Справа № 357/6987/17
1-кп/357/932/17
10.07.2017 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючий суддя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 3 липня 2017 р., укладену між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетіїв Київської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, проживаючого АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України
В підготовче судове засідання надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 згідно якої 9 березня 2014 року Тетіївським РВК Київської області солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , де останнього відповідно до наказу командира вказаної військової частини від 25 березня 2014 року №62 призначено на посаду старшого водія-гранатометника роти матеріального забезпечення батальйону матеріального-технічного забезпечення вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
В подальшому, згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 14 липня 2014 року №95 солдату ОСОБА_4 надана додаткова відпустка терміном на 10 діб, з якої останній мав повернутись 24 липня 2014 року до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
Разом з тим, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, солдат ОСОБА_4 24 липня 2014 року, діючи в порушення вищевказаних вимог Закону, бажаючи тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, умисно, без поважних причин, не з'явився вчасно на службу до військової частини польова пошта НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з відпустки та в період з 24 липня 2014 року по 25 березня 2015 року включно, ухилявся від обов'язків військової служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків.
26 березня 2015 року ОСОБА_4 добровільно з'явився до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та в той же день відповідно до наказу командира вказаної військової частини № НОМЕР_2 був звільнений з військової служби в запас.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчиненому особою, зазначеною в ч. 2 ст. 407 КК України, військовослужбовцем (крім строкової служби) - злочині, передбаченому ч. 3 ст. 407 КК України.
Сторонами узгоджено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на два роки та на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік та керуючись ч. 1,2 ст. 76 КК України покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ст. 407 ч.3 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненому особою, зазначеною в ч. 2 ст. 407 КК України, військовослужбовцем (крім строкової служби).
ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.12 КК України, злочин, передбачений ст. 407 ч.3 КК України віднесений до умисного злочину середньої тяжкості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 судом визнається: щире каяття, є учасником АТО.
Обставин, які обтяжують його покарання не встановлено.
Вищевказана угода між прокурором і ОСОБА_4 не суперечить вимогам КПК України.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Судом в підготовчому судовому засіданні встановлено, що сторони уклали угоду добровільно.
Узгоджене між прокурором і ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам закону, а саме: ст.ст. 50,75,76 КК України та зазначеному у санкції ч.3 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 не судимий.
Цивільний позов, речові докази, витрати на залучення експерта, відсутні.
В ході досудового розслідування відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався. Під вартою він не утримувався.
Відповідно до ст.ст. 368,370,371 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:… Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314,367-371,373,374,474,475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 10 липня 2017 р., укладену між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42015051100000429 від
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 ч.1,2 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Білоцерківським міськрайонний суд Київської області, з особливостями, передбаченими ст.ст.474,473,394,424 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області