Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
12.11.2009Справа №2-2/5561-2009
за позовом - СПД Солдатової Інни Анатоліївни (97400, м.Євпаторія, вул..Фрунзе, 51, кв.12, 97407, м.Євпаторія, пр..Победи, 15,кв.12)
до - Євпаторійської міської ради (97416, м.Євпаторія, пр..Леніна, 2)
про визнання дійсним договору купівлі - продажу землі
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача : Доморніков - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: Сеїтяг'яєва - заст.нач.юр.відд., довіреність у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі - продажу від 10 червня 2009 року на земельну ділянку несільскогосподарського призначення загальною площею 0,0118 га розташовану за адресою: Україна, АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Фрунзе № 24-6 укладений між Євпаторійською міською радою і суб'єктом підприємницької діяльності Солдатової Інною Анатольевной.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 10 червня 2009 року. Відповідач передав об'єкт нерухомості у володіння позивачу. Позивач сплатив вартість придбаного об'єкту нерухомості. Після виконання позивачем обов'язку по оплаті майна відповідач не виконав обов'язку по оформленню договору нотаріально, у зв'язку із чим позивач вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення фактично здійсненного між сторонами правочину, чим обмежує право власності на придбане майно, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
12 листопада 2009 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив №01-13/1110 від 11.11.2009р, у якому зазначає, що розмежування земель державної та комунальної власності не проведено, державний акт на право власності територіальних громад КМУ не розроблений та не затверджений, у зв'язку з чим відповідач просить суд прийняти рішення, відповідно до діючого законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, що встановлює шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вини підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Пунктом 12 р.10 перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями у межах населених пунктів, окрім земель, перданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.
Реалізуючи свої повноваження, Євпаторійською міською радою було винесено рішення від 29 травня 2009 року за №5-45/60 про продажу земельної ділянки у власність СПД Солдатової І.А. із земель, що знаходяться у розпорядженні Євпаторійської міської ради, кадастровий номер № 0110900000:01:018:0042 загальною площею 0,0118 га, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул.Фрунзе № 24-б, Автономна Республіка Крим наданий позивачу в оренду для обслуговування магазина № 7, на умовах укладення договору купівлі - продажі, з моменту прийняття вказаного рішення.
У виконання рішення Євпаторійської міської ради, СПД Солдатова І.А. 10 червня 2009 року уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з Територіальною громадою міста Євпаторії в особі секретаря Євпаторійської міської ради Ведмецкой Марини Андріївни, що діє на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 31 травня 2006р. за №5-2/9, п.1.1якого передбачено, що продавець на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 29.5.2009р №5-45/60 передає за плату, а покупець приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, яка знаходиться за адресою: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул.Фрунзе № 24-б загальною площею 0,0118 га.
Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка, зазначена у п.1.1 продається для обслуговування приватної власності позивача - магазина № 7.
Грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0118 га складає 86 208,00гривень згідно висновку Державної експертизи землевпоряджувальної документації від 13 серпня 2008 року № 5451/18, затвердженого Головою Реськомзема АР Крим. Вищевикладене підтверджує, що оцінка земельної ділянки, проведена відповідно вимогам ч.8 ст. 128 Земельного кодексу України.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна продажу земельної ділянки за договором становить 86 208,00грн, відповідно до висновку експерта від 26.6.2008р та висновку Державної землевпорядної експертизи, затвердженого Головою рескомзему АР Крим від 13.8.2008р №5451/18
Згідно п.6.1. договору купівлі-продажу, обов'язок продавця пердати земельну ділянку покупцю вважається виконаним та право власності на земельну ділянку перходить до покупця після повної оплати вартості земельної ділянки відповідно до р.2 цього договору та одержання покупцем Державного акту на право власності на землю.
СПД Солдатовою І.А. після підписання договору купівлі - продажу сплатила 100 % від суми вартості земельної ділянки, встановленої висновком Державної експертизи, яка складає 86208,00гривень, що підтверджується квитанціями про оплату №94 від 19.6.2009р на суму 20 000,00грн та №112/275 від 24.9.2009р на суму 66 208,00грн.
Судом встановлено, що зараз Євпаторійська міська рада не має державного акту на територію, що займається містом. Причиною є відсутність затвердженою Верховною радою України форми державного акту для населених пунктів. У зв'язку з цим нотаріальна реєстрація договору купівлі-продажу не ведеться.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передав або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (Покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно п.7 ст.128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Разом з цим, при продажу землі Євпаторійською міською радою, на відчуження земельної ділянки продавець повинен надати державний акт, для оформлення правочину згідно п. «г» ст.132 Земельного кодексу України.
Згідно п. «а» ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься розпорядження землями територіальних громад.
Згідно нормам ч.1 ст. 127 Земельного Кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам, тобто Євпаторійська міська рада мала право продажу земельної ділянки.
У відповідності ч.2 ст. 127 Земельного Кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Позивач являється власником нерухомого майна - магазина № 7, розташованого на проданій йому земельній ділянці, а також орендарем спірної земельної ділянки. Тобто, норми статті 127 Земельного Кодексу України надають право Євпаторійській міській раді проводити продаж, а позивачеві здійснювати покупку земельної ділянки без проведення аукціонів і конкурсів.
Договір від 10.06.2009 року купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0118 га, розташованої в м. Євпаторія по вул.Фрунзе, 24-б укладений відповідно до вимог ст. 128 Земельного Кодексу України, яка визначає порядок продажу земельних ділянок державній і комунальній власності громадянам і юридичним особам. Вищевикладене підтверджує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.06.2006р. укладений між Євпаторійською міською радою (продавець) і Солдатової І. А. (покупець) відповідає вимогам чинного законодавства України, є дійсним правочином відповідно вимогам норм ст. 203 Цивільного кодексу України.
Але вищезгаданий договір не засвідчений нотаріально, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, хоча, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, між сторонами досягнута угода за всіма істотними умовами договору.
Право власності виникає на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не встановлене законом або незаконність не встановлена судом. Власник земельної ділянки має права використовувати його на свій розсуд, згідно його цільовому призначенню.
Згідно п.5 ст.203 ГК України - правочин повиннен бути направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правовими наслідками здійснення правочину купівлі-продажу з боку Продавця є видача державного акту на право власності на земельну ділянку. Даний пункт прпвочину купівлі-продажу продавцем не виконаний.
Відповідно до ст.638 ГК України договір вважається укладеним, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
Таким чином, законом встановлено, що для визнання договору дійсним необхідна наявність таких обставин як домовленість сторін за всіма істотними умовами договору, що підтверджується письмовими доказами, повного або часткового виконання умов договору сторонами (як передача майна Продавцем за договором купівлі-продажу Покупцеві, або оплата Покупцем предмету договору купівлі-продажу і інше).
Як вже зазначалося сторонами досягнута угода за всіма істотними умовами договору та сторони виконали усі дії, передбачені для укладення договору, за винятком його нотаріального посвідчення, тому суд вважає необхідним визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним.
Отже, враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушеного права позивача, та приведення спірних правовідносин у відповідність з нормами чинного законодавства України, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з мотивів їх обґрунтованості.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
За згодою представників сторін у судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення підготовлено та підписано 16.11.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати дійсним договір купівлі - продажу від 10 червня 2009 року на земельну ділянку несільскогосподарського призначення загальною площею 0,0118 га розташовану за адресою: Україна, АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Фрунзе № 24-6 укладений між Євпаторійською міською радою(97416, м.Євпаторія, пр..Леніна, 2) і суб'єктом підприємницької діяльності Солдатової Інною Анатольевной (97400, м.Євпаторія, вул..Фрунзе, 51, кв.12).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.