Справа № 157/2444/17
Провадження №2/157/242/17
05 липня 2017 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря Фесь Т.І.,
позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
встановив:
22 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1989 року він з відповідачем ОСОБА_2 почали спільно проживати в житловому будинку № 37а по вул. Центральна в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області. За цією адресою в 1991 році вони за спільні кошти побудували новий житловий будинок, в якому зареєстровані по даний час. Разом з ними проживає мати відповідача ОСОБА_2 - відповідач ОСОБА_3
З 07 вересня 2015 року по 01 червня 2017 року позивач відбував покарання в Маневицькій виправній колонії № 42. Після звільнення він повернувся проживати у свій будинок, однак потрапити до нього не зміг, оскільки колишня дружина ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_3 змінили замок у вхідних дверях і, таким чином, позбавили його можливості користуватися житлом. На неодноразові звернення впустити його до будинку відповідачі не реагують.
З цього приводу ОСОБА_1 звертався до Камінь-Каширського відділу поліції, однак там йому порекомендували звернутися до суду. На даний час він не має постійного місця проживання, тимчасово живе в знайомих.
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд зобов'язати відповідачів усунути йому перешкоди в користуванні житловим будинком № 37а в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області шляхом його вселення до даного житлового будинку.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, пояснив, що новий житловий будинок будували разом з відповідачами, однак користуватися майном наразі не має можливості, оскільки відповідачі його не впускають до хати. Поруч також знаходиться старий будинок, який використовується як господарська будівля - літня кухня. Будь-яких правовстановлюючих документів на спірний будинок у нього немає. Просить позов задовольнити, оскільки іншого житла він не має.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що в 1990 році уклала шлюб з відповідачем. Після одруження позивач переїхав проживати до неї та зареєструвався в житловому будинку № 37 по вул. Центральна в с. Нові Червища Камінь-Кашиського району, де крім них проживала її мама ОСОБА_3 Приблизно через рік спільного проживання вони розпочали будівництво нового житлового будинку за тією ж адресою поруч біля старого. Будівництво здійснювалося без будь-яких дозвільних документів та завершилося в 1995 році, тоді ж вони вселилися до новобудови. Фактично сім'я проживає в будинку, який не введений в експлуатацію. Сім років тому вони з позивачем розірвали шлюб. Тоді ж вона запропонувала йому влаштувати для себе окремий вхід до кімнати, яку він займав, оскільки спільне проживання з ним стало неможливим: він псував майно, приходив серед ночі п'яним, вчиняв насильство відносно неї та дітей, крав їхні гроші, за що неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Позивач відмовився від такої пропозиції та продовжував свої хуліганські дії. Після чергової крадіжки грошей ОСОБА_1 засудили до покарання у виді реального позбавлення волі. Перед відправленням у місця відбування покарання позивач демонтував вхідні двері будинку, заніс їх у свою кімнату, заявивши, що це його особисте майно та користуватися ним у його відсутності вони не мають права. В зв'язку з цим вона змушена була за власні кошти придбати та встановити нові вхідні двері, ключі від яких вона дійсно не дає позивачу, оскільки боїться спільно з ним проживати. Також пояснила, що в даний час займається реєстрацією спірного житлового будинку, оскільки він до цього часу не введений в експлуатацію. Адреса: вул. Центральна, 37а йому присвоєна формально. Фактично вони зареєстровані в старому будинку - по вул. Центральна, 37, який зареєстрований у погосподарській книзі, придатний для проживання та на який видана будинкова книга. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала з тих же підстав. Пояснила, що участь позивача в будівництві нового житлового будинку була незначною, оскільки основний обсяг робіт виконала вона, так як працювала в будівничій бригаді та мала можливість будувати будинок господарським способом з допомогою своїх колег. Вважає позов безпідставним.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позов безпідставним і таким, що до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 03 листопада 1990 року, про що свідчать відповідні записи в паспортах сторін відповідно АС 891516 та АС 536730. 10 листопада 1990 року позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловому будинку своєї тещі - відповідача ОСОБА_3, що встановлено з дослідженої судом будинкової книги для прописки громадян, проживаючих у цьому будинку. В той же час, з пояснень сторін встановлено, що за тією ж адресою в 1995 році був збудований новий житловий будинок, який на час вирішення спору не введений в експлуатацію та в який позивач просить його вселити. Дана обставина визнана сторонами, а тому в силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Частинами 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
У відповідності до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Аналізуючи наведені вище норми закону, слід зробити висновок, що житловим будинком може вважатися споруда капітального типу, будівництво якої було розпочато, проводилося та закінчене у відповідності до норм діючого законодавства. Лише після проходження процедури введення його в експлуатацію у власника майна виникає право на його державну реєстрацію, проведення якої в свою чергу є підставою вважати новобудову житловим будинком та використовувати його за призначенням.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не надав суду відповідних правовстановлюючих документів, що спірне нерухоме майно зареєстровано як житловий будинок, тому й відповідних майнових прав щодо усунення в користуванні житловим приміщення в позивача не виникає.
Поряд з цим, не заслуговують на увагу подані позивачем довідки Новочервищанської сільської ради від 19 червня 2017 року № 1186, № 1187, в яких вказано, що ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, по вул. Центральна в с. Нові Червища Камінь-Каширського району, оскільки в цих довідках не вказані документи (погосподарська або будинкова книга), на підставі яких вони видані. В той же час, з наданої відповідачами будинкової книги встановлено, що в дійсності позивач зареєстрований у житловому будинку за адресою: вул. Центральна, 37, с. Нові Червища Камінь-Каширського, який належить відповідачу ОСОБА_3 та як визнали сторони в судовому засіданні, придатний для проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Враховуючи встановлений в суді той факт, що позивач зареєстрований в іншому будинку, ніж той до якого просить його вселити, що в користуванні житлом, де він фактично зареєстрований йому ніхто перешкод не чинить, свої майнові права на інше житло він не підтвердив, тому суд вважає, що права позивача на користування житловим приміщенням не порушені.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судову засіданні докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, статтями 331, 379, 380 ЦК України, статтею 156 ЖК УРСР, статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: ОСОБА_4