Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Конєва С.О.
05 липня 2017 рокусправа № 804/2323/17
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Гімона М.М. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Коваль І.О., представника відповідача - Колупаєва О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року у справі №804/2323/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС-Ф" (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 17.11.2016 року №0009281201.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до нього було застосовано штраф у загальній сумі 7528,16 грн. за затримку реєстрації податкових накладних № 15, № 16, № 19 від 03.10.2015 року, які були зареєстровані 19.10.2015 року, тобто за затримку реєстрації на 1 день. Податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 17.11.2016 року №0009281201 було прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 31.10.2016 року. Дії з проведення відповідачем камеральної перевірки 31.10.2016 року за період - жовтень 2015 року є протиправними з підстав того, що податковою інспекцією камеральну перевірку проведено поза межами термінів, встановлених для такої перевірки нормами п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України та за відсутністі підстав на проведення зазначеної перевірки. Положення ст. 120-1 Податкового кодексу України, які діяли до 01.01.2016 року, передбачали застосування штрафних санкцій за цією нормою лише після затвердження Міністерством Фінансів України відповідного Порядку про застосування штрафних санкцій, проте такий порядок останнім не був затверджений до 01.01.2016 року, а з 01.01.2016 року таку норму щодо затвердження відповідного порядку було взагалі виключено зі ст. 120-1 Податкового кодексу України. На момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних (жовтень 2015 року) повинна застосовуватись ст. 120-1 Податкового кодексу України в редакції на момент вчинення такого порушення. Станом на 31.10.2016 року порядку застосування штрафних санкцій за ст.120-1 Податкового кодексу України не існувало, а тому податкова інспекція здійснила розрахунок та нарахування штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2016 року без урахування чинних норм законодавства станом на жовтень 2015 року, тобто протиправно.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми "Н" №0009281201 від 17.11.2016 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС-Ф" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що за нормами п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться виключно на підставах зокрема, даних Єдиного реєстру податкових накладних, а відтак, контролюючий орган вважає, що наведені норми не визначають жодних граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності.
Пункт 200.10 ст.200 Податкового кодексу України передбачає 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки заявлених у декларації даних проте вказаний пункт є складовою статті, включеної до розділу V "Податок на додану вартість" та визначає строки проведення розрахунків та визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету, а не граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Вказаний 30 денний строк на проведення перевірки не може бути застосований з огляду на те, що камеральна перевірка у таких випадках повинна проводитись з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, адже кількість пропущених днів може перевищувати 61 день, а отже, на думку відповідача, перевірка проведена у межах законодавства.
Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.
Оскільки податкові накладні № 15, №16, № 19 від 03.10.2015 року позивачем складені після 01.10.2015 року, зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то до платника податку, відповідального за її реєстрацію в ЄРПН, застосовуються штрафні санкції за ст. 120-1 ПК України, при цьому позивачем не додано документів, які б спростовували факти встановлених порушень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.58 Конституції України, на яке посилається позивач з приводу того, що ст.58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися до будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів, не міститься зазначених позивачем висновків, а вказана позиція взята із окремої думки судді Конституційного Суду України Савенка М.Д.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС-Ф" зареєстроване як юридична особа 11.06.2011 року виконкомом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Героїв, 17 прим.228, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Соборному (Жовтневому) районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у справі копіями статуту позивача, випискою з ЄДРПОУ, довідкою Головного управління статистики, довідкою про взяття на облік на витягом з реєстру платників ПДВ (а.с.10-13, 16-26).
19.10.2015 року позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) було здійснено реєстрацію податкових накладних №15 від 03.10.2015 року на суму ПДВ 23876,02 грн.; № 16 від 03.10.2015 року на суму ПДВ 24726,50 грн.; №19 від 03.10.2015 року на суму ПДВ 26679,14 грн. - 19.10.2015 року, що підтверджується копіями відповідних накладних та копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних (а.с.58-63).
Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем була подана та зареєстрована у встановленому законодавством порядку 17.11.2015 року, що підтверджується копією відповідної декларації з ПДВ та копією квитанції №2 (а.с.64-66).
31.10.2016 року посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за жовтень 2015 року за результатами якої складено акт перевірки №618/1201/37731990, згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН № 15, № 16, № 19 від 03.10.2015 року на 1 день, які були зареєстровані замість 18.10.2015 року - 19.10.2015 року (а.с.27-28).
На підставі висновків вищенаведеного акту перевірки 17.11.2016 року до позивача були застосовані штрафні санкції, а саме: за ст. 120-1 ПК України накладено штраф у розмірі 10% від загальної суми податкових накладних зареєстрованих із затримкою, який становить 7528 грн. 16 коп. згідно податкового повідомлення-рішення №0009281201 (а.с. 37-38).
В подальшому, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вказаного рішення шляхом подання відповідних скарг, яке завершилося 23.03.2017 року прийняттям ДФС України рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 17.11.2016 року ( а.с. 39-57).
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення №0009281201 від 17.11.2016 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про застосування податкового законодавства, яке було чинне на момент проведення перевірки (станом на 31.10.2016 року) є помилковими, оскільки до застосування підлягає податкове законодавство, яке було чинне на момент виникнення таких правовідносин.
Аналізуючи норми податкового законодавства чинного на момент виникнення спірних відносин (жовтень-грудень 2015 року) суд першої інстанції вирішив, що на позивача було покладено обов'язок складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН протягом 15 календарних днів з дня їх складання, при цьому, з урахуванням строків, які врегульовують вихідні та святкові дні згідно п.49.20 ст. 49 ПК України, оскільки податкову накладну суд першої інстанції відніс до однієї із форм податкової звітності платника податків.
Останнім календарним днем реєстрації податкових накладних у ЄРПН складених 03.10.2015 року є 18.10.2015 року вихідним днем (неділя), тобто останнім днем строку реєстрації податкових накладних, є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 19.10.2015 року (понеділок) у відповідності до вимог п.49.20 ст.49 ПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не було допущено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями проведення камеральної перевірки даних ЄРПН протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації та, відповідно, накладення на платника податку на додану вартість штрафів за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН за умови затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, порядку затвердження застосування штрафних санкцій згідно п.1201.3 ПК України (чинної станом на жовтень 2015 року).
Оскільки, на думку суду першої інстанції, контролюючий орган порушив порядок проведення камеральної перевірки та у 30-денний календарний термін, встановлений п.200.10 ст.200 ПК України не здійснив камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за жовтень 2015 року, термін сплинув 17.12.2015 року.
З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які стосуються порушень позивачем строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН, слід застосовувати положення Податкового кодексу України в редакції чинній на момент вчинення цих порушень (жовтень 2015 року), а до правовідносин, які стосуються проведення відповідачем камеральної перевірки, слід застосовувати положення Податкового кодексу України в редакції чинній на момент здійснення цієї перевірки (31.10.2016 року).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем дійсно податкові накладні № 15, № 16 та № 19 від 03.10.2015 року були зареєстровані у ЄРПН - 19.10.2015 року.
Згідно з абз.1, 4 п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент вчинення виявлених відповідачем порушень, тобто жовтень 2015 року) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
При цьому згідно з абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції чинній на жовтень 2015 року) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Отже, п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює обов'язок платника податків, який виступає в господарській операції продавцем товарів/послуг скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у строк не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що реєстрація податкових накладних № 15, № 16 та № 19 від 03.10.2015 року в ЄРПН здійснена підприємством 19.10.2015 року, тобто на шістнадцятий календарний день, наступний за датою їх складання.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що останнім календарним днем реєстрації податкових накладних у ЄРПН складених 03.10.2015 року є 18.10.2015 року - вихідний день (неділя), тобто останнім днем строку реєстрації податкових накладних, є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 19.10.2015 року (понеділок) у відповідності до вимог п.49.20 ст.49 ПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
В свою чергу, зі змісту ст.201 Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна є податковим документом, який підтверджує виникнення податкового зобов'язання у платника податків у зв'язку з продажем товарів і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податку у зв'язку з придбанням таких товарів.
Отже, п.49.20 ст.49 Податкового кодексу України, на який посилається суд першої інстанції, регулює порядок та строки подання до контролюючих органів саме податкової декларації, а тому застосування зазначеної норми до строків реєстрації податкових накладних неможливе, оскільки податкові накладні не є формою податкової звітності підприємства в розумінні діючого законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем вірно встановлено порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН складених 03.10.2015 року на 1 день.
Разом з тим, у п.120-1.1 ст.120-1 ПК України (в редакції чинній на жовтень 2015 року та на жовтень 2016 року) встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
В свою чергу, у п.35 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.
Таким чином, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН і на момент вчинення позивачем порушення, і на момент проведення камеральної перевірки передбачена відповідальність у вигляді штрафу, який і був застосований відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2016 року №0009281201.
Наведене свідчить про наявність законних підстав для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 17.11.2016 року №0009281201, яким до позивача за ст.120-1 ПК України накладено штраф у розмірі 10% від загальної суми податкових накладних зареєстрованих із затримкою, який становить 7528 грн. 16 коп. (а. с.37-38).
Доводи позивача, про те, що до 01.01.2016 року Податковим кодексом України передбачена відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, застосування яких здійснювалось у встановленому Порядку, який не був затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що можуть слугувати підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, адже відсутність розробленого та затвердженого центральним органом виконавчої влади порядку (механізму) застосування штрафних санкцій не виключає відповідальності за порушення у вигляді штрафу, передбаченого спеціальним законом - Податковим кодексом України.
В частині доводів позивача про порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо проведення камеральних перевірок, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Так, в абз.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Отже, враховуючи положення п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною перевіркою (у контексті спірних правовідносин) вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, яка складається, зокрема, і з даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про наявність законних підстав для проведення відповідачем камеральної перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої складений акт №618/1201/37731990від 31.10.2016 року.
З огляду на вищевикладене, оскільки дата реєстрації податкових накладних є складовою частиною даних Єдиного реєстру податкових накладних, то питання своєчасності такої реєстрації можуть бути предметом камеральної перевірки.
В частині порушення 30-денного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 200.10 статті 200 ПК України, колегія суддів вважає, що вказаний термін передбачений для перевірки даних податкової декларації, а не своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, що не є податковою звітністю, у зв'язку з чим для такої камеральної перевірки необхідно застосовувати загальні строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, тобто 1095 днів. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд України в постанові від 09.02.2016 року у справі № 826/3285/15.
Доводи позивача щодо проведення відповідачем планової перевірки, яка проводилась у квітні 2016 року під час якої контролюючим органом вже перевірялось відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій підприємства за жовтень 2015 року, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач не мав права проводити камеральну перевірку за той самий період, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
З акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агротранс-Ф", за результатами якої було складено акт перевірки від 22.04.2016 року №177/04-36-14-02/37731990 вбачається, що питання своєчасності реєстрації податкових накладних складених позивачем у жовтні 2015 року не було предметом планової перевірки позивача, а тому відповідач мав право перевірити зазначені данні під час камеральної перевірки.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином доведено правомірність оскаржуваного рішення, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року у справі №804/2323/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю"Агротранс-Ф" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 липня 2017 року, в повному обсязі постанова виготовлена 06 липня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді М.М.Гімон
В.А.Шальєва