ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
05 липня 2017 року справа № 813/1643/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.
секретар судового засідання Бугара М.Р.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Темника Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2016 р. №0003441303 та від 13.07.2016 р. №0010351303.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній у 2014 році) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку- боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого(прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Але, в порушення вимог абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України податковий орган провів нарахування податку на доходи фізичних осіб не з'ясувавши об'єктивних даних, зокрема, чи не було таке списання проведено у зв'язку із закінченням строків позовної давності, чи повідомляв банк платника податку - боржника про проведене списання. Також, на думку позивача, податковим органом не враховано, що банк проводив списання не лише суми основного боргу, але й нарахованих процентів за користуванням кредитом, штрафних санкцій, і всі вказані суми включив до розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. А тому, вважає, об'єкт оподаткування визначений невірно, отже податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 р. №0003441303 та від 13.07.2016 р. №0010351303 підлягають скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити .
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки позивачем не відображено анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, контролюючим органом правомірно збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та, відповідно, винесені спірні податкові повідомлення-рішення.. З цих підстав просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:
Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- вимог п.49.1, пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України щодо не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік;
- п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 44.1 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України щодо незадекларування отриманого доходу як додаткового блага від анулювання (прощення) боргу в розмірі 522 932, 02 грн, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осібза 2014 рік на 85 975, 2 грн.
Результати перевірки оформлено актом від 14.03.2016 року №118/17-03/НОМЕР_1.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №0003441303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 107 639, 00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 85 975, 2 грн (15% бази оподаткування) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21 663, 8 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, в ході розгляду якого відповідачем встановлено, що визначено занижений податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 85 975,2 грн, що не відповідає вимогам ПК України. Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України сума заниженого податку повинна становити 88 654 (за ставкою податку в розмірі 17% бази оподаткування замість 15% згідно податкового повідомлення -рішення від 26.04.2016 року №000344130 ).
Судом встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області отримано від ПАТ «Укрсиббанк» листа № 11-51/35661/4 від 14.12.2015, яким банк повідомив відповідача, що надання інформації про надані доходи ОСОБА_1 є банківською таємницею. Порядок розкриття банківської таємниці встановлено ст. 62 Закону України №2121, відповідно до якої банківська таємниця розкривається центральним органом виконавчої влади, що реалізують державну податкову політику на їх письмову вимогу тільки щодо наявності банківських рахунків.
Як встановлено Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 не подавала до податкового органу декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та, відповідно, не відобразила суму анульованого (прощеного) боргу у складі загального річного оподатковуваного доходу за 2014 рік.
Відповідно до підп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Як передбачено підп.14.1.47 цього ж пункту, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Базою оподаткування, згідно з абзацу "д" підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції чинній на момент отримання додаткового блага), є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З урахуванням положень наведеної норми та визначення поняття доходу, суд вважає, що до складу оподаткованого доходу повинна включається лише анульована (прощена) кредитором сума основного боргу, оскільки проценти та пеня не можуть вважатись доходом в розумінні Податкового кодексу України.
Висновок щодо застосування зазначених норм у такий спосіб, викладено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 за №21-1364а15, а тому враховується судом при вирішенні даного спору, відповідно до абз. 2 ч.1 ст.244-2 КАС України. При цьому, суд не знайшов підстав для відступлення від зазначеної правової позиції.
З акта перевірки слідує, що відповідачем, при визначенні позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, була врахована вся сума, яка прощена банком. Водночас, відповідно до зазначених вище положень ПК України, до загального оподатковуваного доходу позивача повинна включатись лише сума основного боргу, що анульований банком, не враховуючи відсотків за користування кредитом та пені по кредиту. Також відповідач не надав доказів направлення та отримання позивачем повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки така перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податковий орган провів нарахування податку на доходи фізичних осіб не з'ясувавши об'єктивних даних, зокреми чи не було таке списання проведено у зв'язку із закінченням строків позовної давності, чи повідомляв банк платника податку-боржника про проведене списання. Окрім того,відповідач не дослідив чи включалися відсотки за користування кредитом та пені по кредиту в суму анульованого (прощеного) боргу.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що в даному випадку відповідачем не надано достатньо належних та допустимих доказів правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 1110,00 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати винесені Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 р. №0003441303 та від 13.07.2016 р. №0010351303.
3. Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1) 1110, 00 грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.07.2017 р.
Суддя Братичак У.В.