґрунтування позову зазначав, що він є вкладником публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») за договорами банківського вкладу від 19 березня 2014 року на суму 101 301 долар 37 центів СІІІА, від 06 травня 2014 року на суму 392 301 грн 37 коп., від 19 вересня 2014 року на суму 30 тис. доларів США та від 19 вересня 2014 року на суму 50 тис. доларів США. Постановою правління Національного банку України № 733 від 20 листопада 2014 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, надалі було введено тимчасову адміністрацію, розпочато процедуру ліквідації банку. За рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб йому була виплачена гарантована сума відшкодування в розмірі 200 тис. грн. Інші суми завкладами не повернуто. Оскільки відповідач як власник істотної участі в банку не вжив своєчасних та дієвих заходів для запобігання неплатоспроможності банку та для відновлення його фінансового становища, він має нести перед ним цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків у розмірі 4 625 131 грн 12 коп.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07грудня 2016 рокупозов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 4 625 131 грн 12 коп. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За змістом ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
Тобто лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, визначивши конкретний розмір завданих кредиторам збитків.
Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.
Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням ОСОБА_5 зобов'язань власника істотної участі та заподіяною ОСОБА_4 шкодою.
Висновки апеляційного суду ґрунтуються на правильному застосуванні ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та додержанні вимог ст. ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: С.П. Штелик
Б.І. Гулько
В.І. Журавель