33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" липня 2017 р. Справа № 906/128/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демянчук Ю.Г.
судді Юрчук М.І. ,
судді Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Дика А.І.
за участю представників:
позивача: Ляхов О.В. довіреність № 7748 К-О від 27.12.2016р. (в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області)
відповідача: Нестерук С.С. договір про надання правової допомоги від 23.05.2016р. (в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області)
третьої особи: не з'явилася
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.17 р. у справі № 906/128/17 (Машевська О.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" (м. Житомир)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (м. Житомир)
про стягнення 315828,00 грн.
В лютому 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Карго-Лайн" про стягнення на його користь 315828,00 грн збитків, що становлять вартість знищеного заставного майна - транспортних засобів.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 (суддя Гансецький В.П.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 15.06.2017.
Ухвалою суду від 14.06.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою суду від 04.07.2017р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.
Відзиву апеляційному суду не подано.
У судовому засіданні представник ПАТ "Приватбанк" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа в судове засідання повноважного представника не направила, поважності причини неявки суду не повідомила.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Предметом спору в даній справі є стягнення ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі - позивач) з ТОВ "Карго-Лайн" (надалі - відповідач) суми збитків у розмірі 315828,00 грн, що становлять вартість знищеного заставного майна - транспортних засобів, переданих ОСОБА_4 (надалі - третя особа) згідно з договору застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007 (а.с. 25, 28), укладеного в забезпечення виконання ним зобов'язань, передбачених кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007 (а.с. 56 - 61).
Подачі вказаного позову до суду передувало ряд подій, серед яких:
- укладення 17.12.2007 між ЗАТ КБ "Приватбанк" (найменування змінено на ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_4 кредитної угоди № МІ-150-07, відповідно до умов якої боржник отримав 185000,00 доларів США зі сплатою 21% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.12.2010;
- укладення з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою 18.12.2007 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 договору застави автотранспорту №М1-150-07, згідно з яким ОСОБА_4 надав позивачу в заставу належне йому майно, а саме транспортні засоби: RENAULT; модель: PREMIUM 420 DСІ; рік випуску: 2000; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_5; МІRОFRЕТ; модель: ТRS 3; рік випуску: 1998; тип кузову: н/причіп-рефрижератор-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_6; RENAULT; модель: R 385; рік випуску: 1993; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_7; RENAULT; модель: PREMIUM; рік випуску 1998; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_8; RENAULT; модель: PREMIUM; рік випуску: 1999; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_9; SСНМІТZ; модель: SКО 27; рік випуску: 2000; тип кузову: н/причіп-рефрижератор-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_10; DАF, модель: 65.400, рік випуску: 1996; тип кузову: фургон-рефрижератор-С; номер кузова (шасі): НОМЕР_11;
- всі відомості про обтяження вказаних транспортних засобів 20.12.2007 були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 6269674;
- продаж ОСОБА_4 без письмової згоди заставодержателя заставних транспортних засобів іншим особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7;
- продаж ОСОБА_5 Товариству з обмеженою відповідальністю "Карго-Лайн" на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2014, придбаних у ОСОБА_4, автомобілів, а саме: транспортного засобу марки: RENAULT; модель: PREMIUM 400; рік випуску: 1999; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_12; реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортного засобу марки: SCHMITZ; модель: SKO 27; рік випуску: 2000; тип кузову: сідловий тягач-Е; номер кузова (шасі): НОМЕР_13; реєстраційний номер НОМЕР_3 (а. с. 93, 94);
- прострочення позичальником - ОСОБА_4 взятих на себе грошових зобов'язань за кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007, внаслідок чого за ним станом на 05.06.2014 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 360037,74 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 121782,68 доларів США; заборгованості за відсотками - 137742,25 доларів США; заборгованості з пені - 100509,81 доларів США;
- звернення стягнення на користь банку за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.06.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.09.2015, у справі №296/7441/13-ц за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП "Авто-Альфа", ТОВ "Карго-Лайн", ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, на заставлене майно згідно з договором застави автотранспорту №М1-150-07 від 18.12.2007 (а. с. 12 - 17);
- скасування за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2016 у справі №296/7441/13-ц рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.06.2015 та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 01.09.2015 в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Карго-Лайн" про звернення стягнення на майно із закриттям провадження у справі в цій частині вимог (а. с. 18 - 20);
- відмова господарського суду Житомирської області при розгляді справи № 906/666/16 в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "Карго-Лайн", про вилучення та звернення стягнення на транспортні засоби, з тих підстав, що майно, яке є предметом спору та знаходилось у користуванні товариства (транспортний засіб марки: RENAULT; модель: PREMIUM 400; транспортний засіб марки: SCHMITZ; модель: SKO 27), знищено внаслідок пожежі до звернення з даним позовом до суду, що підтверджується довідками Охтирського міськрайонного відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (а. с. 21 - 24).
У зв'язку зі знищенням транспортних засобів, 20.09.2016 банком на адресу ТОВ "Карго-Лайн" була надіслана вимога від 19.09.2016 за вих. № 3059022090 відповідно до якої ПАТ КБ "Приватбанк" вимагав від товариства у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги надати рівноцінний предмет застави заставною вартістю не менше 315828,00 грн (заставна вартість ТЗ RENAULT - 148428,00 грн, заставна вартість ТЗ SCHMITZ - 167400,00 грн). Дана вимога була отримана представником ТОВ "Карго-Лайн" 28.09.2016, але станом на 23.01.2017 не виконана (а. с. 29, 30).
При прийнятті рішення колегія суддів виходила з наступного.
Згідно з нормами статей 3, 4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
В розумінні ст. 2 вищевказаного Закону, боржником є особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.
Статтею 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" унормовано право боржника, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу).
Боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета обтяження. Положення аналогічного змісту міститься в статті 587 ЦК України.
У разі втрати, пошкодження, псування, погіршення стану або недостачі предмета обтяження з вини боржника останній зобов'язаний за власний кошт відновити або замінити його. Якщо боржник не відновив або не замінив предмет обтяження, обтяжувач має право вимагати відшкодування завданих збитків та/або дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.
З аналізу наведеної законодавцем конструкції норми ст. 8 вищеназваного Закону випливають способи захисту прав обтяжувача на заставлене майно. Ними є: 1. право вимагати відновити пошкоджену річ; 2. право вимагати заміни речі; 3. право вимагати відшкодувати збитки та дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою; 4. право вимагати відшкодувати збитки; 5. право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.
При чому, якщо зі змісту правової норми, закріпленої в ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", випливає, що 1 та 2 способи захисту права можуть бути застосовані по відношенню до боржника, у володінні якого фактично знаходиться майно, що належить обтяжувачу (ним може бути як заставодавець, так і третя особа), то способи, визначені в пунктах 3 - 5 наведеного переліку, - лише до боржника у якого існує обов'язок, що заснований на договорі, виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, на підставі якого виникло договірне обтяження (боржником є виключно заставодавець майна).
Слід враховувати, що при розгляді справ за позовами заставодержателів до заставодавців та навпаки, у зв'язку з втратою, недостачею, пошкодженням предмета закладу, слід мати на увазі, що обов'язок заставодавця (заставодержателя) відшкодувати заподіяні цим збитки виникає лише за умови, якщо таке передбачено законодавчим актом або договором.
Під договором мається на увазі правочин, укладений між сторонами в забезпечення виконання боргових зобов'язань, яким в даній справі є договір застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007, який посвідчує зобов'язальне обтяження ТОВ "Карго-Лайн" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за своєчасне та належне виконання ОСОБА_4 як боржником зобов'язань, передбачених кредитною угодою № МІ-150-07 від 17.12.2007.
ТОВ "Карго-Лайн" як набувач майна за відплатним з ОСОБА_4 правочном є боржником по відношенню до ПАТ КБ "Приватбанк", вимоги якого забезпечені заставою, оскільки товариство є особою, у володінні якого знаходилося майно, що належить обтяжувачу.
В силу приписів ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 27 Закону України "Про заставу", володіння ТОВ "Карго-Лайн" майном не було добросовісним у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки на час його придбання була відсутня згода обтяжувача на його продаж та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про обтяження цього рухомого майна. Отже товариство набуло право власності на таке рухоме майно з обтяженнями встановленими договором про заставу автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007.
При цьому суд зазначає, що збереження права застави стосовно ТОВ "Карго-Лайн" як нового власника майна не залежить від того, чи знало товариство, яке одержало це майно, про таке право. Якщо ТОВ "Карго-Лайн" не знало, це не впливає на право застави, але має значення для відносин між ним і заставодавцем. Зокрема, у разі укладення договору купівлі-продажу предмету застави невиконання заставодавцем обов'язку попередити покупця про право застави дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (стаття 659 Цивільного кодексу України). Наслідки у вигляді обов'язку заставодавця відшкодувати збитки тягне відчуження у покупця проданого предмета застави (стаття 661 Цивільного кодексу України). В останньому випадку відшкодування збитків здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 22 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що жодною із сторін спору не заперечено факту знищення майна, яке було предметом обтяження та перебувало у володінні ТОВ "Карго-Лайн", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що можливим способом відновлення прав заставодержателя по відношенню до втраченого майна є вимога до ТОВ "Карго-Лайн" як фактичного володільця майна про заміну пошкодженої речі або вимога до заставодавця майна (ОСОБА_4.) про відшкодування завданих збитків у розмірі втраченої вигоди.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем у позовній заяві ставиться вимога про стягнення збитків не з ОСОБА_4, а з ТОВ "Карго-Лайн", обґрунтованість вимог про стягнення яких, їх вид, з посиланням на ст. 22 ЦК України, заявником не наведена.
Статтею 22 ЦК України передбачено два види збитків, право на стягнення яких виникає у особи у зв'язку з порушенням її права. Це: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В останньому випадку мова йде не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права, в даній ситуації це право звернути стягнення на заставне майно вартістю 315828,00 грн, яке було знищено, для задоволення вимог за кредитним договором , укладеним з третьою особою.
В свою чергу, частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова ВСУ від 04.07.11р. у справі №51/250, № в реєстрі 16938302; постанова ВСУ від 09.12.14р. у справі № 5023/4983/12, № в реєстрі 41970944) ).
За статтею 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною третьою статі 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дії обтяження за умови попереднього письмового повідомлення боржника перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета обтяження.
За умовою п. 15.2 Договору застави автотранспорту № М1-150-07, ПАТ КБ "Приватбанк" набув право в будь-який час (починаючи з моменту укладення Кредитного договору і до повного виконання зобов'язання за ним) перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та пільгового використання предмету застави, а також виконання інших зобов'язань заставодавця за цим договором, а заставодавець зобов'язався надати застводержателю необмежені можливості для таких перевірок не рідше строку, зазначеного у п. 34.6 цього договору - не раніше ніж один раз в 3 місяці; до того ж за умовою п. 34.6 цього договору заставодавець зобов'язався надавати заставодержателю для перевірки предмет застави шляхом доставки його до офісу останнього за адресою: м. Житомир, вул. Шелукова,96.
Натомість ПАТ КБ "Приватбанк" не довів вчинення дій з метою перевірки умов збереження предмету обтяження до дати знищення майна - 26.11.2015 (згідно з довідки на а. с. 100) для недопущення порушення своїх прав, та не довів фактичні календарні дати здійснення моніторингу кредиту, наданого боржнику - ОСОБА_4, у які банком було встановлено факт відчуження третьою особою предмету застави спочатку ОСОБА_5, а згодом відповідачу.
За загальним правилом, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина як елемент складу цивільного правопорушення є підставою для стягнення збитків у формі упущеної вимоги.
Колегія суддів вважає недоведеними належними доказами доводи сторін з приводу наявності/відсутності вини ТОВ "Карго-Лайн" у знищенні майна, яке було предметом договору застави автотранспорту № МІ-150-07 від 18.12.2007, та зазначає, що встановлення даних обставин для розгляду цієї справи не є визначальним з огляду на те, що ТОВ "Карго-Лайн" не є належним суб'єктом, до якого банком може бути заявлена вимога про стягнення збитків з посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, зазначає, що суб'єктом на якого поширюється обов'язок по відшкодуванню збитків за знищення переданого в заставу майна є боржник по основному та забезпечувальному зобов'язанню (ОСОБА_4.), тобто особа, яка перебуває з банком в договірних відносинах та в межах погоджених між сторонами зобов'язань повинна відповідати перед ПАТ КБ "Приватбанк" за втрату майна, оскільки право застави слідує лише за річчю, власником якої став ТОВ "Карго-Лайн", але аж ніяк не право на стягнення збитків з нього.
Враховуючи вищевказане, заставодержателем обрано невірний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах по відношенню до ТОВ "Карго-Лайн", відповідальність якого за втрату майна обмежується обов'язком здійснити його рівноцінну заміну.
Доказів звернення заставодержателя в суд з позовом до ТОВ "Карго-Лайн" про заміну предмету обтяження з вищевикладених підстав банком суду не надано, водночас заявлено вимогу про відшкодування збитків, яка в контексті норми ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до особи у володінні якої знаходилось майно не застосовується, що є логічним з огляду на можливість її поєднання з вимогою про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням, боржником по якому виступає виключно сторона первинного (в даному випадку - кредитного) договору.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, що ПАТ КБ "Приватбанк" не позбавлений можливості захистити своє порушене право у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 587 ЦКУ, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (щодо заміни предмету застави), звідси суд констатує безпідставність доводів відповідача з приводу того, що застава припинилась внаслідок загибелі заставленого майна в силу п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦКУ, оскільки станом на момент прийняття рішення у даній справи це право банком не реалізоване в судовому порядку.
Разом з тим, реалізація заставодержателем свого права вимоги до ТОВ "Карго-Лайн" у встановленому законом порядку, яка не призвела до задоволення вимог кредитора, не скасовує відповідальність заставодержателя чи заставодавця одного перед одним за загибель предмета застави, що сталася з вини когось із них, про що було вказано у доводах суду наведених вище.
В такому разі, кожна із сторін договору вправі звернутися до іншої з позовом про відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків, а якщо загибле майно було застраховане, заставодержатель має переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування (частина четверта статті 10 Закону України "Про заставу"). При цьому, відшкодування збитків здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 22 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2017 у справі № 906/128/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.