19 червня 2017 р. Справа № 804/2668/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 609-17 від 10.06.2015 року.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що у його власності перебуває транспортний засіб, а саме TOYOTA LAND CRUISER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 4664 куб. см., який зареєстрований у встановленому законом порядку 03.04.2014 року, у зв'язку з чим податковим органом було нараховано позивачеві транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., про що винесено податкове повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 609-17 (форма «Ф»). Позивач категорично не погоджується з оскарженим податковим повідомленням - рішенням та вважає його протиправним, з огляду на таке. Відповідні зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України), стосовно транспортного податку набрали чинності 01.01.2015, відповідно до положень п. 10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) на виконання вказаної норми. Дніпропетровською міською радою до 15.07.2014 року не було прийнято відповідне рішення, яким би вводився на території міста такий вид місцевого податку, як транспортний, із визначенням його ставок, об'єктів та суб'єктів, таким чином, справляння транспортного податку на території м. Дніпропетровська, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Відповідач позов не визнав, обґрунтовуючи свою думку у поясненнях, викладених у запереченнях на позов. Позиція відповідача аргументована тим, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014р. не змінює вид податку, а запроваджує новий, який в свою чергу підлягає сплаті з 01.01.2015 року. А також зазначили, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 Податкового кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України. А відтак підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування відсутні.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити адміністративний позов повністю, надала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що у власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль марки TOYOTA модель LAND CRUISER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 4664 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2014 р. (а.с.11).
10 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (назва контролюючого органу з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була змінена постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 941) винесено податкове повідомлення-рішення № 609-17, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», код платежу 18011001, на суму 25000 грн. ( а.с. 10).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодекс України (далі-ПК).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п. п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством, власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
За правилами, визначеними пп. 267.3.1. п. 267.3, п. 267.4 ст. 267 ПК, базою оподаткування є легковий автомобіль.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п.267.5, 267.6 ст. 267 ПК - базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Отже, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см., є платниками транспортного податку.
Водночас, слід враховувати, відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК - в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК). Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
У статті 10 ПК, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК.
Так, відповідно до ст. 265 ПК (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
А відтак, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України, є місцевим податком.
Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків, виключно відповідними рішеннями місцевих рад, закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
За таких обставин, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки, як місцеві на відповідних територіях.
Відповідно до п. 10.3 статті 10 ПК - місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК - сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень, приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК - рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. І таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
28 січня 2015 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», згідно з яким міська рада Дніпропетровщини установила на території міста такі місцеві податки і збори як, зокрема, транспортний податок.
Виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.
З урахуванням вищевикладеного, застосування відповідачем як контролюючим органом положень статті 267 ПК з метою оподаткування транспортним податком позивача не могло мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999р. №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб. У спірних правовідносинах суд вважає доцільним застосувати і практику Європейського суду з прав людини (наприклад, у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерела права.
Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності, правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, суд вважає, що у відповідача, як суб'єкта владних повноважень не було законних підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік та виносити податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 10.06.2015 № 609-17.
З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - підлягає задоволенню.
Згідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми "Ф") Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2015 року № 609-17.
Присудити із Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39533006) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП-НОМЕР_3) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя (підпис) Згідно з оригіналом, постанова не набрала законної сили станом на 19.06.17р. Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді А.О. Коренев А.Ю. Сичевська А.Ю. Сичевська