Справа № 815/3065/17
04 липня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Соколова М.С.,
за участі:
представника позивача - Коновал С.С. (згідно посвідчення),
представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву позивача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 37603,10 грн.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_3, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України (отримувач УКА у м. Черкаси, Черкаська область, р/р 31114106700002 в ГУ ДКСУ у Черкаській області, м. Черкаси, МФО 854018, шл ЄДРПОУ 38031150) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 37603,10 грн., що еквівалентно сумі 1313,83 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 07.03.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Підставою представництва інтересів держави у даному випадку є несплата суб'єктом господарювання плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави. Жодним законом, стверджує позивач, Державній службі України з безпеки на транспорті не надано право звертатись до суду за стягненням плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, у разі якщо таку плату не внесено власником транспортного засобу. Враховуючи, що ані Державній службі України з безпеки на транспорті, ані її структурним підрозділам, чинним законодавством не надано права щодо примусового стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, вагові параметри яких перевищують нормативні, у зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства, звертатись до суду з позовом про таке примусове стягнення, дана позовна заява подана прокурором в інтересах держави, який виступає позивачем у спірних правовідносинах. Так, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 07.03.2017 року на автодорозі М-05 „Київ-Одеса" - 210+450 км здійснений габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель ХF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом марки ПР модель WIRA, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3. За результатами проведення габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу, 07.03.2017 року складено акт № СА N 0220081 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажу - кукурудзи по маршруту с. Юрківка - смт. Голованівськ, із перевищенням осьових навантажень. Встановлено, що фактична маса становить 69,32 тонни, в той час, як допустима норма повної маси становить 44 тонни. До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 07.03.2017 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів ОСОБА_3, як власнику транспортного засобу, нараховано до сплати 1313,83 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України, на день проведення розрахунку, а саме: 07.03.2017 року, складає 37603,10 грн. Проте, в порушення п. 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" № 879 від 27.06.2007 року, ОСОБА_3 протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати в добровільному порядку не вніс її та, як наслідок, не повідомив про це управління Укртрансбезпеки у Черкаській області.
Враховуючи вищевикладене та з посиланням на положення ст. 131-1 Конституції України, ч.3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру", ч.2 ст.29 Закону України „Про дорожній рух", ст.6, ст.33, ч.3 ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт", п. 4 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" № 1567 від 08.11.2006 року, п.п.2, 3, 26, 27, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" № 879 від 27.06.2007 року, п.3,п.28 постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" № 879 від 27.06.2007 року, п.п. 15,27, п. 5 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження положення про державну службу України з безпеки на транспорті", п. 3, п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України „Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" №30 від 18.01.2001 року, п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України „Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001 року, п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 37603,10 грн.
Від відповідача до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що звернення з адміністративним позовом до фізичної особи з вимогою щодо внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування не передбачено чинним законодавством України, а отже, ОСОБА_3 як фізична особа, що не здійснює управлінські функції та не є суб'єктом владних повноважень, не може бути відповідачем по зазначеній справі. Таким чином, справа підлягає закриттю, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАСУ, а позивачу слід було подавати цивільний позов до до місцевого суду. Відповідно до пч.1 ст.109 Цивільно-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання позивача про закриття провадження у справі з посиланням на вищевказані обставини, зазначені в письмовому клопотанні.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача вивчивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.
Відповідно до частини другої ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-як рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах
Статтею 6 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звертатись до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Позивача - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частинами 3 та 4 статті 50 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, яки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567.
Відповідно до п.3 вказаного порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 07.03.2017 року на автодорозі М-05 „Київ-Одеса" - 210+450 км здійснений габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель ХF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом марки ПР модель WIRA, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2017 року №789.
Пунктом 3 Порядку №789 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
З аналізу вищевказаного можна зробити наступні висновки: фізична особа може виступати відповідачем у адміністративній справі, зокрема, у разі, якщо це встановлено відповідним законом; відповідно до Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 державний контроль за діяльністю у сфері автомобільного транспорту, який здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальними органами здійснюється щодо діяльності саме суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч.1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
З матеріалів справи судом не встановлено та під час усього розгляду справи з боку позивача не надано доказів, що ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання в правовідносинах, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі.
За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси
Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відповідача, який у даних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, то цей спір має приватно-правовий характер, а не публічний характер, а відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Із врахуванням викладеного, керуючись зазначеними вище приписами норм діючого законодавства, суд вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі за адміністративним позовом Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 37603,10 грн. необхідно закрити.
Керуючись ст. ст. 133, 157, 160, 165 КАС України,-
Клопотання відповідача - задовольнити.
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 37603,10 грн.
Повторне звернення з цією позовної заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в п'ятиденний строк з дня оголошення та (або) отримання копії ухвали апеляційної скарги
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 10.07.2017 року.
Суддя О.А.Вовченко
.