Ухвала
іменем україни
05 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010001998, щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Демидівка Жмеринського району
Вінницької області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на припущеннях та матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості його підзахисного. Вказує на те, що ОСОБА_5 не був за кермом під час дорожньо-транспортної пригоди, а свідки і потерпіла обмовили його. Також зазначає про безпідставне відхилення його клопотання про допит свідків та проведення експертизи.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_5 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд постановив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, доводів, викладених в апеляційних скаргах, не проаналізував та не дав вичерпної відповіді на них.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року, ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 березня 2014 року близько 21.40 год., керуючи технічно справним автомобілем «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Пирогова у м. Вінниці у напрямку вул. Сабарівське шосе, порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, виїхав на тротуар, де допустив наїзд на перешкоду (дерево). Внаслідок даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану скаргу та заперечив проти скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Разом із цим згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджений ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними, що містяться у протоколі огляду та висновках експертиз.
На думку колегії суддів, висновки щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів у судовому засіданні не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання, дотримався вимог ст.ст. 65-67 КК України.
Крім того, доводи захисника та прокурора, аналогічні наведеним у їх касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 за апеляційними скаргами захисника та прокурора дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК України та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3