Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 липня 2017 р. Справа №805/2006/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Кірієнка В.О.,
при секретарі Волковій О.Г.,
за участю
позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
24.05.2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов'язання оформити та видати паспорти громадянина України для виїзду за кордон з електронним носієм ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з транслітерацією прізвищ латиницею ОСОБА_1, ОСОБА_1 не пізніше ніж через сім робочих днів з дня оформлення заяви-анкети.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відділу централізованого оформлення документів у м. Маріуполі із заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон для себе та неповнолітньої дитини, визначивши свої вимоги щодо транслітерації прізвища шляхом подання окремої заяви з урахуванням транслітерації прізвища у раніше виданому посвідченні водія, а саме: ОСОБА_1. Разом з цим посадові особи відповідача повідомили про неможливість здійснення вказаної транслітерації прізвища, що також було викладено у листі від 22.03.2017 року № Ш-150, який було отримано позивачем.
Позивач вважає інофрмацію, зазначену у листі від 22.03.2017 року фактичною відмовою видати паспорт для виїзду за кордон та наголошує, що така відмова не має носити характер листа та повинна створювати правові наслідки. Отже, позивач зазначає, що офіційної відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон для себе та неповнолітньої дитини не отримував.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ст. 12 України «Про національні меньшини», ст. 28 Закону України «Про засади державної і мовної політики» просив зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Відділу централізованого оформлення документів у м. Маріуполі оформити та видати паспорти громадянина України для виїзду за кордон з електронним носієм ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з транслітерацією прізвищ латиницею ОСОБА_1, ОСОБА_1 не пізніше ніж через сім робочих днів з дня оформлення заяви-анкети.
Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що вимоги позивача щодо видачі закордонного паспорту з відповідною транслітерацією суперечать вимогам діючого законодавства. Посвідчення водія, з урахуванням якого позивач просив здійснити транслітерацію прізвища у закордонному паспорті, не відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а тому транслітерація прізвища у посвідченні водія не може бути врахована при видачі закордонного паспорту. Також представник відповідача зазначив, що проходячи процедуру оформлення паспорту, позивач, отримавши усну відмову щодо транслітерації прізвища, відмовився продовжувати реєстрацію.
Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:
13.03.2017 року позивач звернувся до Начальника ГУ ДМС України в Донецькій області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон для себе та своєї неповнолітньої дитини і також при оформленні паспорту просив врахувати транслітерацію прізвища ОСОБА_1, ОСОБА_1 згідно посвідчення водія від 27.01.2017 року.
Листом ГУ ДМС України в Донецькій області від 22.03.2017 року № Ш-150 позивачу повідомлено, що внесення прізвища та імені особи, на ім'я якої оформлюється паспорт для виїзду за кордон, латинськими літерами може бути виконано відповідно до його написання у раніше виданих документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлених компетентними органами України або документах, що підтверджують факт народження, зміни імені, виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установчому порядку (п. 108 постанови КМУ № 1001). Згідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення водія відповідно до функціонального призначення відноситься до переліку документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Заявою від 27.03.2017 року позивач звернувся до Начальника ГУ ДМС України в Донецькій області, в якій зазначив, що письмової відмови щодо оформлення закордонних паспортів із відповідною транслітерацією прізвища він не отримував, посадові особи відповідача відмовляються формувати заяву-анкету без законних на те причин. Відповідно позивач просив зобов'язати начальника Відділу централізованого оформлення документів у місті Маріуполі виконати вимоги, встановлені законодавством України, щодо оформлення та видачі або відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон йому та його дитині, оформити та видати паспорти громадянина України для виїзду за кордон йому та його дитині з транслітерацією латиницею «ОСОБА_1 (a)».
У відповідь на вищевказану заяву, листом від 05.04.2017 року № Ш-182 позивача було повідомлено, що під час формування заяви-анкети для оформлення паспорта для виїзду за кордон за замовчуванням відтворення прізвища та імені особи латинськими літерами здійснюється відповідно до Правил, затверджених постановою КМУ № 55. Також у листі зазначено, що посвідчення водія не відноситься до документів, які підтверджують громадянство і тому не може слугувати підставою для зміни транслітерації. Отже, позивачу та членам його сім'ї будуть оформлені паспорта для виїзду за кордон лише у разі надання передбачених чинними нормативними актами документів, що дають підстави для зміни транслітерації.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів покладена на Державну міграційну службу України.
Відповідно до п.п.30 п.4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №405/2011, зазначений орган виконавчої влади здійснює інші повноваження на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.7 Положення Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Таким чином відповідач у спірних відносинах виконує функції органу виконавчої влади, є суб'єктом владних повноважень.
Згідно преамбули Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI (далі - Закон України «Про засади державної мовної політики»), відповідно до положень Конституції України, Декларації прав національностей, Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" тощо, враховуючи, що вільне використання мов у приватному і суспільному житті відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини є невід'ємним правом кожної людини; надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності; виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність усіх національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства, цим Законом визначаються засади державної мовної політики в Україні.
Як встановлено ч. 1 ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики», паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.
Відповідно Постанови від 7 травня 2014 р. № 152 у тому числі затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок № 152).
Пунктом 108 Порядку № 152 встановлено, що у паспорті для виїзду за кордон прізвище та ім'я особи зазначається українською мовою та через скісну риску - латинськими літерами відповідно до правил транслітерації. На письмове прохання заявника внесення прізвища та імені особи, на ім'я якої оформлюється паспорт для виїзду за кордон, латинськими літерами може бути виконано відповідно до його написання у раніше виданих документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлених компетентними органами України, або документах, що підтверджують факт народження, зміни імені (у тому числі у разі укладення або розірвання шлюбу), виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Написання прізвища особи у паспорті для виїзду за кордон може бути виконано відповідно до написання прізвища її дитини/батьків (або одного з них) / одного з подружжя у раніше виданих їм паспортах для виїзду за кордон (у тому числі в паспортах для виїзду за кордон, виданих іноземними державами, якщо дитина / батьки / одне з подружжя є іноземцями).
Згідно наведеного суд зазначає, що законодавством чітко визначено документи, на підставі яких може бути внесено прізвище та ім'я особи у паспорт для виїзду за кордон, це документи, які посвідчують особу та одночасно підтверджують громадянство України.
Відповідно преамбули Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»), цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Таким чином, аналізуючи викладені положення законодавства, суд зазначає, що посвідчення водія не належить до документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Відповідно правові підстави для врахування транслітерації прізвища, зазначеного у раніше виданому посвідченні водія, для внесення у паспорт для виїзду за кордон відсутні.
Постановою КМУ від 27.01.2010 року за №55 затверджено таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею, відповідно до якої літера «Ии» українського алфавіту визначена у перекладі латиницею як «Yy», а "І і" у перекладі латиницею як "І і".
Отже, оскільки згідно даних паспорту громадянина України позивач є ОСОБА_4, так само як зі свідоцтва про народження вбачається, що його донька також є ОСОБА_2, суд вважає позицію позивача щодо визначення перекладу прізвища як «ОСОБА_1 (а)» помилковою.
Таким чином, так як посвідчення водія не відноситься до документів, які посвідчують особу та одночасно підтверджують громадянство України, зважаючи на встановлений порядок транслітерації українського алфавіту латиницею, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та його доньки, в інтересах якої він виступав.
Щодо позиції позивача про відсутність письмової відповіді (відмови) установи ДМС у видачі паспорту для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.
Згідно п. 10-13 Порядку № 152, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС здійснюються через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр). Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон закордонною дипломатичною установою здійснюються у взаємодії з Головним обчислювальним центром Реєстру та Центром. Порядок взаємодії ДМС, закордонної дипломатичної установи з Центром встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних". Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС (далі - відомчі інформаційні системи). Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. Порядок взаємодії територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС з центрами надання адміністративних послуг встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних".
Пунктом 14 Порядку № 152, до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я); дата народження; місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); стать; дата та підстави набуття громадянства; унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку); відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку); місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; дата заповнення заяви-анкети.
Аналізуючи особову картку позивача, що була створена в наслідок звернення позивача до установи ДМС, суд зазначає, що вона не сформована у повному обсязі. Позивач під час внесення персональних даних до заяви-анкети для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (для себе та своєї неповнолітньої дитини), перевіривши достовірність внесення даних щодо прізвища та ім'я заявника на моніторі Автоматизованого робочого місця Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами не погодився з зазначеною трансплітерацією латинськими буквами, тобто ним не було дотримано процедури формування заяви-анкети щодо себе та своєї неповнолітньої дитини.
Таким чином суд вказує, що так як заява-анкета не містить певних даних про заявника, тобто не оформлена згідно вимог діючого законодавства, то вона не може створювати правових наслідків щодо її розгляду та як наслідок прийняття рішення щодо видачі або про відмову у видачі паспорту для виїзду за кордон. Тобто, в контексті зазначених обставин, обов'язок прийняття певного письмового рішення, як способу реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, у Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відсутній.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідач доводив до відома позивача свою правову позицію щодо спірних обставин у справі у формі листів (від 22.03.2017 року № Ш-150, від 05.04.2017 року № Ш-182).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 29.05.2017 року разом з іншим позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає 1600 грн. Таким чином позивач за подання даного позову мав сплатити судовий збір у розмірі 640, 00 грн.
Згідно ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно, так як судове рішення ухвалено по суті справи, правові підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 640, 00 грн.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києвім. Київ22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 640, 00 грн.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її встуну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.07.2017 року.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.07.2017 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кірієнко В.О.