21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 листопада 2009 р. Справа 2/200-09
за позовом: Прокурора м.Вінниці (21020, м.Вінниці, пров.Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Вінницької філії ВАТ "Ощадбанк", 21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 71
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", 22423, Вінницька область, Калинівський район, с.Жигалівка, вул.Колгоспна, 13
про звернення стягнення на майно
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Долінський В.Е. - за довіреністю
відповідача : не з"явився
прокуратури: Тимчишен В.М. - за посвідченням
Заявлено позов про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" на користь Вінницької філії ВАТ "Ощадбанк" в рахунок погашення заборговності в сумі 328 518,79 грн., в тому рахунку 262 436,03 грн. - основного боргу, 2 013,20 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 318,77 грн. - пеня за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, 63 750,79 грн. - неотримані доходи (упущена вигода) за невиконання умов кредитного договору № 208 від 27.04.2007 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.09.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/200-09 та призначено до розгляду на 11.11.2009 року.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили суд задовільнити його в повному обсязі. Разом з тим, позивач подав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої сума заборгованості зменшилась, оскільки 12.10.2009 року відповідачем було сплачено 10 000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи в суді складає 307 981,20 грн., в тому рахунку 252 436,03 грн. - основного боргу, 1 383,15 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 328,28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, 53 833,74 грн. - неотримані доходи (упущена вигода).
Відповідач в судове засідання 11.11.2009 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 16.09.2009 року документів не надав. При цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 16 вересня 2009 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві.
Крім того суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
27.04.2007 року між ВАТ "Ощадбанк" в особі філії Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" (позичальник) укладено кредитний договір № 208, відповідно до умов якого банк зобов"язався надати, а позичальник зобов"язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договорм строки кредит в розмірі 404000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору кредит надається строком до 60 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 26.04.2012 року на придбання комбайна ДОН-1500 Б-076 в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця майна, на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за майно згідно договору купівлі-продажу.
28 квітня 2007 року на виконання умов договору банком на підставі платіжного доручення № 77 було перераховано грошові кошти в сумі 404000,00 грн. на рахунок продавця згідно договору купівлі-продажу № 9 від 14.12.2006 року.
За умовами п. 1.5.1 кредитного договору позичальник протягом користування кредитом виплачує банку відсотки з розрахунку 14,8 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.
Згідно додаткового договору №1 від 16.10.2008 року банком було встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 18% річних.
Відповідно до п.п. 4.3.1, 4.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати умови договору та взяті на себе зобов'язання, точно в строки, обумовлені договором, погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням кредитом та комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов"язань по договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.
В порушення вказаних умов договору позичальник безпідставно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань перед банком, що полягає в порушенні строків повернення кредиту та відсотків за його користування.
Пункти 2.3.1, 4.2.1 договору встановлюють, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати по договору) в тому числі, якщо позичальник не може сплатити суму кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за договором.
Згідно п.п. 2.3.2 кредитного договору повідомленням-вимогою №984 від 26.03.2009р. банк повідомив позичальника про необхідність дострокового повернення кредитного боргу, про що свідчить підпис на ньому відповідача. Однак, вимога банку щодо повернення кредитного боргу в розмірі 262 436,03 грн. - суми кредиту та 2 013,20 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом залишена ним без задоволення.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 28.04.2007 р. було укладено договір застави механічного транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Майбородою Г.П., зареєстрованого в реєстрі за №1461, а також приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк М.В. зареєстровано обтяження комбайна, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №12347665 від 28.04.2007р. та №12367267 від 03.05.2007р.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2,1.3 договору застави заставодавцем надано в заставу банку рухоме майно, а саме: комбайн ДОН - 1500 Б-076, реєстраційний номер 00898 АВ, 2005 року випуску, заводський номер 094469, двигун №502557780, об'єм двигуна 4750 см. куб., що належить заставодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серії АБ №419362, виданого ІДТН по Калинівському районі Вінницької області 26.04.2007р.
Згідно п.п. 3.1.3, 6.1 договору застави банк набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі неналежного виконання зобов'язань заставодавцем по кредитному договору.
Заявою вих. № 1215 від 11.11.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог, оскільки відповідач частково погасив суму боргу. Тому загальна сума заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в суді складає 307 981,20 грн., в тому рахунку 252 436,03 грн. - основного боргу, 1 383,15 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 328,28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, 53 833,74 грн. - неотримані доходи (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно матеріалів справи предметом позову є звернення стягнення на майно згідно договору застави за невиконання умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2. ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.
Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, чим порушив умови кредитного договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до п. 6.1.1. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Крім того, відповідно до 6.1.4 кредитного договору спричинені банку збитки позичальник зобов'язується відшкодувати в повному обсязі і несе відповідальність за їх відшкодування всім своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 2 частини 2 зазначеної статті передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Виходячи з матеріалів справи, заявлені позивачем 328,28 грн. - пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту та 53 833,74 грн. - неотриманих доходів (упущена вигода) підлягають стягненню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави згідно ст. 576 ЦК України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Статтею 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ч. 2, 3 ст.49 ГПК України.
При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.
Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.
Керуючись ст. ст. 1, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 23, 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 572, 576, 610, 611, 629, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов зодовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", 22423, Вінницька область, Калинівський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13 (ідентифікаційний код - 34272045, р/р № 26007355901, МФО - 362061) на користь Вінницької філії ВАТ "Ощадбанк", 21100, м.Вінниця, вул. Соборна, 71 (ідентифікаційний код - 09302607, р/р № 37396905 в ОПЕРВ філії - Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО - 302076) зоборгованості в розмірі 307 981,20 грн., в тому рахунку 252 436,03 грн. - суми кредиту, 1 383,15 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 328,28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, 53 833,74 грн. - неотримані доходи (упущена вигода) шляхом звернення стягнення на майно згідно договору застави № 1461 від 28.04.2007 року, а саме: комбайн ДОН - 1500 Б - 076, реєстраційний номер 00898 АВ, 2005 року випуску, заводський номер 094469, двигун № 502557780, об'єм двигуна 4750 см. куб., що належить ТОВ "Жигалівське" на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серії ЛБ №419362, виданого ІДТН по Калинівському районі Вінницької області 26.04.2007р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", 22423, Вінницька область, Калинівський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13 (ідентифікаційний код - 34272045, р/р № 26007355901, МФО - 362061) в дохід Державного бюджету України 3285,19 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 листопада 2009 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2,3 - Прокурору м.Вінниці (21020, м. Вінниці, пров. Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Вінницької філії ВАТ "Ощадбанк", 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 71;
4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" (22423, Вінницька область, Калинівський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13).