27 червня 2017 р.Р і в н е 817/426/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:позивача: представник Поліщук Т.С. ,відповідача: представник Галдецький Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій ,
15.03.2017 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незвільненні його з військової служби та зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби у зв'язку із закінченням дії контракту.
Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані представником позивача в судовому засіданні, яка на їх обґрунтування зазначила, що 28.11.2013 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до пункту 3 Контракту, його укладено строком на три роки. А відповідно до пункту 4, сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні. У визначений термін позивач повідомив командування військової частини про те, що немає наміру продовжувати дію контракту у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я після поранення. Вказане не було взято до уваги командуванням, і дію контракту було продовжено в односторонньому порядку. 17.12.2016 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту. А 30.12.2016 - отримав відповідь, згідно якої термін контракту продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації у зв'язку із функціонуванням в Україні особливого періоду. Доводила, що відповідачами незаконно відмовлено в звільненні позивача з військової служби по закінченню дії строку контракту, так як підстави, з якими Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" пов'язує можливість продовження дії контракту позивачу - відсутні, відтак відмова припинити дію контракту не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Позивач в повній мірі виконав конституційний обов'язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, а бездіяльність відповідача щодо незвільнення його з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту, порушує його права та охоронювані законом інтереси. За наведеного просила в судовому порядку зобов'язати відповідача розірвати контракт.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, наголошував на тому, що станом на день подачі позивачем рапорту про звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту, в державі не закінчився особливий період, оскільки національна економіка не переведена на роботу в умовах мирного часу, а Збройні Сили України та інші військові формування не переведені на організацію і штати мирного часу. Покликався на частину другу розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" №1769-VIII від 06.12.2016, відповідно до якої право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом. І доводив, що оскільки термін дії контракту з позивачем було продовжено на період до оголошення демобілізації, то його звільнення можливе виключно з дотриманням норми частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 та Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" №1769-VIII від 06.12.2016. За наведеного, просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
28.11.2013 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт на проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с.6). Відповідно до пунктів 3, 4, цей Контракт є строковим та укладений строком на три роки. Сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні.
Сторонами не заперечується, що за спливом строку дії контракту командиром відповідача на підставі частини 9 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" видано наказ про продовження військової служби позивача понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Нових контрактів між сторонами не укладалося.
17.12.2016 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту (а.с.8).
Згідно з відповіддю ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 30.12.2016, термін контракту позивача продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації у зв'язку із функціонуванням в Україні особливого періоду (а.с.9).
Крім цього, ОСОБА_1 , після множинних вогнепальних осколкових поранень (04.02.2015) проходив стаціонарне лікування і військово-лікарську комісію (а.с.10-13). Згідно з довідкою обласної МСЕК від 28.09.2015 йому встановлено 15% втрати працездатності по наслідках поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (а.с.14).
На день розгляду справи судом ОСОБА_1 продовжує перебувати у складі механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону бригади, ВОС 101627А (а.с.7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За визначеннями, які містяться в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу. І особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
18.03.2014 набрав законної сили Закон України №1126-УІІ від 17.03.2014, яким затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014. Згідно з пунктом 4 зазначеного Указу, голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.
Також з набранням чинності Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" №405/2014 від 14.04.2014, а саме з 14 квітня 2014 року розпочалось проведення антитерористичної операції на Сході України.
Законом України №1240-VII від 06.05.2014 затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" №454/2014 від 06.05.2014, а Законом України №1595-УІІ від 22.07.2014 затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" №607/2014 від 21.07.2014 року.
Законом України №113-VІІІ від 15.01.2015 затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 від 14.01.2015. Згідно з пунктом 5 зазначеного Указу, Кабінету Міністрів України постановлено: перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь ПОВНА ГОТОВНІСТЬ; установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ.
З урахуванням наведеного та положень статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993, з 18 березня 2014 року в Україні наступив особливий період, який триває і по цей час, позаяк жодних нормативно-правових актів, які б передбачали закінчення чи скасування умов особливого періоду, не видано.
Згідно з пунктом 4 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 від 14.01.2015 у період з 18 березня по 1 травня 2015 року належить провести звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 "Про часткову мобілізацію".
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 6 травня 2014 року №454 "Про часткову мобілізацію" №254/2015 від 06.05.2015, належить провести у травні - липні 2015 року звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 6 травня 2014 року №454 "Про часткову мобілізацію".
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" №328/2015 від 12.06.2015, належить провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15" №115/2016 від 25.03.2016 належить провести у березні - квітні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період: призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 "Про часткову мобілізацію" і не звільнених з військової служби згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 року №328 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію"; призваних під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 "Про часткову мобілізацію".
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" №271/2016 від 24.06.2016 належить провести у червні - липні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 "Про часткову мобілізацію".
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" №411/2016 від 26.09.2016, належить провести у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 військова служба поділяється на такі види: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Як свідчить зміст вищезазначених Указів Президента України демобілізації підлягали лише ті військовослужбовці, які були призвані на військову службу і саме під час мобілізації та на особливий період.
Таким чином, зазначені Укази стосовно демобілізації не стосувалися військовослужбовців, що служать за контрактом, тобто не поширювали свою дію на спірні правовідносини.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.
За правилами пункту 13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, на військову службу за контрактом приймаються: громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992; військовослужбовці інших військових формувань із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.
Види контрактів визначені у пункті 15 Положення, а строки, на які укладаються контракти - у пункті 18.
За правилами пункту 34 Положення, контракт припиняється (розривається), зокрема, у день закінчення строку контракту.
В той же час, в силу вимог пункту 35 Положення, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992; 2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "д", "з", "к" та "м" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992.
При цьому, розділом XIV Положення визначені особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.
За пунктом 252 вказаного розділу, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду:
1) проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993, а також прийом громадян на військову службу за контрактом;
2) військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992;
3) за рішенням командирів військових частин військовослужбовці, які перебувають у відповідних відпустках (за винятком відпусток для лікування у зв'язку з хворобою, з вагітністю і пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), можуть бути відкликані із цих відпусток та за викликом зобов'язані негайно повернутися до місця служби.
У відповідності до частин другої-третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин: листопад-грудень 2016), для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років. Для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин: листопад-грудень 2016) встановлено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону. При цьому суд зауважує, що з правового змісту зазначених положень вбачається, що дія контракту продовжується для таких осіб, що проходять службу за контрактом, у випадку настання особливого періоду, тобто законодавчо врегульований часовий період на який розповсюджується дія внесених змін до цієї статті, а саме він розповсюджується не лише на тих осіб, які уклали контракт під час дії такої правової норми, але ж і на тих військовослужбовців, які укладали контракт ще до внесених змін. Це витікає із самої конструкції норми, в якій чітко зазначено про продовження дії контракту, тобто який вже був укладений (вже існував) в тому числі і раніше.
В свою чергу, за правилами пункту 1 частини восьмої статті 26 цього Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин: листопад-грудень 2016) під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом I чи II групи, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Між тим, позивач до жодної із категорій осіб, визначених наведеною нормою Закону, не відносився.
За таких обставин, з урахуванням того, що під час дії контракту позивача, а саме з 18 березня 2014 року в Україні настав особливий період, а законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, то дія контракту позивача вважається продовженою понад встановлений ним строк - 28.11.2016, а саме на період до оголошення демобілізації.
Також, суд звертає увагу на пункт 6 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеного 28.11.2013 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), яким визначено, що при вирішенні питань, не передбачених цим Контрактом, сторони керуються вимогами законів та інших нормативно-правових актів.
Оскільки питання щодо продовження дії контракту в період особливого стану не було врегульовано контрактом, тому при вирішенні спірних питань не врегульованих контрактом слід керуватися вимогами законів та інших нормативно-правових актів, що існували та були видані під час дії контракту.
На момент звернення позивача до відповідача з рапортом - 17.12.2016, Президентом України питання про демобілізацію осіб, призваних на військову службу за контрактом на особливий період не вирішувалось. У зв'язку із вказаним, суд вважає правомірними дії відповідача щодо не погодження звільнення позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд України у своїй постанові №21-112а15 від 30.06.2015 залишаючи без задоволення заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 у справі №800/582/14 та вказавши, що вказане рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального права, погодився з правовою позицією суду касаційної інстанції про те, що законодавчі обмеження щодо звільнення військовослужбовців пов'язані, у першу чергу, з особливим станом і лише у другу з мобілізацією як його складовою частиною і що військовослужбовці Збройних Сил України продовжують проходити військову службу понад встановлені строки контракту на період до оголошення демобілізації, відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції Закону №711-VIII від 06.10.2015).
Крім того, як встановлено судом, наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 термін контракту позивача продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації у зв'язку із функціонуванням в Україні особливого періоду відповідно до частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992.
Доказів оскарження такого наказу, що створив юридичні наслідки, пов'язані з його виконанням, та його скасування у встановленому порядку, суду не надано.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у незвільненні позивача з військової служби, позаяк в даному випадку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституції та законами, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" №1769-VIII від 06.12.2016, частину третю статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 викладено в новій редакції , а пункт 1 частини восьмої статті 26 цього Закону доповнено трьома новими абзацами. При цьому вказані зміни набули чинності з 07.01.2017, тобто вже після того, як командування розглянуло рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2016. Доказів подання нового рапорту суду не надано, а тому підстав поширювати вказані зміни на спірні правовідносини у суду немає.
Прикінцевими положеннями Закону України №1769-VIII від 06.12.2016, встановлено, що право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці:
які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992;
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом.
В силу таких приписів і за умови відсутності інших обставин, позивач набуде право на звільнення з військової служби через 18 місяців з дати продовження дії його контракту.
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, не підтверджені матеріалами справи, а тому є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 в позові до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання звільнити з військової служби у зв'язку із закінченням дії контракту, відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Друзенко Н.В.