ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 липня 2017 року № 826/4965/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м.Києві Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 715,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в поверненні надміру сплаченого пенсійного збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки позивач звільнений від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97), як особа, що придбала житло вперше, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.
Представник відповідача заперечень по суті позову не надав.
Представник третьої особи через канцелярію суду надав письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що повернення помилково сплаченої суми збору до бюджету здійснюється за поданням, в даному випадку, відповідача, яке до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві не надходило. Просив слухати справу без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві
В судовому засіданні 03 липня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест», в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сіріус Інвест Груп» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого останнім, як покупцем, набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,9 кв.м., загальною вартістю 1 171 445,00 грн.
Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2016 року; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 971695580000.
При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем сплачено 11 715,00 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція № 0.0.588119396від 20.07.2016 року на суму 11715, 00 грн.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Києва із заявою від 06.01.2017 року щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 11 715,00 грн.
Листом №2445/16 від 17.01.2017 року відповідач повідомив заявника, що на даний час не існує офіційного джерела, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше. Право громадянина на придбання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути підтверджено в судовому порядку.
Позивач вважає, що не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки житло ним було придбано вперше.
З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою стягнення помилкового сплаченого 1% пенсійного збору за придбання нерухомого майна в сумі грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 153 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надав суду Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 63947873 від 20.07.2016 року.
Згідно вказаного витягу позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_2,що була предметом договору купівлі - продажу від 20.07.2016 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо мого майна щодо об'єкта нерухомо мого майна від 04.07.2017 року, відомості про реєстрацію за позивачем іншого нерухомого майна, ніж придбаної ним квартира АДРЕСА_2 - відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
В той же час, на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо помилковості сплати позивачем до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку про протиправність відмови Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у повернені ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 11 715,00 грн.
Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування та подання до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Таким чином, для ефективного відновлення порушеного права позивача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві слід зобов'язати сформувати та подати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 11 715,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.588119396від 20.07.2016 року.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати подання до Головного Управління державної казначейської служби України у місті Києві про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_2) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості 11 715,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.588119396від 20.07.2016 року
Присудити на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 660,00 грн. (шістсот шістдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа