Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
03 липня 2017 р. № 820/1433/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панченко О.В.,
при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Бондаренко Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного
управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №463-1704 від 07.04.2015 року та зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805) повернути ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) надміру сплачений ним на підставі податкового повідомлення-рішення №463-1704 від 07.04.2015 р. транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. за квитанцією №19 від 23.07.2015 р.; стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. 23.07.2015 року позивачем був сплачене зазначене податкове зобов'язання. Однак, позивач вважає що податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що порушує права позивача, як платника податків та підлягає скасуванню, а сплачені кошти, підлягають поверненню..
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов (а.с.36-37) відповідач зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 07.04.2015 року №463-1704 прийняте контролюючим органом на підставі ст.267 Податкового кодексу України цілком обґрунтовано та правомірно. Відповідач стверджує, що згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, автомобіль позивача відноситься до об'єкта оподаткування, а позивач в даному випадку є платником вказаного податку. Отже, спірне рішення прийнято контролюючим органом цілком обґрунтовано та правомірно.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - MITSUBISHI PAJERO WAGON 3.2 DID 2014 року випуску, 13.05.2014 року, державним знак НОМЕР_2, котрий зареєстрований в органах ДАІ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 13).
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (реорганізовано у Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова) винесене податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 463-1704, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с.11) та надіслано на адресу позивача.
Зі змісту даного повідомлення вбачається, що згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України позивачу нараховано транспортний податок в розмірі 22916,6667 грн. Відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України позивачу необхідно на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок на належний йому автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2014 року випуску.
23.07.2015 року позивачем сплачено до відповідного бюджету транспортний податок у сумі 25000,00 гривень, що підтверджується копією банківської квитанції №19 про сплату транспортного податку (а.с.12).
03.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою (вх. № 287/АДВ від 03.10.2016 року) щодо повернення сплаченого транспортного податку у розмірі 25000,00 грн., як помилково сплаченого.
12.10.2016 року Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС надано позивачу відповідь вих. №236/АДВ/20-30-08-03 від 07.10.2016р. що підстав для повернення сплаченого транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. у Центральної ОДПІ м. Харкова не має.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Положенням пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України було визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.5.1 п. 267. 5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з п.п. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
За приписами п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.
З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Пунктом 4 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Судом встановлено, що Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" встановлено у 2015 році податок на майно, а також затверджені положення про кожен з них у додатках до вказаного рішення.
Згідно додатку №2 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 (надалі - додаток №2), затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові. Так, пунктом 3.1 розділу 3 додатку № 2 встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.
Пунктом 5.1 розділу 5 додатка № 2 до рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 цього Положення.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3. статті 10 Податкового кодексу України ).
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5. статті 10 Податкового кодексу України).
Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.
Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України ).
Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято та оприлюднене до 15 липня 2014 року.
Відтак, оскільки рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом, а тому суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №463-1704 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000 грн.
Тому, позовна вимога позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №463-1704 від 07.04.2015 року є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 25000,00 грн., суд зазначає наступне.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань унормовано ст.43 Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, регламентовані взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Судом встановлено, що на час розгляду справи позивач звертався до відповідача з заявою про повернення надміру сплачених коштів, однак Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області відмовлено у їх поверненні.
Беручи до уваги, що податкове повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку позивачу у розмірі 25000 грн. за 2015 рік прийнято відповідачем протиправно, а вимога ОСОБА_3 про повернення надмірно сплачених грошових коштів є належним способом відновлення прав порушених прав, то позовні вимоги в цій частині суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню..
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 463-1704 від 07.04.2015 року.
Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39859805) повернути ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) надміру сплачений ним на підставі податкового повідомлення-рішення №463-1704 від 07.04.2015 року "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25000,00 грн. за квитанцією №19 від 23.07.2015 року.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (61202, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (6166, м.Харків, просп. Науки. буд.9, код ЄДРПОУ 398598050).
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2017 року.
Суддя Панченко О.В.