Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
03 липня 2017 р. № 820/1376/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панченко О.В
при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного
управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №223-1303 від 04.04.2016 року щодо нарахування ОСОБА_2 транспортного податку на суму 25000 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року №223-1303 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. Ознайомившись з даним повідомленням-рішенням позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки транспортний податок, об'єкт оподаткування якого змінено Законом України № 909-VII від 24.12.2015 року та який встановлено на території м. Харкова рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 року № 126/11 з відповідними змінами згідно рішення від 13.01.2016 року № 112/16 не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2016 році, оскільки такий податок повинен застосовуватися з 01 січня 2017 року.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правильного визначення вартості транспортного засобу у визначений законодавством спосіб, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування всіх істотних обставин.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у судове засідання повноважного представника не направила, про дату. час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України (а.с.41), правом на подання письмових заперечень не скористався.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Porsche, модель Cayenne з об'ємом двигуна 3598 куб.см, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 10.07.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.(а.с.11-12).
Відповідачем - Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року №223-1303, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. (а.с.13).
Зі змісту даного повідомлення вбачається, що згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, позивачу нараховано транспортний податок в розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України позивачу необхідно протягом 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок на належний йому автомобіль марки Porsche, модель Cayenne, 2013 року випуску, дата реєстрації 10.07.2013 року.
Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.
Так, відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).
Згідно до вимог п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Так, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ст.267 ПК України).
24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ) "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності з 01 січня 2016 року.
Законом внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
П.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції Закону № 909-VІІІ) передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Порядок обчислення та сплати податку встановлено п. 267.6 ст. 267 ПК України відповідно до якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідно до пп. 267.7.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. При цьому, пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Суд зауважує, що станом на дату прийняття спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а також станом на дату вирішення судом даного спору ані приписи Закону України № 71-VIII від 28.12.2014р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ані приписи Закону України від 24.12.2015р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", ані приписи ст.267 Податкового кодексу України неконституційними не визнані, не скасовані, з будь-яких інших причин дії не втратили, а відтак, є чинними.
За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення приписів перелічених актів законодавства поза увагою при розв'язанні спору.
Стосовно доводу позивача про запровадження місцевого податку - транспортного податку рішенням Верховної Ради України, а не рішеннями місцевих рад, суд зазначає, що у даному конкретному випадку таке рішення законодавця викладено у формі закону, який не був скасований, не був визнаний неконституційним, з будь-яких інших причин чинності не втратив.
При цьому, суд враховує, що національне законодавство України не містить підстав для невиконання приписів нормативно-правового акту з юридичним статусом закону, окрім випадків, визнання його неконституційним у порядку Закону України "Про Конституційний Суд України".
Незастосування до спірних правовідносин норм Закону України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ зумовлює необхідність застосування приписів Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, а це не виключає, а навпаки, підтверджує наявність податкового обов'язку відповідно до ст.267 Податкового кодексу України.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги приписи ч.2 ст.19 Конституції України і враховує, що порядок реалізації управлінської функції контролю у спірних правовідносинах має відповідати положенням ст.ст.54, 58, 267 Податкового кодексу України.
Відсутність у фізичної особи - громадянина обов'язку подавати податку звітність з транспортного податку позбавляє контролюючий орган безспірних правових підстав для прийняття рішення про проведення будь-якої перевірки з питання справляння транспортного податку, як-то: планової, позапланової, фактичної чи камеральної у порядку ст.ст.75-86 Податкового кодексу України.
Між тим, саме реалізація податковою інспекцією функції контролю у спосіб здійснення перевірки (починаючи з етапу листування між контролюючим органом та платником податків і завершуючи етапом документального закріплення результатів проведеного контролю шляхом складання акту перевірки) у даному випадку найбільш відповідає інтересам платника податків, позаяк у силу приписів ст.86 Податкового кодексу України саме зі змісту акту перевірки особа може дізнатися про суть податкового обов'язку, виконання якого покладається на таку особу.
Таким чином, складення акту перевірки здатне забезпечити найсприятливіші для особи умови захисту прав, свобод та інтересів, позаяк дозволяє реалізувати у кожному конкретному випадку принцип правової визначеності.
Однак, за наявності у ст.54 Податкового кодексу України спеціальної норми про повноваження контролюючого органу приймати податкові повідомлення - рішення у випадках, коли контролюючий орган є відповідальним за нарахування податкового зобов'язання та існуванні такого ж положення у приписах ст.267 Податкового кодексу України, факт непроведення податковою інспекцією перевірки не може бути визнаний судом підставою для скасування спірного рішення.
Суд бере до уваги, що відповідно до абз.2 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII, середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб- сайті.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів того якою є середньоринкова вартість авто, яке належить їй на праві власності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року №223-1303 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши обґрунтованість доводів позивача, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень діяв у межах та у спосіб, передбачені законодавством України, що в свою чергу вказує на не порушення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст.11, 12, 51, 71, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163. ст.167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2017 року.
Суддя Панченко О.В.