33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
04 липня 2017 р. Справа № 918/398/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління"
про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію
За участю сторін:
Від позивача : ОСОБА_2 (дов. № 57 від 10.05.2017 р.);
Від відповідача : не з'явився.
07.06.2017 р. Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.06.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №918/398/17, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2017 р.
Ухвалою суду від 20.06.2017р. розгляд справи відкладено на 04.07.2017р.
У судовому засіданні 04.07.2017р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 04.07.2017р., хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (роз'яснення які містяться в ч. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Матеріалами справи стверджено, що ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, були повернуті підприємством зв'язку з відміткою про вручення уповноваженому представнику відповідача (ухвала суду про порушення провадження по справі).
Отже, з урахуванням норм права та роз'яснень які зазначалися вище по тексту, КП "Міське будинкоуправління" було належним чином повідомлене про дату, місце та час слухання справи.
Крім того, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Також, розгляд даної справи вже відкладався. Отже, відповідачу було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів. Проте у призначені судові засідання відповідач жодного разу не забезпечив явку свого повноважного представника.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
05.08.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 95/5158305 про постачання електричної енергії (надалі - договір, а.с. 7 -17) за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужнрістю 527,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка продажу електроенергії: визначається відповідно до Додатку № 6 "розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.4. договору).
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.
Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.
Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.
На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору 05.08.2010р. № 95/5158305, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.
Правові відносини, що склалися між сторонами у справі, регулюються ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (Правила) тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.
За розділом 2 договору, зокрема п. 2.2., постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").
Відповідно до п. 2.3 договору споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1, 2, 8 до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Умовами договору, а саме розділом 5, погоджено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання за договором та безперебійно постачає електоренергію на об'єкт відповідача, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з п. 3.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.
Підпунктом 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.
За підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України.)
Розділом 8 договору передбачено, що розрахунки за використану електроенергію здійснюються у відповідності із додатком № 4 до договору, зокрема, розрахунковим вважається період, який починається з 00-00 год. 11 числа кожного місяця і триває до 00-00 год. 11 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 11 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. Якщо термін подачі Звіту про використану електроенергію припадає на вихідні та/або святкові дні, Звіт надається в перший робочий день, що слідує за вихідними та/або святковими днями. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період.
Згідно з п. 6.39. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Судом встановлено, що станом на квітень 2017 відповідач несплатив для позивача, заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 77 781 грн. 89 коп., що стверджується рахунком-факторою та актом звірки-взаєморозрахунків (а.с. 18 - 20).
Відповідно до договору розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору постачальник здійснив постачання електричної енергії, однак споживач прийняті на себе зобов'язання по оплаті використаної електроенергії в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів, відтак, станом на квітень 2017 року за ним рахується заборгованість в сумі 77 781 грн. 89 коп.
Відповідач доказів, які б підтверджували погашення вказаної заборгованості, суду не надав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки факт несплати споживачем вартості електричної енергії є порушенням Правил користування електричною енергією, та факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 77 871 грн. 89 коп. за спожиту електроенергію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Міське будинкоуправління" (35701, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Коротка, 9, код ЄДРПОУ 03352219) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Кн.Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) 77 781 (сімдесят сім тисячі сімсот вісімдесят одну) грн 89 коп. заборгованості за спожиту електроенергію та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено "07" липня 2017 року
Суддя Войтюк В.Р.