22 червня 2017 року № 810/1277/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 № 0012151401.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу, про необхідність віднесення витрат по операціях з ФОП ОСОБА_1 до складу витрат майбутніх періодів (рахунок 39) з послідуючим розподілом даних витрат відповідно до обсягів реалізованої продукції є необґрунтованими, оскільки такі витрати у відповідності до вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи" відображаються товариством у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Крім того, позивач зазначив, що віднесення таких витрат до адміністративних не вплинуло на фінансовий результат та податок на прибуток за перевіряємий період, оскільки ці роботи відносяться до поточних витрат незалежно від віднесення їх на конкретний субрахунок.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки витрати по операціях з ФОП ОСОБА_1 повинні були бути включені позивачем до складу витрат майбутніх періодів (рахунок 39) з послідуючим розподілом даних витрат відповідно до обсягів реалізованої продукції, а не до адміністративних, у зв'язку з чим позивачем занижено об'єкт оподаткування.
На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У період з 27.02.2017 по 20.03.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказів від 14.02.2017 №251, від 13.03.2017 №434 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.
Головним управлінням ДФС у Київській області за результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.03.2017 №180/10-36-14-01-13/37439067, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Баркор-Ойл» вимог п. 138.4, п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014), п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3304800 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 417600 грн., за 2015 рік на суму 1445400 грн., за І квартал 2016 року на суму 316800 грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 513000 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 612000 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0012151401, згідно з яким ТОВ «Баркор-Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 3769650 грн., у т.ч. за основним платежем - 3304800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 464850 грн.
Вважаючи, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.
Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти адміністративного позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ТОВ «Баркор-Ойл» на порушення п.18 П(С)БО 16 «Витрати» не правомірно віднесено до складу адміністративних витрат вартість робіт/послуг (розробка нових видів продукції, модифікація наявних видів продукції, обробка зауважень, побажань підприємств по якості продукції та підвищенню її технологічного та функціонального рівня), отриманих від ФОП ОСОБА_1, як таких, що не стосуються адміністративних витрат.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Баркор-Ойл» не проводило розподілу (списання) витрат, сформованих по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у відповідності до випущеної продукції та, як наслідок, одержаних економічних вигод у майбутньому у вигляді доходу від реалізації продукції.
Внаслідок цього відповідач вважає, що витрати, сформовані ТОВ «Баркор-Ойл» по операціях з ФОП ОСОБА_1 по роботах/послугах (розробка нових видів продукції, модифікація наявних видів продукції, обробка зауважень, побажань підприємств по якості продукції та підвищенню її технологічного та функціонального рівня), необхідно було віднести до складу витрат майбутніх періодів (рахунок 39) з послідуючим розподілом даних витрат відповідно до обсягів реалізованої продукції.
На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Баркор-Ойл» по розрахункам з ФОП ОСОБА_1 на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.4, п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) завищено витрати за 2014 рік на суму 2320000 грн. та на порушення п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 16040000 грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 8030000 грн., за І квартал 2016 року на суму 1760000 грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 2850000 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 3400000 грн., що вплинуло на заниження об'єкту оподаткування у відповідних періодах.
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014), доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;
б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;
в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;
ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);
д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
е) витрати на врегулювання спорів у судах;
є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Згідно пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка дії після 31.12.2014) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності ТОВ «Баркор-Ойл» за КВЕД є виробництво інших основних органічних хімічних речовин; виробництво іншої хімічної продукції, н. в. і. у. (основний); оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Зокрема, ТОВ «Баркор-Ойл» випускає наукоємку продукцію - змащувально-охолоджуючі рідини для металообробки та адгезійні присадки до бітумів.
У 2014 році ТОВ «Баркор-Ойл» ввело систему якості ISO 9001, згідно з п.8.2.1. Посібника якої на підприємстві проводиться збір та аналіз інформації від споживачів стосовно використання та якості продукції і є потреба в науково-дослідних роботах по підвищенню якості продукції і розробці нових видів і модифікацій продукції.
Так, з матеріалів справи слідує, що 01 жовтня 2014 року між ТОВ «Баркор-Ойл» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір на виконання робіт та надання послуг №141001, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати за завданням Замовника роботи та послуги, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та послуги й оплатити їх. Список робіт, послуг, зобов'язання щодо виконання яких Виконавець бере на себе, їх вартість, а також період, в якому вони надаються, визначаються в окремих додатках до даного договору перед початком кожного нового періоду.
На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_1 виконано роботи (надано послуги) ТОВ «Баркор-Ойл» на загальну суму 18360000 грн. на підставі додатків до договору від 01.10.2014 №1, від 01.01.2015 №2, від 28.12.2015 №3, від 28.12.2015 №4, від 28.12.2015 №5 та Актів приймання-передачі наданих робіт/послуг від 31.12.2014 №1, від 31.12.2015 №1, від 31.03.2016 №1, від 30.06.2016 №2, від 30.09.2016 №3.
Згідно вищенаведених актів приймання-передачі наданих робіт/послуг ФОП ОСОБА_1 виконано роботи (надано послуги) ТОВ «Баркор-Ойл», а саме:
- Розробка нових видів продукції на основі заявок, технічних вимог підприємств і моніторингу ринку включає: розробку хімічного складу, розробка технології виготовлення, виготовлення лабораторного зразка, випробування лабораторного зразка на фізико-хімічні та техніко-експлуатаційні характеристики, виготовлення промислового зразка, випробування промислового зразка на фізико-хімічні та техніко-експлуатаційні характеристики на заводах, коригування технології виготовлення продукції згідно результатів випробувань, виготовлення промислової партії продукції;
- Модифікація наявних видів продукції на основі заявок, технічних вимог підприємств і моніторингу ринку стосується наступних видів продукції стосується наступних видів продукції: «Унізор-М, Рімол, Екозор, Роксол, Ферробетол-М, ЕкоЕм-1, ЕкоЕм-2, Ферробетол-м модиф. ЗБВ, Барінол-СКФ, Ніквол-РО, Асфол-1, Асфол-1МР, Асфол-1К, Ніквол-ММ, Асфол-РР, Асфол-К, Гартол, Техмос-1, Техмос-2, Адбіт-Р, ІК-7, Бархон, Маркрід, Умік (з 2015р.)»;
- Обробка зауважень, побажань підприємств по якості продукції та підвищенню її технологічного та функціонального рівня - видача відповідних рішень по зміні складу сировини, продукції та технології її приготування: розробку хімічного складу, розробка технології виготовлення, виготовлення лабораторного зразка, випробування лабораторного зразка на фізико-хімічні та техніко-експлуатаційні характеристики, виготовлення промислового зразка, контроль випробування промислового зразка на фізико-хімічні та техніко-експлуатаційні характеристики на заводах, коригування технології виготовлення продукції згідно випробувань, контроль виготовлення промислової партії продукції; що стосується наступних видів продукції стосується наступних видів продукції: «Унізор-М, Рімол, Екозор, Роксол, Ферробетол-М, ЕкоЕм-1, ЕкоЕм-2, Ферробетол-м модиф. ЗБВ, Барінол-СКФ, Ніквол-РО, Асфол-1, Асфол-1МР, Асфол-1К, Ніквол-ММ, Асфол-РР, Асфол-К, Гартол, Техмос-1, Техмос-2, Адбіт-Р, ІК-7, Бархон, Маркрід, Умік (з 2015р.)».
ТОВ «БАРКОР-ОЙЛ» перераховано грошові кошти ФОП ОСОБА_1 згідно виписок банку: від 01.10.2014 - 150000 грн., від 07.10.2014 - 150000 грн., від 22.10.2014 - 150000 грн., від 24.10.2014 - 150000 грн., від 04.11.2014 - 150000 грн., від 18.11.2014 - 150000 грн., від 08.12.2014 - 150000 грн., від 16.12.2014 - 150000 грн., від 23.12.2014 - 150000 грн., від 17.01.2015 - 70000 грн., від 11.02.2015 - 150000 грн., від 19.02.2015 - 150000 грн., від 24.02.2015 - 150000 грн., від 10.03.2015 - 150000 грн., від 24.03.2015 - 80000 грн., від 08.05.2015 - 30000 грн., від 20.05.2015 - 150000 грн., від 10.06.2015 - 150000 грн., від 17.06.2015 - 300000 грн., від 08.07.2015 - 330000 грн., від 22.07.2015 - 300000 грн., від 23.07.2015 - 300000 грн., від 27.07.2015 - 300000 грн., від 31.07.2015 - 300000 грн., від 12.08.2015 - 300000 грн., від 21.08.2015 - 300000 грн., від 14.09.2015 - 190000 грн., від 15.09.2015 - 305000 грн., від 21.09.2015 - 198287,79 грн., від 28.09.2015 - 296712,21 грн., від 30.09.2015 - 10000 грн., від 22.10.2015 - 30000 грн., від 30.10.2015 - 300000 грн., від 30.11.2015 - 300000 грн., від 14.12.2015 - 300000 грн., від 18.12.2015 - 300000 грн., від 28.12.2015 - 8260000 грн., від 05.10.2016 - 10000 грн., від 26.10.2016 - 890000 грн.
В бухгалтерському обліку операції по розрахункам з ФОП ОСОБА_1 відображені наступними проводками (віднесено до адміністративних витрат):
за 2014 рік: Д-т 92 К-т 631 на суму 2320000 грн.
за 2015 рік: Д-т 92 К-т 631 на суму 8030000 грн.
за І квартал 2016 року: Д-т 92 К-т 631 на суму 1760000 грн.
за ІІ квартал 2016 року: Д-т 92 К-т 631 на суму 2850000 грн.
за ІІІ квартал 2016 року: Д-т 92 К-т 631 на суму 3400000 грн.
При цьому відповідач вважає, що такі витрати необхідно було віднести до складу витрат майбутніх періодів (рахунок 39) з послідуючим розподілом даних витрат відповідно до обсягів реалізованої продукції, у зв'язку з чим такі витрати вплинули на заниження об'єкту оподаткування у відповідних періодах.
Перевіряючи такі доводи контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.
Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).
Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.
Відповідно до Інструкції №291 Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.
До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.
За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.
Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.
Разом з тим, відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 941 "Витрати на дослідження і розробки" ведеться облік витрат, пов'язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".
Термін «дослідження» в розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 (П(С)БО 8), це заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.
Пунктом 9 П(С)БО 8 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року №242 визначено, що витрати на дослідження не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
При цьому, під дослідженнями розуміються заплановані підприємствами/установами дослідження, які проводяться ними уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.
Отже, з наведеного слідує, що дослідження, які проводяться підприємствами/установами вперше з метою отримання та розуміння нових наукових і технічних знань, а також для розуміння перспектив впровадження отриманих знань в подальшому, відповідно до п. 9 П(С)БО 8 вони не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Крім того, такі підходи до відображення в обліку та звітності операцій з нематеріальними активами визначені Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи" (надалі - МСБО 38).
Пунктом 5 МСБО 38 визначено, що цей Стандарт застосовують, серед іншого, до видатків на рекламування, навчання, введення в експлуатацію, розробки та дослідження. Діяльність із розробок та дослідження спрямована на розвиток знань. Отже, хоча результатом такої діяльності може стати актив з фізичною субстанцією (наприклад, прототип), але фізичний елемент активу є вторинним щодо його нематеріального компонента, тобто щодо втілених у ньому знань.
Дослідження - оригінальні та заплановані дослідження, здійснюванні для отримання і розуміння нових наукових або технічних знань.
Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.
Розробка - застосування даних наукового дослідження чи іншого знання для планування чи проектування виробництва нових або суттєво вдосконалених матеріалів, механізмів, товарів, технологій, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва або використання.
За п. 42 МСБО 38 "Нематеріальні активи", витрати на дослідження або розробки, які:
а) пов'язані з незавершеним проектом із дослідження або розробки, який був придбаний окремо або при об'єднанні бізнесу, і які визнані як нематеріальний актив; та
б) понесені після придбання такого проекту слід відображати в обліку відповідно до параграфів 54 - 62.
Відповідно до п. 43 МСФЗ 38 "Нематеріальні активи" застосування вимог, наведених у параграфах 54 - 62, означає, що подальші видатки на незавершений проект із дослідження або розробки, який був придбаний окремо або при об'єднанні бізнесу і визнаний як нематеріальний актив, слід:
а) визнавати як витрати у періоді їхнього понесення, якщо вони є видатками на дослідження;
б) визнавати як витрати, в періоді їхнього понесення, якщо вони є видатками на розробку, які не відповідають критерію (наведеному в параграфі 57) для їх визнання як нематеріального активу;
в) додавати до балансової вартості придбаного незавершеного проекту з дослідження або розробки, якщо вони є видатками на розробку, які відповідають критерію визнання в параграфі 57.
Згідно п. 54-56 МСБО 38 "Нематеріальні активи" не слід визнавати жодного нематеріального активу, що виникає в результаті дослідження (чи в результаті етапу дослідження внутрішнього проекту). Видатки на дослідження (чи на етап дослідження внутрішнього проекту) слід визнавати як витрати у періоді їхнього понесення.
На етапі дослідження внутрішнього проекту суб'єкт господарювання не може довести існування нематеріального активу, який генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди. Отже, ці видатки визнаються як витрати в періоді їхнього понесення.
Прикладами діяльності з дослідження є:
а) діяльність, спрямована на отримання нових знань;
б) пошук, оцінка та остаточний вибір застосування результатів дослідження чи інших знань;
в) пошук альтернатив матеріалам, приладам, продуктам, технологічним процесам, системам чи послугам; та
г) формулювання, розробка, оцінка та остаточний вибір можливих альтернатив новим чи вдосконаленим матеріалам, приладам, продуктам, технологічним процесам, системам чи послугам.
Як було встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 були надані ТОВ «Баркор-Ойл» наступні роботи/послуги: Розробка нових видів продукції на основі заявок, технічних вимог підприємств і моніторингу ринку; Модифікація наявних видів продукції на основі заявок, технічних вимог підприємств і моніторингу ринку; Обробка зауважень, побажань підприємств по якості продукції та підвищенню її технологічного та функціонального рівня - видача відповідних рішень по зміні складу сировини, продукції та технології її приготування.
Отже, з наведеного слідує, що такі послуги в розумінні МСБО 38 "Нематеріальні активи" є, по-перше, дослідженням внутрішнього проекту, а, по-друге, така програма є такою, що не може бути відокремлена від ТОВ «Баркор-Ойл».
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що відповідно до приписів п. 43, п. 54 МСБО 38 "Нематеріальні активи" та п. 9 П(С)БО 8 витрати, сформовані ТОВ «Баркор-Ойл» по операціях з ФОП ОСОБА_1 по роботах/послугах (розробка нових видів продукції, модифікація наявних видів продукції, обробка зауважень, побажань підприємств по якості продукції та підвищенню її технологічного та функціонального рівня), підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.
Як вбачається з оборотів між рахунками 92/631 та податкових декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, витрати по операціях з ФОП ОСОБА_1 відображені ТОВ «Баркор-Ойл» у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.
При цьому, суд звертає увагу на те, що віднесення витрат, сформованих ТОВ «Баркор-Ойл» по операціях з ФОП ОСОБА_1 до адміністративних, не вплинуло на фінансовий результат та податок на прибуток за перевіряємий період, оскільки ці роботи відносяться до поточних витрат незалежно від віднесення їх на конкретний субрахунок.
Отже, висновок податкового органу, що витрати ТОВ «Баркор-Ойл» по операціях з ФОП ОСОБА_1 відносяться до складу витрат майбутніх періодів (рахунок 39) з послідуючим розподілом даних витрат відповідно до обсягів реалізованої продукції, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 (П(С)БО 8), та Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи".
Враховуючи встановлені обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.4, п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014), п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3304800 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 417600 грн., за 2015 рік на суму 1445400 грн., за І квартал 2016 року на суму 316800 грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 513000 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 612000 грн., є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 49572 грн. (платіжне доручення від 21.04.2017 №91), доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-72, 86, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.04.2017 № 0012151401.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (код ЄДРПОУ 37439067) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області сплачений згідно платіжного доручення від 21.04.2017 №91 судовий збір у сумі 49572 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.