16 липня 2012 р.Справа № 2-а-152/11/1506
Категорія:10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Драніков С.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року, а також за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
19 січня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області, в якому просив зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії, які інваліду ІІІ групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, з урахуванням права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 №1646 на 2010 рік, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Позивач також просив зобов'язати відповідача утриматися від порушення його права, як інваліда ІІІ групи та постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, на отримання пенсії по інвалідності, яка в усіх випадках не може бути нижчою шести мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року, прийнятою в скороченому провадженні, позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано відповідача з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 №1646 на 2010 рік, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Зобов'язано відповідача з 01 січня призначити позивачу пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмір 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 №2857. В іншій частині адміністративний позов залишений без задоволення.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2011 року було задоволено заяву Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області щодо роз'яснення вищезазначеної постанови. Роз'яснено, що Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області зобов'язане призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 з 01 січня 2011 року та по день звернення ОСОБА_2 до суду -по 19 січня 2011 року. В задоволенні іншої частини заяви Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області звернулось з апеляційною скаргою на постанову від 18 лютого 2011 року, просить її скасувати та прийняти нову постанову. Апелянт вважає, що суд першої інстанції необ'єктивно оцінив ситуацію та матеріали справи, діяв всупереч захисту інтересів держави в особі відповідача при ухваленні оскарженого рішення.
Позивач ОСОБА_2 в свою чергу звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу від 18 квітня 2011 року щодо роз'яснення постанови. Просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області у задоволенні заяви про роз'яснення постанови від 18 лютого 2011 року.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області підлягає частковому задоволенню, а скарга ОСОБА_2 задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та прирівняних до них осіб , на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як було встановлено, позивач є інвалідом ІІІ групи та постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, про що свідчить відповідне посвідчення серії А №108311 від 30.11.2006 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії І, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплати додаткової пенсії, відповідно до ст. 53 Закону, здійснюються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р від 22.05.2008 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34 підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необхідності застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
Колегія суддів також приймає до уваги неможливість передбачення порушення прав позивача у майбутньому та призначення йому пенсії довічно. Рішення суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень, а ухвалення рішення на майбутнє суперечить приписам чинного законодавства.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо непоширення позовної давності на даний спір. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строки позовної давності звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми законодавства, однак не врахував, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з зазначеними вимогами.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за період з 19.07.2010 року по день ухвалення судом рішення, тобто по 18.02.2011 року.
В зв'язку з цим оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права.
Що стосується оскарженої ухвали від 18.02.2011 року про роз'яснення постанови, то, враховуючи зміну роз'ясненої постанови, колегія суддів вважає за необхідне дану ухвалу скасувати та відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області в роз'ясненні постанови від 18.02.2011 року в зв'язку з тим, що після зміни постанови були вичерпані підстави для її роз'яснення.
Керуючись ст.ст. 1832; 195; 197; 198; 199; 201; 202; 205; 207; 254 КАС України колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області задовольнити частково, постанову Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
«Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області перерахувати ОСОБА_2 пенсії (державну та додаткову) відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи, І категорії щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та здійснити виплату недоплаченої державної пенсії починаючи з 19.07.2010 року по 18.02.2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду ІІІ групи І категорії, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити виплату недоплаченої додаткової пенсії починаючи з 19.07.2010 року по 18.02.2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити».
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2011 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про роз'яснення постанови від 18.02.2011 року відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що брали участь у справі. В частині скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2011 року постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів. В іншій частині постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький