Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206
Іменем України
29.10.2009Справа №2-6/4022-2009
За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в
особі:
1. Міністерства оборони України, м. Київ,
2. Концерна «Військторгсервіс», м. Київ,
до відповідача фізичної особи - підприємця Філатова Євгена Геннадійовича, м. Сімферополь,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні ділянкою.
Суддя В.М. Шкуро
представники:
Від позивачів:
Концерну «Військторгсервіс» - Івашин О.І., юрисконсульт, довіреність №137 від 08.01.2009р.
Від відповідача - Філатов Є.Г.
За участю військового прокурора - Свіренко Р.О., помічник прокурора, посвідчення №300 від 03.10.2007 року.
Суть спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» звернувся в господарський суд АР Крим з позовом до фізичної особи - підприємця Філатова Є.Г. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вул.Вузлова,7 в м.Сімферополі та усунення перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі навколо нежитлової будівлі, позначеної літерою М-1 на плані земельної ділянки.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1865 га, яка є різницею між фактичною площею земельної ділянки яку займає відповідач та площею, яка визначена у договорі оренди від 01.07.2003р., і перенести бетонну огорожу на межі орендованої земельної ділянки (а.с.72).
Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка по вул.Вузловій, буд.7 в м.Сімферополі знаходить у постійному користуванні позивача, як правонаступника Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі» на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Відповідач зайняв і використовує в господарських цілях частину цієї земельної ділянки площею 0,6061 га, що вказано у наданому їм техніко-економічному обґрунтуванні. Однак договором оренди землі, який укладено між позивачем і відповідачем 01.07.2003р., сторони передбачили передачу в оренду відповідачу земельної ділянки площею 0,4196 га. Таким чином, відповідач без будь-яких законних підстав зайняв і використовує земельну ділянку площею 0,1865 га (0,6061-0,4196).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає, що до нього у відповідності до частини 2 статті 377 ЦК України, як до набувача за договором відчуження будівлі складу перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування складу. Згідно техніко-економічного обґрунтування площі земельної ділянки під складські приміщення непродовольчих товарів, виконаного у 2008р. Комунальним підприємством «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» для забезпечення надійності функціонування, відповідності вимогам пожарної безпеки для організації зберігання непродовольчих товарів необхідна територія не менше 0,60 - 0,61 га. Саме таку площу земельної ділянки він і займає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд
14.02.2002 року між ТОВ «Таврида-Люкс» (продавець) та Філатовим Є.Г. (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - складу площею 1864,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Вузлова, 7 (а.с.48).
01.07.2003 року між Кримським управлінням військової торгівлі Міністерства оборони України (орендодавець) та приватним підприємцем Філатовим Є.Г. (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого останньому, строком на десять років, надана в оренду земельна ділянка в м.Сімферополі по вул. Вузлової, 7 площею 4196,90 кв.м. для використання у виробничо-комерційних цілях, як то будівництво і експлуатація будівель, споруд, установок, підсобних приміщень тощо (а.с.54-56).
Відповідно до умов договору межі земельної ділянки закріплені в натурі та визначені на плані земельної ділянки зворотними точками.
Позивач погоджується з тим, що відповідач має право користуватися тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений склад, що належить відповідачу на праві власності, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього складу, але не більшою площею ніж та, що визначена в договорі оренди землі.
Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, прокурора, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 3 статті 13 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону №3116-III від 07.03.2002 року, яка діяла на час укладення 01.07.2003р. сторонами договору оренди землі, передбачалось, що в обов'язковому порядку підлягали нотаріальному посвідченню договори оренди земельної ділянки на строк більше 5 років.
Оскільки договір оренди землі від 01.07.2003р. було укладено на 10 років, то він в силу частини 3 статті 13 Закону України «Про оренду землі» підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки жодна із сторін не заявила про припинення договору оренди землі, більш того сторони продовжують посилатись на нього як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що прав і обов'язки, які виникли у сторін з цього договору продовжують існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом України. А отже до них повинні бути застосовані положення цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне освідчення договору такий договір є нікчемним.
В силу частини 2 статті 215 ЦК України недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійним судом не вимагається.
Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, укладений 01.07.2003р. і нотаріально не посвідчений договір оренди землі є нікчемним, а отже не створює для сторін жодних юридичних наслідків. Відтак, у відповідача відсутнє право користування землею на підставі цього договору, а у позивача право вимагати додержання відповідачем умов договору, в тому числі і щодо площі переданої в оренду за таким договору земельної ділянки.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У підтвердження вимоги про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1865 га та перенести бетонну огорожу на межі орендованої відповідачем земельної ділянки, позивач посилається виключно на нікчемний договір оренди землі від 01.07.2003р.
Натомість у відповідності до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то уразі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Земельна ділянка по вул.Вузловій, буд.7 в м.Сімферополі, на якій розміщений належний відповідачу на праві власності склад, знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею (а.с.10-11). Однак відповідач, як власник розміщеного на цій земельній ділянці будівлі складу має право на користуватися тією частиною земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
У підтвердження необхідного для нього розміру земельної ділянки, відповідач посилається на техніко-економічне обґрунтування площі земельної ділянки під складські приміщення непродовольчих товарів, яке виконане у 2008р. Комунальним підприємством «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро». Згідно цього обґрунтування для забезпечення надійності функціонування, відповідності вимогам пожарної безпеки для організації зберігання непродовольчих товарів необхідна територія не менше 0,60 - 0,61 га. Відповідач займає земельну ділянку площею 0,6061 га, що відповідає техніко-економічному обґрунтуванню.
Оскільки, позивач ніяким чином, окрім посилання на нікчемний договір оренди землі, не довів, що відповідачу слід користуватися земельною ділянкою площею меншою ніж 0,6061 га, заявлений позов задоволенню не підлягає.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 29 жовтня 2009 року.
Рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України і підписане 02 листопада 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Шкуро В.М.