Копія: Справа № 2а-339/09/1170
Категорія статобліку 2.32
12 листопада 2009 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді - Ком'якович Г.М.
судді - Ясенової Т.І.
судді - Сагуна А.В.
при секретарі - Господарікову М.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Янушкевича І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Національної комісії з питань регулювання зв'язку України
про визнання бездіяльності неправомірною, суд -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (далі - НКРЗ) про визнання бездіяльності неправомірною.
Зокрема: у позовній заяві вона просить: визнати бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв'язку України неправомірною; стягнути з відповідача 200000 грн. моральної шкоди на її користь; зобов'язати відповідача встановити телефон в терміновому порядку, а також надати відповідь, за якими пільгами провів собі телефон працівник «Укртелекому» (№55).
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач обгрунтовує бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв'язку неправомірною, яка виражається в ненаданні їй відповіді на її звернення від 7.12.2006 року, що було адресоване Секретаріату Президента України щодо не встановлення їй телефону, а потім направлене для подальшого розгляду до НКРЗ.
У судовому засіданні позивач просила, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, незважаючи на те, що нею було подано письмову заяву від 19.10.2009 року про відмову від однієї із позовних вимог, зокрема щодо зобов'язання відповідача встановити телефон в терміновому порядку, оскільки вона погоджується з тим, що до його функцій не входить встановлення телефону.
Таким чином позивач вважає відмову від однієї із позовних вимог недійсною та просила вважати як таку, що подана передчасно.
Крім того, в ході судового засідання позивачем надано письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв'язку із поганим самопочуттям. При цьому позовні вимоги позивачкою підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Заперечення обґрунтовуються тим, що позивачці неодноразово направлялися в установлені законодавством строки відповіді на її звернення, які надходили із Секретаріату Президента України та у яких було надано роз'яснення щодо порядку та умов встановлення телефону, а тому вимоги щодо визнання бездіяльності Національної комісії з питань регулювання зв'язку України неправомірною та стягнення з відповідача 200000 грн. моральної шкоди на користь позивача є безпідставними. Що стосується встановлення позивачці телефону на пільговій основі в її помешканні та надання відповіді за якими пільгами провів собі телефон працівник «Укртелекому» (№55), то у відповідності до вимог Закону України «Про телекомунікації» та Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затвердженого указом Президента України від 21.08.2004 року № 943, до компетенції НКРЗ не входить питання встановлення телефонів споживачам, включаючи громадян пільгових категорій. НКРЗ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та здійснює державне регулювання у сфері телекомунікації.
При розгляді зазначеної справи в судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва за клопотанням сторін та з метою надання додаткових доказів ними. Також розгляд справи зупинявся, в зв'язку з хворобою позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративне суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливі дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У статті 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно з вимогами статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як встановлено судом, позивач звернулася із письмовою заявою від 07.12.2006 року до Секретаріату Президента України з питання встановлення їй телефону (а.с. 57), яка 13.12.2006 року вих. № 22ю/137130-11ПК направлена на розгляд до НКРЗ (а. с. 43).
На виконання доручення Секретаріату Президента України НКРЗ в межах компетенції розглянула звернення позивача та надала відповідь, яку було направлено позивачу листом від 14.12.2006 року № 08-7986/24 (а.с.42) із додержанням всіх встановлених законодавством строків. Вищезазначеним листом позивачу було роз'яснено порядок та умови встановлення квартирного телефону. Про наслідки розгляду звернення ОСОБА_1 НКРЗ також направила відповідь до Секретаріату Президента України від 14.12.206 року за вих. № 08-7985/24 (а.с. 60).
В ході судового засідання представником відповідача надано копію витягів з журналу реєстрації вихідної кореспонденції НКРЗ, в якому зазначено наступне:
- 14.12.2006 року за вих. № 8986/24 гр. ОСОБА_1 відправлено відповідь на звернення щодо встановлення телефону (а. с. 62);
- 22.12.2006 року за вих. № 08-9185/24 гр. ОСОБА_1 повторно направлено відповідь про те, що на питання, які порушені у зверненні, зокрема, що стосується встановлення телефону і т. інше відповідь надавалася у листі від 14.12.2006 року за вих. № 7986/24 (а.с. 59). Зазначені відповіді на звернення позивачки направлялися відповідачем простим поштовим відправленням.
Згідно з вимогами Інструкції з діловодства в Національній комісії з питань регулювання зв'язку України, затвердженої наказом № 53 - нк від 20.06.2006 року не передбачено надсилання відповідей на звернення громадян рекомендованою поштою.
Відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, які були затверджені Постановою КМУ від 17.08.2009 року № 1155 та які діяли на момент відправлення вищевказаних поштових відправлень на адресу гр. ОСОБА_1, термін «просте поштове відправлення» визначено, як «поштове відправлення, що приймається для пересилання оператором поштового зв'язку без видачі розрахункового документу про прийняття, та доставляється (вручається) адресатові (одержувачеві) без розписки».
Таким чином, порушення прав позивача з боку відповідача з приводу не надання відповіді на звернення з приводу встановлення телефону не встановлено.
Крім того, відповідно до Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.2004 року № 943/2 основними завданнями Комісії є:
- проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв'язку;
- здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв'язку з урахуванням інтересів національної безпеки ;
- забезпечення ефективного функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг;
сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктів усіх форм власності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв'язку.
Крім того, п. 26 ч. 4 Положення визначено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань - розглядає звернення споживачів з питань, що належать до її повноважень, і приймає рішення відповідно до своєї компетенції .
Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затвердженого указом Президента України від 21.08.2004 року № 943, до компетенції НКРЗ не входить питання встановлення телефонів споживачам, включаючи громадян пільгових категорій. НКРЗ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та здійснює державне регулювання у сфері телекомунікації.
Питанням встановлення квартирних телефонів та надання телекомунікаційних послуг займаються оператори місцевого телефонного зв'язку за наявності відповідної ліцензії.
Згідно з вимогами ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених НКРЗ та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно вимог п. 61 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720, заяви на встановлення квартирного телефону від громадян пільгових категорій беруться на облік і задовольняються на пільговій основі тільки за місцем проживання.
У відповідності до вимог п. 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720, встановлення телефону здійснюється за наявності технічної можливості після подання споживачем відповідної письмової заяви та за наявності технічних можливостей.
Пунктом 65 зазначених Правил передбачено, що заяви споживачів на встановлення телефону задовольняються згідно з чергою в зоні дії відповідної АТС. Черговість на встановлення телефону визначається датою подання заяви. Черговість на встановлення квартирного телефону громадянам, які мають пільги в межах відповідних груп (позачергове, першочергове, переважне) право, визначається датою подання документів, якими ці пільги підтверджуються.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів. Інваліди I та II груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Порядок та умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій громадських організацій інвалідів.
Як свідчать матеріали справи звернення позивача з приводу встановлення телефону на пільговій основі розглядалися НКРЗ України не тільки у 2007 році, а й раніше, про що зазначає наступна переписка відповідача та ВАТ «Укртелеком».
Зокрема: за наслідками розгляду одного із звернень позивача у 2006 році, НКРЗ направила відповідний запит від 21.11.2006 року № 05-8289/24 до ВАТ «Укртелеком». Відповідь надана ВАТ «Укртелеком» до НКРЗ від 06.12.2006 року № 02-8-1574-24 (а.с. 40) свідчить про те, що питання встановлення телефону ОСОБА_1 вже розглядалося в «Укртелекомі» та в Мінтрансзв'язку України від 06.06.2005 року. При цьому позивачу у письмовій відповіді роз'яснено порядок та умови встановлення телефону, зокрема необхідність звернутися до ЦОСПП за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, буд. 13-А, кім.101, зареєструвати заяву на встановлення телефону та подати відповідні документи.
У зв'язку із надходженням звернення НКРЗ фахівець Кіровоградської філії ВАТ «Укртелеком» зустрілася 04.12.2006 року із позивачем ОСОБА_1 та особисто надала їй роз'яснення про порядок та умови встановлення телефону громадянам пільгових категорій, зокрема про необхідність надання письмової заяви на встановлення телефону та документи, що підтверджують пільги. При цьому на даній зустрічі не було вирішено питання фінансування додаткових робіт з будівництва абонентської лінії до зазначеного будинку.
За фактами зазначеними у зверненні ОСОБА_1 щодо телефонізації будинків по вул. Кропивницького з'ясовано, що встановлення телефонів на зазначеній вулиці проводилось упродовж 2003-2006 років за письмовими заявами мешканців після виконання заявниками додаткових робіт з будівництва абонентських ліній зв'язку до своїх будинків.
Заява позивача ОСОБА_1 на встановлення телефону зареєстрована в Кіровоградській філії ВАТ «Укртелеком», з 06.12.2006 року, вона є третьою в черзі на встановлення квартирного телефону для інвалідів II групи загального захворювання.
Згідно із Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор здійснює встановлення та перевстановлення телефонів за передбачену тарифами плату, якщо житлові та нежитлові будинки обладнано кабельними вводами, а довжина абонентського вводу від кінцевого лінійного кабельного пристрою у будинку (приміщенні) до точки підключення кінцевого обладнання не перевищує 40 метрів (основні роботи).
У разі коли будинок не обладнано кабельним вводом або довжина абонентського вводу перевищує 40 метрів, абонент, крім плати за встановлення телефону, оплачує вартість робіт з обладнання будинку кабельним вводом, будівництва абонентського вводу (за винятком вартості частини абонентського вводу, що не перевищує 40 метрів, починаючи від точки підключення кінцевого обладнання до кінцевого лінійно-кабельного пристрою у будинку), та вартість матеріалів згідно з проектно-кошторисною документацією на виконання цих робіт (додаткові будівельні роботи).
Відповідно до п.102 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі коли для встановлення телефонів особам, які відповідно до законодавства мають пільги, необхідно виконати роботи з будівництва абонентської лінії, в тому числі ті, що виходять за межі пільгових додаткових робіт, визначених цими Правилами, такі роботи виконуються оператором під час планового розширення телефонної мережі або за рахунок заявника за його згодою. До пільгових додаткових робіт належать роботи з обладнання будинку кабельним вводом та будівництва абонентської лінії завдовжки до 150 метрів (у містах, селищах міського типу) чи 500 метрів (у сільській місцевості).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 7 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Суд зазначає, що в даному випадку, відповідач дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів позивача, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: розглянув звернення позивача по суті, у строки відповідно до чинного законодавства та надав відповідь, а тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2009 року.
Головуючий суддя (підпис) Ком'якович Г.М.
Суддя (підпис) Ясенова Т.І.
Суддя (підпис) Сагун А.В.
З оригіналом згідно:
Головуючий суддя Ком'якович Г.М.