05 липня 2017 рокусправа № 804/58/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі №804/58/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдніпромедконсалтінг» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдніпромедконсалтінг» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило:
1) визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо проведення з 06.12.2016р. по 09.12.2016р. перевірки Товариства на предмет додержання вимог законодавства про працю щодо повноти та своєчасності виплати заробітної плати за 2016 рік;
2) визнати протиправною та скасувати постанову від 27.12.2016 року № 597/4.1-9/475 про накладення штрафу у розмірі 288000,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України у зв'язку з допуском шістьох працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував оскаржену позивачем постанову відповідача, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку з'ясованих судом обставин і помилкове визначення у зв'язку з цим їх правового значення, відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, прохав залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача з проведення перевірки протиправними не оскаржує.
Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання доручення Держпраці від 27.10.2016 року №10730/4.1/4.3-ДП-16, на підставі згоди Держпраці від 27.10.2016 року №10784/4.1/4.3-ДП-16 в період з 06.12.2016 року по 09.12.2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні, згідно наказу та направлень, була проведена позапланова перевірка ТОВ «Укрдніпромедконсалтінг» з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами перевірки було складено акт від 09.12.2016 року № 597/4.1-9 (а.с.9-25). За висновками акту, під час перевірки виявлено серед інших порушення вимог частин 1, 3 ст. 24, ст. 31 КЗпП України, а саме: фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.
На підставі акту перевірки було винесено постанову від 27.12.2016 року №597/4.1-9/475 (а.с.26-30), якою на ТОВ «Укрдніпромедконсалтінг» накладено штраф у розмірі 288000,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення, що полягає у допуску шістьох працівників до роботи без оформлення трудового договору.
За фабулою постанови, ТОВ «Укрдніпромедконсалтінг» уклало договори з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання послуг, та допустило останніх до роботи на посадах лікарів без фактичного укладення з ними трудових договорів. Висновок щодо порушення зроблено з огляду на те, що предмет укладених цивільно-правових угод вказує на процес трудової діяльності, а не на конкретний результат послуги, оскільки співпадає з посадовими обов'язками штатних працівників, послуги мають системний характер (надаються понад 1 місяць), їх оплата здійснюється відповідно до документів, розроблених як для штатних працівників.
Позивач, вважаючи постанову протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржену постанову відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було допущено порушення, за яке застосовано та накладено штраф.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Перевіряючи доводи відповідача щодо наявності ознак трудових відносин між ТОВ «Укрдніпромедконсалтінг» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частинами 1, 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В матеріалах справи містяться копії цивільно-правових угод, укладених позивачем, в особі директора ОСОБА_7, з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 143-160). Зазначені договори надавалися позивачем під час перевірки та їх оцінка відображена у акті перевірки.
Предметом таких угод є надання профільних (медичних) консультацій пацієнтам Медичного Центру «Мурзілка» (ТОВ «Укрдніпромедконсалтінг») (п.1.1 угоди). Оплата послуг здійснюється тільки за надані послуги, зазначені у відповідних актах приймання виконаних робіт. Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, що складає 50% від вартості послуг, наданих пацієнтам Медичного Центру, за вирахуванням податків та зборів (п.2.2. угоди). В п. 8.2 міститься застереження, що на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно організовує виконання договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.
Суд встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у перевіряємому періоді мали основне місце роботи у медичних закладах, займали посади лікарів (а.с. 55-58), а послуги консультування пацієнтів позивача надавали у вільний від роботи час.
Доводи відповідача про системність надання послуг спростовуються актами виконаних робіт, з яких вбачається, що консультації надавалися нерегулярно, лише протягом кількох днів у місяці.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правовим договором.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).
Аналізуючи наведені положення законодавства, можливо стверджувати, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Виконавець послуг, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, що підтверджується й умовами відповідних договорів.
Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угоди, що укладалися позивачем з вказаними вище особами не визнані недійсними у встановленому законом порядку, що сторонами не заперечується.
В даному випадку мало місце саме укладення договорів про надання послуг, а відносини, що виникли між сторонами такого договору, вимогами законодавства про працю не регулюються.
Колегія суддів вважає, що позивач надав достатньо доказів на спростування висновків відповідача про допущені порушення вимог 1, 3 ст. 24, ст. 31 КЗпП України, а суд обґрунтовано прийняв рішення про наявність підстав для скасування оскарженої постанови.
Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у додаткових обґрунтуваннях апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судового збору з відповідача, який за законом звільнений від такої сплати, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 804/58/17 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.А. Щербак