Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
18.11.2009Справа №2-18/8070.1-2008
За позовом - Прокурора м. Євпаторія (вул. Гоголя, 5/8, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416) в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ-4, Україна, 01601).
До відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Завод Вимпел» (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412).
Про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1642864,03 грн.
Та
За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Вимпел», м. Євпаторія
До відповідача - Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
Про стягнення 770 734,78 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від Державного комітету України з державного матеріального резерву - не з'явився.
Від ВАТ «Завод Вимпел» - 1). Логутенко Н.В. - ю/к., довіреність від 08.09.2008р.; 2). Коваль С.І. - голова правління.
За участю прокурора - Сокол О.В., посвідчення № 08089.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Євпаторія в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Завод Вимпел», в якій просить суд стягнути з відповідача спричинену шкоду позивачу у розмірі 119 600 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч шість сот гривень) 00 коп.
Позовні вимоги прокурором обґрунтовуються тим, що відповідач самовільно у порушення діючого законодавства реалізував прокат латунний у кількості 29,9 тон, випущений у період 1992-1993р.р., замість якого у мобілізаційний резерв було закладено у 1993р. бронзовий прокат у кількості 8,963 тони., що підтверджується Актом перевірки від 22.12.2000р., реєстраційний №28с., дії с чого спричинили шкоду державі у розмірі 119 600 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч шість сот гривень) 00 коп.
12.09.2008 року Відкрите акціонерне товариство «Завод Вимпел» звернулося до господарського суду АР Крим із зустрічною позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву, в якій просить стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву 53778,00 грн. - вартості 8,963 тон прокату бронзи та 155844,55 грн. витрат, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням матеріальних цінностей. Позивачем було сплачено держмито у розмірі 2096, 23 грн. - а/с 100 т. 2).
Суд прийняв зустрічну позовну заяву ВАТ «Завод «Вимпел» до свого розгляду.
30.09.2008 року у судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Завод Вимпел» повернути до мобілізаційного резерву прокат латунний в кількості 29,9 тон на суму 635990,04 грн. та стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 1642864,03 грн. Суд прийняв дану заяву до свого розгляду.
09.10.2008 року у судовому засіданні відповідач за первісним позовом надав письмовий відзив на заяву про уточнення позовних вимог, у якому з уточненням позовних вимог не згоден, у позові просить відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.10.2008 року по даній справі судом була призначена комплексна судово-бухгалтерська та судово-економічна експертиза, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро» (вул. К. Маркса, б.44, к.20, м. Сімферополь, 95006), у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
13.04.2009 року на адресу суду надійшов висновок судової експертизи № 102/08 від 13.04.2009 року.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.04.2009р. суд поновив провадження у справі та викликав у судове засідання, у порядку статті 31 ГПК України, судового експерта Філенко А.С. для дачі суду пояснень відносно свого судового висновку по даній справі.
У справі судом оголошувалися перерви відповідно до статті 77 ГПК України.
23.06.2009р. у судове засідання з'явився експерт, надав суду письмові відповіді на питання позивача за первинним позовом, які було викладено у його Поясненнях № 668/юр від 12.06.2009р. та залучені до матеріалів справи.
Ухвалою від 06.07.2009р. суд прийняв заяву ВАТ «Завод «Вимпел» ( а/с. 78-83 т. 3), про збільшення зустрічних позовних вимог до свого розгляду, згідно якої ВАТ «Завод «Вимпел» збільшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву на його користь 155 844, 55 грн. витрат по утриманню та зберіганню матеріальних цінностей за період з 01.01.1998 року по 31.03.2006 року, 103 714, 16 грн. сума інфляції, 24320, 38 грн. - 3% річних, 349 557, 00 грн. вартість 8, 963 т прокату бронзового, закладеного до матеріального резерву, 280 296, 04 грн. суми інфляції, 81 272, 00 грн. 3% річних, а всього - 995 004, 13 грн.( позивачем було доплачено держмито у розмірі 7853, 81 грн. - а/с 84 т. 3).
У судовому засіданні 10.08.2009 року ВАТ «Завод Вимпел» надав суду заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій просить стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву 349557,00 грн. вартості 8,963 т прокату бронзи, 245 340, 34 грн. суми інфляції за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 73 111, 48 грн. суми витрат за зберігання та утримання матеріальних цінностей за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року,38217, 20 грн. інфляційних витрат за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 7 705, 75 грн. - 3% річних за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року., а всього 770 734, 78 грн.
Суд прийняв заяву ВАТ «Завод «Вимпел» про уточнення зустрічних позовних вимог до свого розгляду.
Представник Державного комітету України з державного матеріального резерву у судове засідання не з'явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином.
Суд вважає можливим розгляну дану справу за відсутністю представника Державного комітету України з державного матеріального резерву , виходячи з матеріалів даної справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, експерта, прокурора, суд
Державний Комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади, основним завдання якого є управління державним резервом відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР та Положення «Про Державний комітет України з державного матеріального резерву», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 року № 810.
Для забезпечення виконання даного завдання Держкомрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі).
Як свідчать матеріали справи, Відкрите Акціонерне Товариство Завод «Вимпел» було відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву.
Факт закладання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання ВАТ «Завод «Вимпел» підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей, затвердженою наказом МЄП від 06.05.1988.
Відповідальний зберігач матеріальних цінностей матеріального резерву повинен щорічно подавати до Держкомрезерву річний звіт по формі 12-мр, яким підтверджується закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з Указом Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 року «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
20 - 22. 12. 2000 року Дніпропетровською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом проведена перевірка наявності та умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які перебували на відповідальному зберіганні ВАТ «Завод «Вимпел».
За результатами цієї перевірки був складений акт від 22.12.2000 року (а/с 69-72 т. 1), в якому відображено, що у період з 1992 до 1993 року на підставі усних розпоряджень керівництва ВАТ «Завод «Вимпел» був самостійно реалізований прокат латунний. Замість самовільно відпущеного прокату латунного в 1993 році до мобілізаційного резерву закладено бронзовий прокат в кількості 8, 963 тонн, без оформлення актів по формі ф.№ 1.
Закладання бронзового прокату відображено в облікових картках по формі ф.№ 3 та ф. № 4, а також в облікових звітах по формі ф.№ 12 у 1993 році.
Крім того, як свідчать матеріали справи, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 363-р від 23.08.2005 року матеріальні цінності мобілізаційного резерву ВАТ «Завод «Вимпел» розброньовані у повному обсязі та реалізовані ТОВ «Востокзовнішторг» відповідно Наряду Державного Комітету України з матеріального резерву № 77/5 від 16.03.2006 року (а/с 94-95 т. 3).
В цей Наряд включено і бронзу у кількості 8,963 тонн.
Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Завод «Вимпел» неодноразово зверталося до Державного Комітету України з матеріального резерву з вимогою зарахувати прокат бронзи в кількості 8,963 тони в рахунок використаного прокату латунного, проте, ці звернення залишені позивачем без задоволення.
В даний час Державний Комітет України з державного матеріального резерву при розгляді даної справи, надавши Заяву про уточнення позовних вимог, яка була підтримана Прокурором (а/с 141-146 т. 2) та прийнята судом до свого розгляду, просить суд зобов'язати ВАТ «Завод «Вимпел» повернути до мобілізаційного резерву прокат латунний в кількості 29,9 тонн на суму 635 990, 04 грн., а також стягнути з ВАТ «Завод «Вимпел» штрафні санкції в сумі 1 642 864, 03 грн.
Вивчивши доводи позивача за первинним позовом, заперечення ВАТ «Завод «Вимпел» , норми законодавства України, судом встановлено наступне:
20 - 22. 12. 2000 року Дніпропетровською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом проведена перевірка наявності та умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які перебували на відповідальному зберіганні ВАТ «Завод «Вимпел».
За результатами цієї перевірки складений акт від 22.12.2000 року (а/с 69-72 т. 1), в якому відображено, що у період з 1992 до 1993 року на підставі усних розпоряджень керівництва ВАТ «Завод «Вимпел» був самостійно реалізований прокат латунний. Замість самовільно відпущеного прокату латунного в 1993 році до мобілізаційного резерву закладено бронзовий прокат в кількості 8, 963 тонн, без оформлення актів по формі ф.№ 1.
Закладання бронзового прокату відображено в облікових картках по формі ф.№ 3 та ф. № 4, а також в облікових звітах по формі ф.№ 12 у 1993 році.
Як свідчить Висновок № 102/08 судово - економічної експертизи від 13 квітня 2009 року по даній справі, а саме дослідницька його частина (аркуш експертного Висновку - 9), згідно Листа Торгово-Промислової Палати Криму за № 676/08-17 від 04.12.2008 року, Торгово-Промислова Палата Криму повідомляє, що середня ринкова вартість на прокат латунний ЛС 59-1 (проволока діаметром 4 мм) станом на 22.12.2000року (саме на дату складання Акту перевірки) могла складати 11,00 грн. - 16,00 грн./кг. При цьому Торгово-Промислова Палата Криму справедливо відмітила, що така інформація носить довідковий характер та встановлюється згідно взаємної угоди між продавцем та покупцем.
Тому суд приймає до уваги ті дані, які надані Торгово-Промисловою Палатою Криму, яка дійсно є компетентним державним органом, та приймає за середню вартість 1 кг прокату латунного вартість у розмірі 11, 00 грн.
В зв'язку з чим не може погодитися з рахунком Державного Комітету України з матеріального резерву, вказаним у Заяві про уточнення позовних вимог (а/с 144, т. 2), в якому позивач, на думку суду, безпідставно вказує вартість 1 кг прокату латунного - 21, 27057 грн. ( 21270, 57 грн. за 1 тонну) та просить стягнути вартість смільне витрачених матеріальних цінностей на суму 635 990, 04 грн.
Тому суд вважає, що вартість матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, щодо яких не забезпечено збереження, станом на 22.12.2000 року фактично становить : 29, 9 тонн Х 11,00 грн./ кг = 329 900, 00 грн.
Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено зберігання закладених до мобілізаційного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до ст. 161 Цивільного Кодексу УРСР передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до закону.
Згідно ст. 423 Цивільного Кодексу УРСР охоронець зобов'язаний повернути стороні, яка здала на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.
Відповідно до ст. 936 Цивільного Кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ, яка передана їй другою стороною, та повернути її у схоронності.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного відчуження ВАТ «Завод «Вимпел» матеріальних цінностей державного резерву, які перебували у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, а саме прокату латунного у кількості 29, 9 тон, вартість якого, на думку суду, фактично складає 329 900, 00 грн., суд прийшов до висновку, така позовна вимога підлягає задоволенню, але у вигляді: зобов'язати ВАТ «Завод «Вимпел» повернути до мобілізаційного резерву прокат латунний у кількості 29,9 тонн на суму 329 900, 00 грн.
Що стосується позовної вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення штрафу, суд зауважує наступне:
Постановою Кабінету Міністрів України № 280-05 від 27.05.1992 року було затверджено Положення про державний матеріальний резерв України (далі - Положення), згідно п.1 якого встановлено, що Державний матеріальний резерв України є особливим державним фондом матеріальних цінностей, призначеним для забезпечення сталого функціонування економіки, оборонних потреб України та використання у надзвичайних ситуаціях.
Пунктом 43 такого Положення було передбачено, що за смільне витрачання матеріальних цінностей держрезерву , що зберігаються на пунктах відповідального зберігання, Держкомрезерв України стягує з відповідальних зберігачів штраф у розмірі повної вартості витрачених матеріальних цінностей держрезерву, а також пеню у розмірі 0,5 процента їхньої вартості за кожний день із моменту самовільного витрачання до повного відновлення в держрезерві використаних матеріальних цінностей.
На підставі цього Положення Державний Комітет України з державного матеріального резерву просить суд стягнути з ВАТ «Завод «Вимпел» штраф у розмірі 100% смільне витрачених заводом матеріальних цінностей - 635 990,04 грн. та пеню 1006873, 99 грн.
Але як встановлено вже судом у своєму рішенні, вартість таких смільне витрачених заводом матеріальних цінностей фактично складає 329900,00 грн., тому підлягає стягненню з відповідача штраф на підставі п. 43 Положення про державний матеріальний резерв України у розмірі повної вартості витрачених матеріальних цінностей держрезерву, т а саме у сумі 329900,00 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені, то ст. 231 Господарського Кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Пунктами 2, 3, 6 ст. 231 Господарського Кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено з а к о н о м або договором.
Законом, а саме Пунктом 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також п е н я з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Пунктом 16 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлено, що розмір пені, передбачений пунктом 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом вище у своєму рішенні, вартість відчужених матеріальних цінностей державного матеріального резерву фактично становить 329 900 грн., тому пеня обчислюється з вартості відчужених матеріальних цінностей у розмірі 329900 грн., виходячи із подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період з 22.12.2000 року (дата виявлення факту відсутності матеріальних цінностей) по 29.09.2008 року (дата надання позивачем Заяви про уточнення позовних вимог), яка складає 534062,00 грн.
Рахунок пені проведений експертом та повністю викладений у Висновку судово-економічної експертизи (аркуші 9-10 експертного висновку).
Суд погоджується з таким рахунком та у цієї частині з висновком експерта, вважає його повним та обґрунтованим і на підставі вищевикладених матеріалів справи суд прийшов до висновку, що з ВАТ «Завод «Вимпел» підлягає стягненню пеня саме у розмірі 534062,00 грн.
Що стосується доводів відповідача про сплив строку позовної давності відносно позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, то суд зауважує наступне:
Згідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України 2003 р., який набрав чинності 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Тому до правовідносин у даній справі повинні застосовуватися норми Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється три роки.
Але згідно ст. 83 Цивільного Кодексу УРСР, який був чинній на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян; у випадках, встановлених законодавством, і на інші вимоги.
Як вже встановлено судом, на час прийняття Відповідачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву відносини держави із зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, яке було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 280 - 05 від 27.05.1992 року.
Пунктом 49 такого Положення визначено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск) загальні та скороченні строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.
Тому суд вважає, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність по своїм зобов'язанням перед Держкомрезервом незалежно від строків позовної давності, визначених цивільним законодавством, тому заява відповідача про сплив у позивача строку позовної давності відносно заявлених вимог необґрунтована та безпідставна.
Що стосується зустрічного позову ВАТ «Завод «Вимпел» до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 349557,00 грн. вартості 8,963 т прокату бронзи, 245 340, 34 грн. суми інфляції за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 73 111, 48 грн. суми витрат за зберігання та утримання матеріальних цінностей за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року,38217, 20 грн. інфляційних витрат за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 7 705, 75 грн. - 3% річних за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року., а всього 770 734, 78 грн., то як свідчать матеріали справи, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 363-р від 23.08.2005 року матеріальні цінності мобілізаційного резерву ВАТ «Завод «Вимпел» розброньовані у повному обсязі та реалізовані ТОВ «Востокзовнішторг» відповідно Наряду Державного Комітету України з матеріального резерву № 77/5 від 16.03.2006 року (а/с 94-95 т. 3).
В цей Наряд було включено і бронзу у кількості 8,963 тонн.
Відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджений і складеним актом № 1 від 27.03.2006 року по формі № 1.
Реалізація прокату бронзи була проведена за цінами 1997 року.
Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Завод «Вимпел» неодноразово зверталося до Державного Комітету України з матеріального резерву з вимогою зарахувати прокат бронзи в кількості 8,963 тони в рахунок використаного прокату латунного, проте, ці звернення залишені позивачем без задоволення.
Суд вважає, що Державний комітет України з державного матеріального резерву безпідставно, без яких-небудь відповідних документів розброньовав бронзу у кількості 8,963 тони, яка була власністю заводу «Вимпел», при цьому суд звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України не приймалось жодного нормативного акту стосовно зміни номенклатури накопичення (заміна латуні прокатом бронзи) ВАТ «Завод «Вимпел», дану обставину також підтверджує і відповідач по зустрічному позову у своєму відзиві на зустрічний позов (а/с 1-4 т. 3).
Але саме така процедура, що номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу, затверджується Кабінетом Міністрів України, передбачена ст. 5 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Як свідчить Висновок № 102/08 судово - економічної експертизи від 13 квітня 2009 року по даній справі, на питання суду: чи обґрунтовано нараховані ВАТ «Заводом «Вимпел» сума стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву у розмірі 53 778, 00 грн. вартості 8,963 тони прокату бронзи, експерт відповів, що така сума документально підтверджена.
Суд погоджується з таким висновком експерта та вважає його повним та обґрунтованим.
На підставі матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що по зустрічному позову з Державного Комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ «Завод «Вимпел» підлягає стягненню лише сума у розмірі 53 778, 00 грн., що складає вартість 8, 963 тони прокату бронзи.
Суд не може погодитися з доводами ВАТ «завод «Вимпел» відносно вартості такого прокату бронзи на суму 349557,00 грн. станом на 22.12.2000 року, виходячи з того, що розброньовання такого прокату відбулося не у 2000, а у 2006 році, крім того, документально матеріалами справи та висновками експерта така сума не підтверджується.
Що стосується позовної вимоги ВАТ «Завод «Вимпел» про стягнення
73 111, 48 грн. суми витрат за зберігання та утримання матеріальних цінностей за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, суд зауважує наступне:
Статтею 33 ГПК України передбачено, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вимог даної норми права ВАТ «Завод «Вимпел» не довів суду та документально не підтвердив, що ним дійсно понесені витрати за зберігання та утримання матеріальних цінностей Держкомрезерву за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року у сумі 73 11, 48 грн.
Як пояснив представник ВАТ «Завод «Вимпел» під час розгляду справи, первинні бухгалтерські документи, які б документально підтверджували факт понесення заводом таких витрат, на даній час вже знищені в зв'язку з спливом строку їх зберігання.
В зв'язку і з чим суд не може погодитися з висновком експерта у частині його висновку про документальне підтвердження витрат ВАТ «Завод «Вимпел», які пов'язані з обслуговуванням та зберіганням матеріальних цінностей на суму 209 622, 55 грн., так як вони у дійсності документально не підтверджені.
Що стосується позовних вимог ВАТ «Завод «Вулкан» про стягнення 245 340, 34 грн. суми інфляції за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 38217, 20 грн. інфляційних витрат за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 7 705, 75 грн. - 3% річних за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року с посилкою на ст.. 625 Цивільного Кодексу України, то суд зауважує наступне:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна
сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за в е с ь ч а с п р о с т р о ч е н н я, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчить ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В зв'язку з тим, що сторонами не був узгоджений строк виконання зобов'язання з боку відповідача як виконавця, позивач як замовник повинен був звернутися до нього з письмовою вимогою у порядку ст.. 530 ч.2 ЦК України про виконання ним свого зобов'язання.
Але як свідчать матеріали даної справи між сторонами письмового договору про зберігання та утримання матеріальних цінностей не укладалося, ВАТ «Завод «Вимпел» до Державного комітету України з державного матеріального резерву з вимогою про сплату витрат за зберігання та утримання ним матеріальних цінностей не звертався, ні яких належних доказів такого звернення, виходячи з положень ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, до матеріалів справи не залучено.
Тому суд прийшов до висновку, що відсутне саме таке поняття як «прострочення», передбачене ст. 625 Цивільного Кодексу України, тому і відсутні правові підстави для стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ «Завод «Вимпел» 245 340, 34 грн. суми інфляції за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 38217, 20 грн. інфляційних витрат за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року, 7 705, 75 грн. - 3% річних за період з 27.03.2003 року по 08.09.2008 року.
Що стосується доводів Державного комітету України з державного матеріального резерву відносно того, що ВАТ «завод «Вимпел» пропущений строк позовної давності, то суд зауважує, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
У даному випадку суд відмовляє у позові в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги ВАТ «Завод «Вимпел» про стягнення інфляційних сум та 3 % річних.
На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог як первинного, так і зустрічного позовів.
Судові витрати, в тому числі за проведення судової експертизи, суд розподіляє у порядку ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог, виходячи з того , що Державний комітет України з державного матеріального резерву звільнений на підставі закону від сплати держмита при подачі позовів, тому суд стягує з ВАТ «Завод «Вимпел» на користь державного бюджету України держмито від суми задоволених вимог Державного комітету України у розмірі 8724, 62 грн. (8639, 62 грн. + 85 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 90,03 грн. ( Державним комітетом України заявлені 2 вимоги: одна вимога задоволена, друга - частково).
При цьому суд зауважує, що ні якої переплати держмита з боку ВАТ «Завод «Вимпел» із матеріалів даної справи судом не вбачається ( при розгляді справи ВАТ «Завод «Вимпел» заявлені зустрічні позовні вимоги на суму 995 004, 13 грн.: держмито сплачено у розмірі 9 950, 04 грн. : пл.. дор. № 461 на суму 2096, 23 грн. - а/с 100 т. 2; пл.. дор. № 337 на суму 7853, 81 грн. - а/с 84 т. 3).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. - ст. 44, 47-1, 48, 49, 82-84 ГПК України, суд
1. Позов Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ задовольнити частково.
2. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Завод «Вимпел» » (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412, ОКПО 14312482) повернути до мобілізаційного резерву на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ-4, Україна, 01601, ОКПО 00034016) прокат латунний в кількості 29,9 тонн на суму 329 900,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Вимпел» (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412, ОКПО 14312482) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ-4, Україна, 01601, ОКПО 00034016) 329 900, 00 грн. штрафу та 534062, 00 грн. пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Вимпел» (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412, ОКПО 14312482) в дохід Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ОКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) державне мито у розмірі 8724, 62 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Вимпел» (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412, ОКПО 14312482) в дохід Державного бюджету України ( код платежу 22050000 Державний бюджет м. Сімферополь р/р 31218259700002 в УДК м. Сімферополь ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим 34740405 МФО 824026) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 90, 02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
6. В іншої частині позову Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ відмовити.
7. Позов ВАТ «Завод «Вимпел» м. Євпаторія задовольнити частково.
8. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ-4, Україна, 01601, ОКПО 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод Вимпел» (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412, ОКПО 14312482) 53 778, 00 грн. вартості 8,963 т прокату бронзи, 537, 78 грн. держмита, 6,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 508, 05 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
9. В іншої частині позову ВАТ «Завод «Вимпел» м. Євпаторія відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.