06 липня 2017 рокусправа № 334/2493/17(2-а/334/354/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2017р. у справі №334/2493/17 (2-а/334/354/17)
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
17.04.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Правобережне об'єднане УПФУ м.Запоріжжя) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 2-5/.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2017р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №334/2493/17 (2-а/334/354/17)та справу призначено до судового розгляду / а.с. 11/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що він з 1999р. отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після призначення пенсії він продовжував працювати, з 27.01.2017р. він набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і 14.03.2017р. він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком та з 14.03.2017р. йому було призначено пенсію за віком, але під час призначення пенсії за віком відповідачем було для визначення розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2007р., позивач вважає такі дії відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки при призначенні йому пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при визначені розміру пенсії відповідач повинен був застосувати показники середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тому просив суд визнати протиправними дії відповідача про застосування при нарахуванні позивачу пенсії за віком коефіцієнту для визначення середнього заробітку за 2007р., зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії нарахованої позивачу за віком з 14.03.2017р. із застосуванням для визначення середнього заробітку показники середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2017р. у справі №334/2493/17 (2-а/334/354/17) адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного УПФУ м.Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в призначення пенсії за віком з 14.03.2017р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; зобов'язано Правобережне об'єднане УПФУ м.Запоріжжя з 14.03.2017р. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.01.2017р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією. (суддя Гнатюк О.М. ) / а.с. 25-27/.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції від 11.05.2017р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с.32-33/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 11.05.2017р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 42-43/, заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 11.05.2017р. у даній справі залишити без змін. .
Дана справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1, позивач у даній справі, з 26.07.1999р. отримував пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та після призначення пенсії позивач продовжував працювати, зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду даної справи та долучені до матеріалів справи / а.с. 19 зворотна сторона, а.с. 7-8/.
14.03.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно о положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 9/, та відповідачем з урахуванням того, що на момент призначення пенсії за віком позивачу його загальний трудовий стаж складає 42 роки 4 місяці та 1 день, заробіток для визначення розміру пенсії, який обчислено відповідачем і становить 2494,68 грн., позивачу встановлено пенсію за віком у розмірі 1509,85 грн., при цьому з метою визначення середнього заробітку відповідачем застосовано середню заробітну плату в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. /а.с. 11,19,20/.
При цьому необхідно зазначити, що відповідачем під час розгляду даної справи у якості обґрунтування застосування ним при визначенні розміру пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн., зазначено, що у даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший і для застосування середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави оскільки цей показник застосовується тільки для первинного призначення пенсії / а.с. 17-18/.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі врегульовано положеннями Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Аналіз положень ст. ст. 5,9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» дає можливість зробити висновок про те, що пенсія по інвалідності, яка отримана за час служби в органах внутрішніх справ - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - це пенсія за віком.
З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи щодо підстав призначення пенсії позивачу у 1999р. та 14.03.2017р. колегія суддів вважає, що у даному випадку приймаючи до уваги, що позивач у справі не користувався раніше жодним з видів пенсій визначених ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у позивача право на отримання пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникло вперше, а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший, як це вважає відповідач, і при визначені розміру пенсії за віком позивачу у справі, який після призначення пенсії до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» продовжував працювати, відповідач під час призначення пенсії за віком позивачу (14.03.2017р.) повинен був керуватись положеннями ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому необхідно зазначити, що аналогічна правова позиція була висловлене Верховним Судом України в постановах від 31.03.2015р. у справі №21-612а14 та від 02.12.2015р. у справі №193/1029/14-а, і відповідно до положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, які визначають підстави та порядок призначення пенсії за віком, колегія суддів вважає, що відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час призначення та визначення розміру пенсії за віком позивачу у справі 14.03.2017р. безпідставно визначив середній заробіток із застосуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2007р, і такі дії відповідача є неправомірними, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позивачем у справі позовних вимог.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 11.05.2017р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2017р. у справі №334/2493/17 (2-а/334/354/17) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії на адресу осіб, які беруть участь у розгляді справи, з моменту її постановлення, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко