10 липня 2017 року м. Ужгород№ 807/808/17
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (в/ч НОМЕР_1 ), яким просить визнати протиправним та скасувати наказ 27 Прикордонного загону (І категорії) (Мукачівського прикордонного загону, військова частина НОМЕР_1 ) Західного регіонального управління ДПС України від 23 травня 2016 року № 94-ос, яким майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу прикордонного загону і всіх видів забезпечення.
У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року за № 2453-VI (редакція чинна з 30.07.2010 року) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Основними елементами публічної служби є проходження служби, соціальне забезпечення службовців, дисциплінарна відповідальність та вирішення спорів.
Частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, наказом начальника 27 прикордонного загону полковником ОСОБА_3 від 23.05.2016 року за № 94-ос, майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б) 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, звільненого з військової служби за статтею 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас - виключено із списків особового складу прикордонного загону і всіх видів забезпечення з 23 травня 2016 року.
При цьому, згідно вхідного штампу Закарпатського окружного адміністративного суду, адміністративний позов поданий до суду 06 липня 2017 року (вх. № 5528), позовну заяву подано безпосередньо до суду та днем звернення до суду є саме 06 липня 2017 року, тобто, позов поданий більш ніж через рік після видання оскарженого наказу та виникнення права на звернення до суду (при встановленому нормами процесуального законодавства місячному строку такого звернення).
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними суд констатує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасної реалізації ними права на судовий захист. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.
До того ж суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення у справах "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Разом з тим відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 94 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Місячний строк поширюється на всі випадки для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби незалежно від підстав.
Враховуючи приписи ст. 99 КАС України позивач у період з 23.05.2016 року впродовж місяця до 23.06.2016 року мав би звернутись до суду з даним позовом про скасування наказу начальника 27 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 23.05.2016 року за № 94-ос про виключення із списків особового складу прикордонного загону і всіх видів забезпечення.
До даних висновків суд дійшов на підставі того, що позивачем не заперечується той факт, що йому було відомо про винесення оскарженого наказу.
Враховуючи, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначеним позовом, а також не наведено достатніх підстав і не надано жодних доказів для його поновлення, суд вважає що позивачем не наведено поважність причин, які об'єктивно заважали позивачу звернутися до суду у встановлений строк.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Водночас, у випадку встановлення судом обгрунтованості причин пропуску особою, яка подала позов, строку звернення до суду, останній може визнати ці причини поважними.
Вирішуючи питання щодо поважності/неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду суд зазначає наступне.
Поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення у справі "Ілхан проти Туреччини").
На підтвердження обгрунтованості поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивачем не наведено обставин, які були об'єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Позивачем не наведено фактів відсутності фізичної можливості звернутись до суду з вище зазначеним позовом.
Доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду є обов'язком позивача, а суд, у відповідності до положень ч. 3 ст. 86 КАС України, має оцінити належність, допустимість та достовірність поданого ним доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд не встановив підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки позивачем не доведено відповідних обставин та не надано достовірних доказів на їх підтвердження.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.3 ст.155 КАС України - особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує - протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті