20 червня 2017 року справа № 823/763/17
15 год. 43 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,
за участю: представника позивача Казіміренко Я.А. - за довіреністю, представників відповідача Єсика В.О. та Манько Н.А. - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Неско Інформ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій,
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Неско Інформ» (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2016 році в сумі 8714 грн. 29 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 104 грн. 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просила задовольнити з підстав, викладених вище.
Згідно з наданими письмовими запереченнями проти адміністративного позову відповідач заперечує проти позову та зазначив, що товариством виконано обов'язок щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда та надано центру зайнятості інформації про вакантну посаду для працевлаштування інваліда. Також до центру зайнятості подавалась звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН про наявність вакантних посад для працевлаштування інваліда. Таким чином, оскільки відповідачем було виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів він вважає позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій таким, що не підлягає до задоволення.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Неско Інформ» - є юридичною особою, яке, відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У січні 2017 року відповідач подав до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2016 року становила 244 особи, із них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 17 429 грн.
Крім того, відповідачем до районного центу зайнятості подано звітність за формою 3-ПН від 05.02.2016 та від 10.03.2016 «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», із вакантною посадою - журналіста, для працевлаштування інваліда.
З листа Черкаського міського центру зайнятості від 16.02.2017 № 08-09/759 та додатку до листа, судом також встановлено, що на час подання відповідних звітів у Черкаському міському центрі зайнятості були відсутні особи, якіб могли зайняти вакантну посаду журналіста та працевлаштуватись на роботу в ТОВ «Неско Інформ».
Також судом встановлено, що відповідно наказу № 27 від 31.10.2016 відповідачем на посаду випускного редактора прийнято ОСОБА_4, який відповідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серії НОМЕР_2 є інвалідом ІІІ групи.
Проте, позивач вважаючи, що у зв'язку з відсутністю в штаті відповідача необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 8 714 грн. 29 коп. та пеню в сумі 104 грн. 70 коп., що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІІ (далі - Закон № 875-ХІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
В силу положень статті 18-1 Закону № 875-ХІІІ, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається зі змісту статті Закону № 875-ХІІІ, на відповідача, як працедавця, покладено обов'язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
При цьому, указаний обов'язок не супроводжується обов'язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже в силу статті 18-1 Закону № 875-ХІІІ такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 875-ХІІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
При цьому, згідно зі частинами першою та другою статті 20 Закону № 875-ХІІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Це означає, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Як уже зазначалось судом, відповідач створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформував орган зайнятості населення про наявність вільних вакансій, подавав до Фонду соціального захисту інвалідів звітність за встановленою формою.
Позивач не навів суду жодного факту, що відповідач відмовив інваліду у працевлаштуванні з мотивів інвалідності, відсутні такі відомості також і в матеріалах справи.
Більше того, в судовому засіданні представники відповідача зазначили, що самостійно здійснили дії щодо пошуку та працевлаштування інваліда.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Вищезазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 21-5406а15, в якій визначив, що оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів спрямованих на працевлаштування інвалідів, у зв'язку з цим на відповідача не може бути покладена відповідальність передбачена статтею 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки відповідачем виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів та у зв'язку з виконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.А. Рідзель
Постанова складена у повному обсязі 26.06.2017.