Ухвала від 27.06.2017 по справі 914/1641/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.06.2017 р. Справа№ 914/1641/15

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали скарги на дії органу державної виконавчої служби Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” від 03.05.2017 року за вх. № 1930/17 у справі № 914/1641/15

за позовом (скаржника): Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача: Підприємство теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (м. Самбір, Львівська обл.)

суб'єкт оскарження: Самбірський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Самбір, Львівська обл.)

про: стягнення 136722,09 грн. - інфляційних втрат, 12107,92 грн. - 3 % річних

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від скаржника (стягувача, позивача): ОСОБА_1 - довіреність № 14-69 від 14.04.2017 року.

від боржника (відповідача): Не з'явився.

від суб'єкта оскарження: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Державної виконавчої служби від 03.05.2017 року за вх. № 1930/17, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Підприємство теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про стягнення 136722,09 грн. - інфляційних втрат, 12107,92 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2017 року скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 23.05.2017 року. Ухвалою суду від 23.05.2017 року розгляд скарги відкладено до 06.06.2017 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю представників позивача та ДВС. Ухвалою суду від 06.06.2017 року розгляд скарги відкладено до 15.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та ДВС. Ухвалою суду від 15.06.2017 року розгляд скарги відкладено до 27.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників скаржника та ДВС.

Позивач (скаржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 04.05.2017 року, про відкладення від 23.05.2017 року, від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 04.05.2017 року, про відкладення від 23.05.2017 року, від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку оголошення про відкладення розгляду скарги, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Суб'єкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 04.05.2017 року, про відкладення від 23.05.2017 року не виконав, від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 553 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 16.06.2017 року, а явка суб'єкта оскарження була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/1641/15 про стягнення з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 136722 (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 12107 (дванадцять тисяч сто сім) грн. 92 коп. - 3 % річних та 2976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 60 коп. судового збору.

05.08.2015 р. Господарським судом Львівської області на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ № 914/1641/15, який перебував на виконанні в Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби з 12.11.2015 р. (ВП № 49327025).

18.04.2017 р. на адресу позивача надійшла постанова Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби (далі - ДВС) про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025, винесена державним виконавцем 12.04.2017 р. на підставі п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначає, що в постанові про закінчення виконавчого провадження від 12.04.2017 р. ВП № 49327025 державним виконавцем в обґрунтування прийнятого рішення зазначено наступне: «погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією «Газ України».

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі - Закон), на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки боржником основна заборгованість погашена до набрання чинності Законом, неустойка (штраф, пеня) інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Позивач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 винесена 12.04.2017 р. ДВС з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку з чим є незаконною та підлягає визнанню недійсною на підставі наступного.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-УШ (надалі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 39 Закону № 1404 визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 р. (надалі - Закон № 1730) визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно преамбули Закону № 1730, цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 2 Закону № 1730 визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з абз.9 ч. 1 ст. 1 Закону № 1730, процедурою врегулювання заборгованості є заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Отже списання заборгованості, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 1730, є складовою процедури врегулювання такої заборгованості між її учасниками.

В свою чергу, абз.12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1730 містить визначення поняття учасників процедури врегулювання заборгованості, до яких віднесено підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також, зазначене положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 3 Закону № 1730, відповідно до якої, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1730, реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр) - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На думку позивача, враховуючи вищевикладене, за результатами системного аналізу положень Закону № 1730 можна зробити висновок, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 1730, для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються, крім іншого:

- довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період;

- копії актів звіряння взаєморозрахунків.

Таким чином, розміри та структура заборгованості, як мінімум, повинні бути узгоджені майбутніми учасниками процедури врегулювання заборгованості на умовах, визначених Законом № 1730.

Частиною 4 ст. 3 цього Закону визначено, що порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проте, оскільки на час звернення зі скаргою відповідний порядок не затверджено, Боржник до реєстру не включений, вважаємо, що застосування положень Закону до вказаних правовідносин до моменту включення Відповідача до відповідного реєстру неможливе.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404, підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є списання визначеної Законом № 1730 заборгованості згідно із цим Законом, а не будь-якому іншому, в тому числі односторонньому, порядку.

Як зазначалось вище, згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404, державним виконавець в ході примусового виконання рішень зобов'язаний діяти на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що при винесені 12.04.2017 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 ДВС допущені порушення приписів ст. 1 і п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 та приписів Закону № 1730.

Позивач спростовує доводи Боржника, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично з вступом в дію цього Закону, не є вірними з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 3, 7, 9 статті 8 наведеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Отже, вказаним Законом передбачено ведення бухгалтерського обліку та подання звітності навіть відносно підприємств, що знаходяться в стадії ліквідації, як відповідач у справі.

На підставі документів та розрахунків встановлюються і списуються учасниками процедури суми, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складанням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству - виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.

Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у відповідача з 30.11.2016 р. виникло лише право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, на стягнення яких видано наказ від 06.11.2015 р., але не автоматично, як він зазначає у заяві, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.

Про закінченню виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. В оскаржувальній постанові Державний виконавець процитував п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» тим самим вмотивовано не зазначив було списання чи погашення заборгованості зазначені у наказі № 914/1641/15 не підтвердивши ніякими доказами.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1440 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону № 1440, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону № 1440, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Вказані приписи кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, відповідно до якої - скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Оскаржувана постанова від 12.04.2017 р. ВП № 49327025 разом із супровідним листом від 12.04.2017 р. № 09-44/2825 надійшла на адресу позивача 18.04.2017 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції вх. № 3557/12-17. Таким чином, ця скарга подається позивачем в межах строків, визначених ч.і ст. 121-1 ГПК України.

Частиною 3 ст. 121-1 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить визнати незаконними дії Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби щодо винесення 12.04.2017 р. Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р.у справі № 914/1641/15, визнати недійсною постанову ДВС від 12.04.2017 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. у справі № 914/1641/15.

У відзиві на скаргу відповідач зазначає, що вважає скаргу необґрунтованою, оскільки, відповідно до п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання, згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Так, 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон).

Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств з централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, ще дія цього Закону поширюєтеся на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно із ст. 1 Закону, процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом абз. 1, 2 ч. 1 ст. 1 вищезгаданого Закону, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.

Абзацами 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачанні гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, на думку відповідача, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом. Крім того, наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку, передбаченому ст. 3 даного Закону.

За таких обставин, відповідач вважає, що в органу Державної виконавчої служби були законні підстави для закінчення виконавчого провадження № 49327025 з примусового виконання наказу № 914/1641/15, виданого 05.08.2015 року Господарським судом Львівської області, на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

На момент розгляду скарги суб'єкт оскарження явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на скаргу не подав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом

Згідно ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/1641/15 про стягнення з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 136722 (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 12107 (дванадцять тисяч сто сім) грн. 92 коп. - 3 % річних та 2976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 60 коп. судового збору.

05.08.2015 р. Господарським судом Львівської області на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ № 914/1641/15, який перебував на виконанні в Самбірському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби з 12.11.2015 р. (ВП № 49327025).

18.04.2017 р. на адресу позивача надійшла постанова Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025, винесена державним виконавцем 12.04.2017 р. на підставі п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 12.04.2017 р. ВП № 49327025 Державним виконавцем в обґрунтування прийнятого рішення зазначено наступне: «погашення, списання, згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно ст. 1 вищевказаного Закону терміни вживаються у такому значенні:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі заборгованість) це:

- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

- заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

За змістом абз. 1, 2 ч. 1 ст. 1 вищезгаданого Закону, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Тобто, статтею 3 цього Закону врегульовано порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, скаргу, до якої додаються:

- копії установчих документів;

- копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності;

- копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період;

- довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період;

- копії актів звіряння взаєморозрахунків;

- розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Статтею 7 Закону, врегульовується питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина ч. 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у місячний строк з дня набрання чинності Законом прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 16 ст. 39 вказаного Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням (Частину першу статті 39 доповнено пунктом 16 відповідно до Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 р.).

В свою чергу, преамбулою Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Абзацами 4 та 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи наведені норми, слід зробити висновок, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

З системного аналізу зазначених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вбачається, що учасниками процедури врегулювання заборгованості є виключно ті теплопостачальні та теплогенеруючі організації і підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, які включені до реєстру, а отже, подали до відповідного центрального органу виконавчої влади документи, згідно визначеного Законом переліку, та щодо яких органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, прийнято рішення про включення до реєстру.

Як встановлено матеріалами справи та відображено у рішенні Господарського суду від 01.07.2015 р., відповідачем заборгованість за спожитий природний газ, поставлений за Договором купівлі від 28.12.2012 р. № 13/3740-БО-21, була погашена повністю до вступу в дію 30.11.2016 р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Проте, доводи відповідача, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично з вступом в дію цього Закону, не є обгрунтованими, оскільки, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 3, 7, 9 статті 8 наведеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Отже, вказаним Законом передбачено ведення бухгалтерського обліку та подання звітності навіть відносно підприємств, що знаходяться в стадії ліквідації. На підставі документів та розрахунків встановлюються і списуються учасниками процедури суми, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.

Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у відповідача з 30.11.2016 р. виникло тільки право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, на стягнення яких видано наказ від 05.08.2015 р., але не автоматично, як він зазначає у заяві, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.

Боржником не надано доказів участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку, та, відповідно, не надано доказів включення підприємства боржника до відповідного реєстру.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави вважати боржника як такого, що набув, у відповідності до норм Закону, статус учасника процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальником природного газу, тоді як неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню лише за умови виконання вимог Закону щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості.

КП "Самбіртеплокомуненерго" не надано документів, підтверджуючих списання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості, яка обліковується за підприємством відповідача зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов'язку боржника перед кредитором з виконання наказу від 05.08.2015 р.

Доводи Боржника, про відсутність зобов'язання перед позивачем є помилковими, оскільки на можливість такого списання вказує пряма норма Закону, що передбачає заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем відповідно до певної процедури.

Крім того, оскільки Закон набрав чинності 30.11.2016 року, до дій органів Державної виконавчої служби слід застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, який набрав чинності 06.10.2016 р.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, згідно вищезазначених норм, на виконавця не покладено ні обов'язку, ні надано права самостійно визначати можливість списання (погашення) кредиторської заборгованості тільки на підставі тлумачення норм законодавчих актів, без підтвердження погашення заборгованості на підставі належних та допустимих доказів, набутих в результаті вчинення в ході здійснення виконавчого провадження передбачених законодавством дій.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, виконавець може прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження лише коли на підставі належних та допустимих доказів йому стане відомо про погашення (списання) саме кредитором заборгованості боржника у встановленому договором або законодавством порядку. Однак, таких доказів скаржником надано не було.

Частиною 3 ст. 121-1 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до абзацу 2 п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає, в розумінні статті 121-2 ГПК України, під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Відповідно до п. 9.13 вказаної Постанови, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. При цьому, рішення суду про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є підставою для відновлення виконавчого провадження, в силу приписів ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, враховуючи вищенаведене, існують підстави для визнання незаконними дії Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби щодо винесення 12.04.2017 р. Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. у справі № 914/1641/15 та визнання недійсною постанови ДВС від 12.04.2017 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. у справі № 914/1641/15.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” від 03.05.2017 року за вх. № 1930/17 у справі № 914/1641/15 на дії Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області - задоволити.

2. Визнати незаконними дії Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо винесення 12.04.2017 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. у справі № 914/1641/15.

3. Визнати недійсною постанову Самбірського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 12.04.2017 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 49327025 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.08.2015 р. у справі № 914/1641/15.

Суддя Пазичев В.М.