21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 листопада 2009 р. Справа 14/164-09
Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбор", вул. Кафедральна, 5-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 35545636
до: Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", вул. Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 31802416
про стягнення 510 000 грн.
За участю представників сторін:
позивача : Пивовар В.М., представник за дорученням
відповідача : Мазурик Д.М., представник за дорученням
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімбор" подано позов про стягнення 510 000 грн. з Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор".
Ухвалою суду від 13.10.2009 р. було порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 10.11.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши разом з тим, заяву про доповнення позовної заяви, відповідно до якої просив стягнути з відповідача окрім заявлених 510 000 грн. основного боргу, ще й 54 996,16 грн. пені, 5 854 800 грн. штрафу, 6 874,52 грн. 3% річних та 13 872 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та уповноважений представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі, надавши разом з тим, обопільно підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким відповідач визнав первинно заявлену суму основного боргу в розмірі 510 000 грн.
Представниками сторін подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке судом задоволено як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.
Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.
22.10.2008 р. між сторонами було укладено договір № 68 купівлі-продажу (далі Договір), відповідно до якого ЗАТ "Турбів-цукор" (Продавець) зобов'язується передати у власність та поставити ТОВ "Сімбор" товар (цукор-пісок) загальною кількістю 170 т та по ціні 3 грн. за кг, а Покупець в свою чергу зобов"язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця в сумі 510 000 грн. Поставка товару проводиться на протязі з 22.10.2008 р. по 01.05.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем були в повному обсязі виконані взяті на себе зобов"язання та перераховано відповідачу в рахунок оплати цукру-піску 510 000 грн., що засвідчується наявними в матеріалах справи платіжними доручення № 285 від 30.10.2008 р., № 295 від 10.11.2008 р., № 298 від 12.11.2008 р. та № 17 від 19.01.2009 р.
Разом з тим, в судовому засіданні суду не надано доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань та поставки позивачу обумовлену умовами договору № 68 від 22.10.2008 р. кількість товару.
Окрім того, факт невиконання ЗАТ "Турбів-цукор" зобов"язань по договору купівлі-продажу № 68 від 22.10.2008 р. визнається останнім у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи судом складає 510 000 грн., що окрім того визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву та шляхом підписання акту взаємозвірки між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 662 ЦК України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Разом з тим, положеннями ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене та беручи до уваги факт визнання відповідачу суми боргу суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 510 000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 54 996,16 грн. пені, 5 854 800 грн. штрафу, 6 874,52 грн. 3% річних та 13 872 грн. інфляційних нарахувань
Пунктом 4.1 Договору визначено, що у випадку порушення Продавцем обов"язку щодо поставки товару, він сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки виконання зобов'язань, а також штраф у розмірі 7% від вартості товару за кожен день прострочки виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, дослідивши в судовому засіданні надані докази та розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 54 996,16 грн. пені та 13 872 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 50 343,29 грн. пені та 12 383,69 грн. інфляційних нарахувань. В частині ж стягнення 4 652,87 грн. пені та 1 488,31 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити як помилково нарахованих.
Позовні ж вимоги в частині стягнення 6 874,52 грн. 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом також були розглянуті позовні вимоги ВАТ "Сімбор" в частині стягнення з ЗАТ "Турбів-цукор" 5 854 800 грн. штрафу.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а штрафом в свою чергу є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зважаючи на той факт, що чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5 854 800 грн. штрафу та стягнення з ЗАТ "Турбів-цукор" 35 700 грн. штрафу, що на разі складає 7% від суми боргу. В частині ж стягнення 5 819 100 грн. штрафу відмовити як безпідставно заявлених.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі вищевикладеного та беручи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 6 440 542,68 грн., з яких 510 000 грн. сума основного боргу, 54 996,16 грн. пені, 5 854 800 грн. штрафу, 6 874,52 грн. 3% річних та 13 872 грн. інфляційних нарахувань, підлягають частковому задоволенню в сумі 615 301,5 грн., з яких 510 000 грн. сума основного боргу, 50 343,29 грн. пені, 6874,52 грн. 3% річних, 12 383,69 грн. інфляційних нарахувань та 35 700 грн. штрафу.
В частині стягнення 5 825 241,18 грн., з яких 4 652,87 грн. пені, 1 488,31 грн. інфляційних нарахувань та 5 819 100 грн. штрафу відмовити.
Разом з тим, враховуючи, що позивачем сплачено державне мито в сумі 5 100 грн. та беручи до уваги збільшення останнім суми позовних вимог, розмір недоплаченого державного мита, з врахуванням максимального розміру останнього встановленого Декретом КМУ “Про державне мито“, становить 20 400 грн., яке, на разі, підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор" (вул. Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513, код ЄДРПОУ 31802416, р/р 260080230354 в ВАТ "БМБ Банк", МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбор" (вул. Кафедральна, 5-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 35545636, р/р 26004000160011 ЖФ АБ "Брокбізнесбанк", МФО 311863) 510 000 грн. (п'ятсот десять тисяч грн.) боргу, 50 343,29 грн. (п"ятдесят тисяч триста сорок три грн. 29 коп.) пені, 6 874,52 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 52 коп.) 3% річних, 12 383,69 грн. (дванадцять тисяч триста вісімдесят три грн. 69 коп.) інфляційних нарахувань, 35 700 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот грн.) штрафу, 2448 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім грн.) витрат на сплату державного мита; 22,66 грн. (двадцять дві грн. 66 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімбор" (вул. Кафедральна, 5-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 35545636, р/р 26004000160011 ЖФ АБ "Брокбізнесбанк", МФО 311863) суму недоплаченого державного мита в розмірі 20 400 грн. (двадцять тисяч чотириста грн.)
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 листопада 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - вул. Кафедральна, 5-А, м. Житомир, 10014
3 - відповідачу - вул. Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513